Вона була першою американською орбітальною станцією. Її вивели на орбіту в 1973 році. Про це – у програмі "Одна історія" на 24 каналі.
Зверніть увагу Проніс у портфелі бомбу на борт літака: вражаюча історія терориста Купера
Впродовж наступних 6 років вона успішно працювала, за винятком одного дня. Вкрай складні умови праці призвели до страйку з боку учасників експедиції, який увійшов в історію, як перший і єдиний у світі космічний бунт.
Перша пілотована місія перебувала в космосі 28 днів, тривалість відрядження наступної збільшили більше ніж удвічі – екіпаж провів на орбіті 59 днів. Третя і остання місія під назвою "Скайлаб-4" тривала рекордні 84 дні. Причиною цього була попередня місія.
Третя місія "Скайлаб" стала останньою / Скриншот з відео
Екіпаж із відрядження "Скайлаб-3" впорався із поставленими завданнями передчасно і просив більше роботи. У такий спосіб у НАСА очікували на ще кращі результати від наступної місії.
Умови проживання для астронавтів
Конструкція станції була максимально облаштованою для проживання екіпажу та проведення наукових досліджень. Корпус був вкритий теплоізоляцією. Всередині "Скайлаб" було розділено на лабораторний і побутовий відсіки.
Під час запуску на борту перебувало 907 кілограмів продуктів і 2722 кілограмів води. Електропостачання здійснювалося за допомогою 6 сонячних батарей і паливних елементів від приєднаного до станції транспортного корабля "Аполлон".
Місце для обіду / Фото wikiwand
У житлових відсіках підтримувалася штучна киснево-азотна атмосфера і температура 21 – 32 градусів за Цельсієм. "Скайлаб" була просторою і надавала свободу пересування. Під час занять гімнастикою астронавти могли без перешкод стрибати від однієї стінки до іншої.
Окрім того, для екіпажу було встановлено душ, спеціалізований туалет, який робив автоматичний аналіз сечі. Кожен із членів мав окремий відсік зі шторкою, де було його спальне місце та ящик для особистих речей. Загалом астронавти були задоволені умовами й зазначали, що проживати на станції доволі зручно.
Попри максимально комфортні умови, астронавти, які відправилися в останню подорож на "Скайлаб", були непідготовленими до такого серйозного навантаження. Членами команди стали:
- командир Джеральд Карр;
- пілот Вільям Поуг;
- науковець Едвард Гібсон.
Джеральд Карр, Вільям Поуг, Едвард Гібсон / Фото Колаж 24 каналу
Всі вони були своєрідними новачками у цій діяльності, оскільки ніхто з них раніше не виходив у відкритий космос. Робочий день для кожного з членів команди на борту був розписаний погодинно.
Командир польоту Джеральд Карр неодноразово заявляв, що екіпажу потрібно більше часу для відпочинку. Проте НАСА щораз активніше навантажували їх роботою і невдовзі команда відстала від розкладу виконання плану. Напруга на борту зростала, як і рівень стресу. Врешті Джеральд Карр не витримав зробив заяву.
Ми ніколи б не стали працювати по 16 годин на день впродовж 84 днів поспіль на Землі, тож від нас не варто очікувати цього тут, у космосі,
– сказав Карр.
У такий спосіб екіпаж вирішив розпочати страйк.
Цікаво Астрономи вперше зняли вулканічну активність супутника Юпітера: відео
Космічний бунт
На 6 тижні свого перебування на орбіті, 28 грудня 1973 року, "Скайлаб-4" увесь день не виходив на зв'язок із наземним пунктом управління НАСА. Астронавти присвятили добу відпочинку, але вже наступного дня взялися за роботу з новими силами.
Таке щільне навантаження у НАСА виправдовували дороговартісним перебуванням екіпажу на орбіті. Кожен день обходився агентству в 20 мільйонів доларів.
Астронавти влаштували страйк у космосі / Фото wikiwand
До "Скайлаб-4" ніхто не перебував у космосі впродовж 6 тижнів, тож психологічні наслідки для людини були невідомими. Після страйку НАСА знизило завантаженість астронавтів на наступні 6 тижнів, які їм ще залишилось провести на орбіті.
Наслідки страйку
Космічний страйк вплинув на подальше вивчення особливостей поведінки осіб в складних умовах. Такі проблеми повинні враховувати відразу під час планування місії, оскільки врешті вони можуть призвести до її провалу.
У НАСА активно почали досліджувати фактори, які впливають на соціальну динаміку екіпажу, моральний дух та управління стресом. Важливим вивченням також була реакція організму на тривалий стан невагомості.
Відтак страйк на орбіті став знаковим для розвитку космічної медицини, командного менеджменту та психології.
Після бунту працівники НАСА дійшли до висновку, що в подальших місіях у складі екіпажу принаймні один член Міжнародної космічної станції повинен бути досвідченим астронавтом, який вже здійснював космічні польоти.
Астронавтів покарали за бунт
Та залишитися непокараним екіпажу все-таки не вдалося. Після завершення довготривалої місії та повернення додому, астронавти "Скайлаб-4" більше ніколи не виходили у відкритий космос.
84-денне перебування в космосі місії "Скайлаб-4" стало рекордом серед пілотованих космічних польотів, який був побитий астронавтом НАСА лише через 2 десятиліття. У 1995 році Норман Тагард провів на станції "Мир" 114 днів.
Норман Тагард / Фото nmspacemuseum
Падіння станції
Фінальна місія "Скайлаб" стала широко відомою власне через страйк і великий обсяг робіт, які були виконані впродовж перебування екіпажу на орбіті. Станція після завершення місії перебувала на орбіті ще 6 років.
У 1979 році через зростання сонячної активності і в результаті збільшення щільності атмосфери, зниження станції пришвидшилося. Підйом станції на вищу орбіту був неможливим, тож центр управління польотом зорієнтував її на вихід в атмосферу.
До теми Як би виглядали країни світу, якби вони були планетами: пізнавальне відео
11 липня 1979 року "Скайлаб" планували затопити в океані за 1300 кілометрів на південь від Кейптауна. Однак помилка у розрахунках та руйнування станції призвели до зміщення траєкторії падіння. Частина незгорілих в атмосфері уламків впали в західній Австралії, поблизу міста Перт. Деякі частини станції були виявлені й в інших місцях. Усі залишки "Скайлаб" сьогодні є експонатами музеїв.