Пес режиму і "сирійський м'ясник": що відомо про генерала Суровікіна та його воєнні злочини
8 жовтня вперше було оголошено про зміни у керівництві окупантів. Російську армію вторгнення офіційно очолив сумнозвісний Сєргєй Суровікін. Хто це такий та чому саме він – читайте в матеріалі 24 каналу.
У призначенні та високому рівні публічності є певна унікальність. Це сталося після 8 місяців вторгнення – раніше Москва офіційно не повідомляла про керманичів "спецоперації" –були побіжні згадування про окремих генералів, які нібито чимось і десь керують, а також повідомлення західних аналітичних центрів про те, що спочатку на чолі армії вторгнення був генерал Дворніков. А після серії провалів росіян на фронті його замінив генерал Жидко, а вже на його місце прийшов Суровікін.
Читайте також Розвідка Британії оцінила призначення Суровікіна командувачем військ
З літа 2022 року Суровікіна активно "підсвічують" російські ЗМІ, роблячи акцент на жорстокості генерала. Спікери так званої "партії війни" – Пригожин та Кадиров – теж у захваті, останній навіть похвалив генерала за геноцид у його рідній Чечні. Пропагандисти з азартом розповідають про нібито особистий дзвінок Путіна генералу та тиражують "псевдонім" Суровікіна – "генерал Армагеддон".
Можливо, раптове возвеличення Суровікіна пов'язано з тим, що раніше Путін не бажав ділитися з кимось лаврами "підкорювача України", а після серії поразок зрозумів необхідність делегувати вину на цапа-відбувайла. Заради цього було знято табу на "бонапартизм", а зі Суровікіна почали ліпити ледь не противагу Залужному, а й цілого "нового Жукова" – того самого, що поєднав у собі дві іпостасі – "Маршала перемоги" та "Катафалка". До речі, до звання маршал генералу армії Суровікіну – лише один крок, а руки у нього в крові ще з 1991 року.
Путчист
Сєргєй Суровікін народився 11 жовтня 1966 року у Новосибірську. У 1987 році закінчив з відзнакою Омське вище загальновійськове командне училище.
Починав військову службу як командир взводу мотострілків. Служив в елітній Таманській дивізії (ця бойова частина була не лише "витриною" армії, але й брала участь державному перевороті (1953) та путчі (1991), "таманці" топили Чечню в крові (1999), а з 2014 року стали співучасниками воєнних злочинів в Україні, у 2022 році дивізія наступала на Харків та зазнала великих втрат.
У 1991 році в дні путчу Суровікін командував батальйоном мотострілків – саме його бійці за його наказом в ніч на 21 серпня вбили трьох мирних маніфестантів (одного розчавили гусеницями БМП, двох застрелили). Провідне ЗМІ росіян – "РІА Новості" – у біографії "полководця", до речі, просто не згадало серпневі події.
Вбивство мирних людей за наказом капітана Суровікіна у тунелі на Садовому кільці 21 серпня 1991 року: дивіться відео
Після провалу путчу та перемоги Єльцина капітан Суровікін потрапив за ґрати – до "Матроської тишини", проте покарання за вбивство героїв СРСР та виконання злочинних наказів не отримав й після 7 місяців слідства вийшов на волю (ледь не за прямим наказом Єльцина).
Корупціонер
У новій державі кар'єра Суровікіна стрімко пішла вгору. З СІЗО він виходить майором, далі поступає на навчання до Воєнної академії імені Фрунзе. Там він врешті отримує першу судимість – 1 рік умовно за незаконні махінації зі зброєю – намагався продати пістолет (пізніше, коли Суровікін став "великою людиною" у чині генерал-лейтенанта, цю справу "злиють", а судимість "погасять”).
Судимість дещо загальмувала просування Суровікіна й він відбув на чистку репутації до "гарячих точок". Першою такою точкою став Таджикистан, де в першій половині 90-их точилася кривава громадянська війна. Далі була служба у російській провінції, де Суровікін дійшов за командування 34-ю мотострілковою дивізією та звання генерал-майора. Скандали знайшли його в Єкатиринбурзі – у квітні 2004 року на його очах застрелився заступник – полковник Андрій Штокало після "розмови на підвищених тонах".
А перед цим Суровікін побив підлеглого – полковника Цибізова – приводом стали політичні розбіжності, офіцери підтримували різних кандидатів на виборах до Держдуми. Обидві справи вкотре вдалося спустити на гальма.
Воєнний злочинець
У 2004 році Суровікін командував 42-ою дивізією у Чечні та брав участь у геноциді місцевого населення (офіційна назва – "Друга чеченська війна") разом з його зрадниками-колаборантами.
У Чечні Суровікін отримав репутацію "м'ясника" – його звинувачували у серії воєнних злочинів. Більшість з них здійснили його підлеглмі – бойовики з батальйону "Восток", яким керував Сулім Ямадаєв (за звірства у Чечні Ямадаєв отримав звання героя Росії, а потім був вбитий кадировцями у 2009 році). Він підпорядковувався особисто Суровікіну.
У Чечні Суровікін вкотре довів, що готовий виконувати будь-які накази та не боїться крові та бруду. Москва у відповідь закривала очі на "заробітки" генерала та його родини. Так, у 2011 році справу про корупцію за участю фірми дружини генерала традиційно "злили", а політика Леоніда Волкова, який заявляв про злочин, змусили через суд все спростувати.
Разом з компроматом на генерала зростала й довіра до нього. За кілька років комдив Суровікін стає командувачем 20-ї армії, згодом очолює головне управління Генштабу ЗС Росії, начштабу та заступником командувача військ Центрального військового округу, а потім – військ Східного військового округу.
Сєргєй Суровікін / фото – міноборони Росії
У 2014 році він був одним із головних дійових осіб першого великого вторгнення до України й керував тими самими "бурятськими танкістами", яких російська пропаганда вперто презентувала, як "корінні народи Донбасу".
Сирійський м'ясник
З березня 2017 року Суровікіна перекидають до Сирії, де він отримує загальне керівництво усім окупаційним контингентом руських. Це був час, коли Путін оголосив про вже третю перемогу у Сирії над усіма. Суровікіну було наказано здобути 4-ту. Із завданням він впорався – завдяки килимовим бомбордуванням і вогняним валам майже вся територія Сирії повернулася під контроль Асада.
У Сирії генерал Суровікін додав до свого резюме воєнного злочинця нові епізоди:
- застосування хімічної зброї (місто Хан-Шейхун в провінції Ідліб, де від парів російського газу загинули 58 людей);
- бомбардування лікарень (Маарат аль-Нумане);
- удари по цивільних кварталах.
Одним із найтрагічніших, проте, буденних для росіян у Сирії епізодів, став воєнний злочин у селищі Аот-Шафах. Тоді, за наказом Суровікіна, російська авіація у складі 6 літаків вбила 53 мирних людей, з них – 21 дитину.
Дещо пізніше за цей та інші злочини Суровікіна та його підлеглих нагородили у Кремлі. 28 грудня 2017 року Суровікін з рук Путіна отримає зірку Героя Росії. На той час він вже отримає посаду керманича всієї російської авіації – так званих "Військово-космічних сил Росії". Для дипломованого танкіста та загальновійськового генерала це доволі несподівана позиція, втім, для Росії тут нема нічого дивного, згадайте лише обвішаного орденами та медалями Шойгу, який ні дня не служив в армії.
Суровікін відомий тим, що, не служивши в авіації, очолював повітряно-космічні сили Росії, а до цього – повітряне угруповання росіян в Сирії. Закидати ракетами об'єкти цивільної інфраструктури – це його стиль. Він знає, що літаки летять і з них можна скидати ракети. От, власне, цим вони і займались для того, щоб показати, що нові кадрові призначення Путіна в Україні мають якесь значення і начебто показують якісь результати,
– вважає представник ГУР МО України Андрій Юсов.
У 2020 році організація Human Rights Watch назвала генерала Суровікіна відповідальним за бомбардування цивільних у Сирії, а розслідування New York Times довело, що російські військові свідомо бомбили цивільну інфраструктури й не зважали на жертви серед мирних громадян.
Розслідування New York Times про злочини людей Суровікіна у Сирії:
За кілька років цю тактику росіяни, під керівництвом Суровікіна, застосують вже в Україні.
Війна в Україні
Суровікін, який влітку 2021 отримав звання генерала армії, був одним із тих, хто планував російське вторгнення 2022 року в Україну. Як командувач ВКС, він відповідальний за бомбардування та ракетні обстріли України, його жертвами стали десятки тисяч мирних українців.
Саме таку оцінку його діям дали українські спецслужби – на російського генерала з весни 2022 року заведено кілька справ, ще за день до вторгнення від опинився у санкційних списках ЄС.
Важливо Чому масований обстріл росіянами України нічого не змінює
Саме Суровікін відповідальний як за обстріли України 24 лютого, так і 10 жовтня.
Паралельно Суровікіну віддали один із напрямків вторгнення. Влітку британська розвідка повідомила, що Суровікін очолив окупаційне угруповання росіян на Півдні замість генерала Дворнікова, якого зняли з посади через низку провалів. Завданням Суровікіна став наступ окупантів на Донбасі. Тоді росіяни застосували "вогняні вали" та зуміли взяти Лисичанськ та Сєвєвродонецьк, попередно зрівнявся їх із землею та поклавши купу людей.
Це, безумовно, спроба залякування. Ракетні удари по центру Києва, біля пам'ятника Грушевському чи Будинку Центральної ради, це не стратегічні об'єкти. Крім того, міф про високоточну зброю Росії може бути вкотре зруйнований, тому що ми бачимо, куди влучають російські ракети. Це, зокрема, дитячі майданчики та вулиці. Ракетні удари у години пік по густонаселених містах – це терористичний акт,
– описав "стиль" Суровікіна Андрій Юсов.
При цьому, успіх був відносний – українські оборонці не були розбиті й організовано відійшли на нові позиції буквально перед носом ворога. За кілька місяців після серії поразок на Харківщині захоплені росіянами влітку луганські міста-агломерації не лише втратили своє стратегічне значення, але й перетворилися на валізу без ручки з ризиком чергового "казана".
До теми "Суровікін не знає іншої тактики": коли та чому Росія запланувала масований ракетний обстріл
Нова обгортка
Фактично, Суровікін командував окупантами мінімум кілька місяців, проте, у Москві вирішили підсвітити його призначення саме 8 жовтня. Це було зроблено не просто так –вже за кілька днів по Україні було завдано потужного ракетного удару, який мав на меті вивести з ладу об'єкти критичної інфраструктури й зробити так, щоб "Україна замерзла".
Його зробили обличчям цієї атаки й розкрутили його образ до рівня "останньої надії" росіян. Схоже, він і є тією таємною "вундерваффе" Путіна.
Чому Суровікін виконає будь-який наказ – дивіться відео:
У такому разі для руських є погані новини: масований обстріл цивільних об’єктів не змінив ситуацію на фронті – у окупантів там великі проблеми. І під Херсоном, і в районі Сватового, і на Запорізькому напрямку. Їхні ракети закінчуються, авіація боїться літати над Україною, а українське ППО, яке підлеглі Суровікіна, якщо вірити генералу Конашенкову, знищили вже по 10 разів, стає лише потужнішим.
Все це рано чи пізно виллється в одну гігантську хвилю, яке знесе усю російську армію. І ніякий Суровікін на чолі частково мобілізованих частково людей цю ситуацію не змінить. Йому належить стати не "генералом Армагедоном", а "генералом Поразки", хоча, можливо, на той час Путін вже зробить свого улюбленця маршалом (подібні випадки в історії вже були, згадайте лише фельдмаршала Паулюса, який отримав це звання вже в оточенні під Сталінградом).
Хто такий генерал Суровікін – дивіться відео: