Г'юстон, у нас проблеми: що завадило "Аполлону-13" дістатися Місяця

Впродовж 4 днів експедиції члени екіпажу цього корабля боролися за свої життя. Більше про це – у програмі "Одна історія" на 24 каналі.

Цікаво Як астронавти "Скайлаб" страйкували у відкритому космосі: захоплююча історія

Підготовка до запуску "Аполлон-13"

"Аполлон-13" – третій літальний апарат з однойменної серії космічних кораблів. Для відповідальної місії, яка полягала у висадці екіпажу на Місяць і вивченні місячного кратера Фра Мауро було відібрано 3 пілотів.

Командиром "Аполлона-13" став досвідчений астронавт Джеймс Артур Ловелл. Для нього це була вже 4 космічна місія, й, зокрема, 2 подорож на Місяць.

Для двох інших членів екіпажу – Джона Свайгерта і Фреда Хейза – політ у відкритий космос був дебютом.

Екіпаж космічного корабля "Аполлон-13" / Фото NASA

"Аполлон-13" складався з 3 основних модулів:

• командного;
• службового;
  ​місячного.

Запасу їжі та води було з розрахунком на політ тривалістю 14 днів.

Місія стартувала 11 квітня 1970 року. Перші 2 доби на борту корабля пройшли за планом. Позаштатних ситуацій не виникало, і навіть після виходу на орбіту й планової перевірки системи жодних проблем виявлено не було.

На 3 день подорожі пілоти вирішили провести пряму трансляцію і показати телеглядачам, як живуть астронавти під час виконання місії.

Впродовж усього часу за польотом "Аполлона-13" пильно стежили не лише зацікавлені фанати, але й оператори з космічного центру в місті Г'юстон. Раптом вони помітили коливання у показниках датчиків рівня кисню і водню, які були в баках службового модуля.

Центр керування польотом "Аполлон-13" / Фото NASA

Масштабна аварія на космічному кораблі

Фахівці дали екіпажу вказівку перемішати їхній вміст, адже в умовах невагомості рідина могла розшаруватися. Виконувати завдання взявся пілот Джон Свайгерт, проте вже через 16 секунд на борту пролунав гучний вибух, який змусив здригнутися весь корабель.

Спершу командир судна подумав, що в модуль влучив метеорит. Пульт управління вказував на стрімке падіння напруги на борту. Кораблем трясло, пілоту не вдавалося його приборкати навіть після переходу на ручне управління.

Ловелл визирнув у бічній ілюмінатор і побачив, що зі службового відсіку виходить хмара газу. Водночас в одному з кисневих баків стрімко падав рівень.

Зверніть увагу! Відповідно до розрахунків, кисневий бак мав би спорожніти вже через кілька годин. Таким чином система перемкнулась на використання кисню з іншого бака, який призначався для підтримки життя членів екіпажу під час повернення на Землю.

Стало зрозуміло, що в службовому відсіку вибухнув кисневий бак. Тоді командир Ловелл промовив до операторів центру управління польотом фразу, яка згодом стала відомою на увесь світ: "Г'юстоне, у нас проблема".

Висадка пілотів на Місяць автоматично скасовувалася. Тепер основним завданням для екіпажу було зберегти своє життя, а для фахівців на Землі – вигадати план безпечного повернення астронавтів.

Екіпажу довелося тіснитися в невеликому модулі "Акваріус"

Через деякий час було вирішено використати рятувальний човен – місячний модуль "Акваріус". Попри те, що він не був призначений для тривалого використання, запасів на ньому було розраховано на забезпечення життєдіяльності лише 2 осіб впродовж 53 годин.

Читайте також Радіаційні аварії, про які ви не знали: що роками приховували у Радянському Союзі

Але, оскільки іншого виходу в команди не було, на "Акваріусі" довелося водночас тіснитися 3 астронавтам. Таким чином час для їхнього порятунку скоротився до 36 годин, після цього пілоти просто б задихнулися через нагромадження в кабіні вуглекислого газу.

Умови перебування на невеликому модулі теж були екстремальними. Задля заощадження електроенергії довелося вимкнути опалення, тож температура всередині сягала всього 11 градусів за Цельсієм. Пілоти не мали теплого одягу, а через брак простору навіть не могли зігрітися за допомогою фізичних вправ. Окрім того, доводилося економити запаси води.

Джон Свайгерт в холодному командному модулі / Фото NASA

План порятунку астронавтів "Аполлон-13"

В цей час у Г'юстоні активно обговорювали можливі рішення для порятунку екіпажу. Зрештою було складено план, який полягав у тому, щоб облетіти Місяць і за траєкторією "вісімки" повернути корабель на Землю.

Приводнення літального апарату експерти запланували у Тихому океані. Такий варіант був найкращим, проте часу для його втілення було в астронавтів недостатньо. Команда ризикувала не дожити до моменту приводнення і задихнутися.

Тоді фахівець із систем життєзабезпечення вигадав, як пілоти можуть з підручних засобів змайструвати перехідник для транспортування з місячного модуля вуглекислого газу. Конструкція складалася з різноманітних частин корабля та предметів вжитку, виглядала не найкращим чином, але головне – була дієвою, і в команди з'явився шанс на порятунок.

Фахівець показав перехідних для транспортування з місячного модуля з підручних засобів / Фото NASA

14 квітня 1970 року корабель облетів Місяць і попрямував додому. Втомлені випробуваннями пілоти були змушені пройти ще один складний етап місії – правильно скоригувати траєкторію та увійти в атмосферу Землі.

На щастя, подальші дії пройшли без ускладнень. 17 квітня о 18:07 рештки "Аполлона-13" щасливо приводнилися, і всіх членів екіпажу було відправлено літаком у Гонолулу.

Приводнення корабля "Аполлон-13" / Фото NASA

Після такого складного випробування пілотів космічного корабля, а також представників наземних служб Г'юстона за професійну роботу було нагороджено найвищою громадянською нагородою США – "Медаллю свободи»".