Дуже багато радіаційних аварій траплялось на підводних човнах. Детальніше про них – у програмі "Одна історія" на 24 каналі.
Цікаво Аварія на Фукусімі-1: факти про моторошну катастрофу в Японії
Аварія на судні К-27
1 квітня 1962 року на воду спустили перший радянський атомний підводний човен, у якому як теплоносій використовувався рідкий метал. Субмарина К-27 була зразком радянської техніки і отримала назву "Кит". Однак дуже скоро судно прославилося під зовсім іншим іменем. Через численні радіаційні аварії на борту човен перейменували на "Нагасакі".
Судно К-27 / Фото naukatehnika
► Фатальний вихід у море
К-27 виходив у відкрите море тричі. Щоразу це були довготривалі походи, які завжди супроводжувалися позаштатними ситуаціями та аваріями на борту. Екіпажу вдавалося з ними впоратися, однак до певного моменту – третій запланований похід став для К-27 фатальним.
Атомний підводний човен вийшов у Баренцеве море 24 травня 1968 року. О 11:30 екіпаж помітив, що потужність реактора почала самовільно знижуватися. Попри зусилля команди виправити ситуацію, вже через пів години на борту відбувся викид радіоактивних газів. Човен негайно підняли на поверхню для провітрювання заражених відсіків і направили до бази.
На борту відбувся викид радіоактивних газів / Фото скриншот з відео
► Екіпаж не поспішали рятувати
Після прибуття з'ясували, що радіаційний фон об'єкта значно підвищений, проте рятувати екіпаж ніхто не поспішав. Через деякий час моряків відправили на лікування, більшість із них отримали дози радіації від 600 до 1000 рентген за годину. Через засекреченість справи особовий склад виписували з госпіталів із неправдивим діагнозом. Внаслідок цієї аварії загинуло 9 членів екіпажу:
- один матрос задихнувся у протигазі безпосередньо на борту;
- ще 8 осіб померли згодом у госпіталі.
Вже на наступний день після аварії створили штаб з ліквідації наслідків катастрофи. Рівень випромінювання в районі лівого борту був понад 1500 рентген на годину. Над ліквідацією наслідків працювали:
- добровольці з екіпажу човна;
- направлені з інших човнів моряки;
- цивільні особи – вчені та конструктори підводних човнів.
► Що зробили з радіоактивним судном
На початку 1968 року комісія прийняла рішення про розхолоджування реакторів. Човен вивели з експлуатації і впродовж наступних 12 років не робили жодних дій щодо ремонту чи утилізації об'єкта. В цей час радіоактивне судно поступово руйнувалося, тож у 1980 році прийняли рішення законсервувати реакторний відсік човна і затопити К-27 у морі.
Аварія на підприємстві "Червоне Сормово"
Ще одна радіаційна аварія трапилася 18 січня 1970 року безпосередньо під час будівництва атомного підводного човна К-320 на підприємстві "Червоне Сормово". Тоді відбувся несанкціонований запуск реактора, який пропрацював на підвищеній потужності приблизно 15 секунд. Внаслідок цього радіоактивно зараженою стала вся територія цеху.
Аварія трапилась під час будівництва атомного підводного човна К-320 / Фото souzchernobylnsk
Впродовж тижня після катастрофи загинула ціла бригада монтажників реакторного відсіку. Фахівці ще 3 місяці доводили рівень радіоактивності до норми, а вже наступного року підводний човен здали в експлуатацію. Радіоактивного зараження навколишнього середовища тоді вдалося уникнути, оскільки цех був повністю закритим. До 1995 року подія залишалася державною таємницею і не підлягала розголошенню.
Катастрофа у військово-морському флоті
Радіаційна катастрофа у військово-морському флоті Радянського Союзу відбулася за рік до аварії на Чорнобильській АЕС. 10 серпня 1985 року атомний підводний човен К-431 перебував у бухті Чажма, що у Японському морі. На човні проводили перезавантаження активних зон реакторів ядерним паливом. Проте роботи відбувалися з порушенням вимог техніки безпеки.
Підводний човен К-431 / Фото topwar
Під час підйому кришки реактора з нього підняли компенсуючу решітку і поглиначі. Водночас повз човен пронісся торпедний катер, перевищивши дозволену швидкість. Здійнята хвиля зачепила кран, який утримував кришку, відтак він підняв її занадто високо. Внаслідок цього реактор вийшов на пусковий режим, що спричинило тепловий вибух.
► Жертви внаслідок аварії
За мить загинули 10 офіцерів і матросів, які здійснювали операцію. Тіла загиблих були знищені вибухом, згодом виявили лише фрагменти залишків. У центрі вибуху рівень радіації становив 90 тисяч рентген на годину. На човні почалася пожежа, яка супроводжувалася викидами радіоактивно зараженого пилу та пари. Гасити пожежу кинулися непідготовлені співробітники судноремонтного підприємства й екіпажі сусідніх човнів. У жодного з них не було ані спецодягу, ані спецтехніки.
Зверніть увагу Постраждала від радіації Фукусіма процвітає: збільшилась популяція тварин – відеодоказ
Того ж дня у прибережному селищі відімкнули зв'язок із зовнішнім світом. Про можливе радіаційне опромінення нікого з населення не попередили. Загалом внаслідок цієї аварії постраждали 290 людей. Окрім того, відбулося значне забруднення півострова у радіусі 30 кілометрів і дна акваторії бухти Чажма.
Аварія на підводному човні К-219
Через рік після цієї трагедії в останній похід відправився ще один атомний підводний човен К-219. 4 вересня 1986 року він вийшов із порту в Гаджієво й попрямував до узбережжя США. Там він мав нести патрульну службу з 15 ядерними ракетами на борту. Незабаром після занурення у Баренцевому морі в одній з ракетних шахт почалося протікання. Як виявилось згодом, про цю несправність було відомо вже давно, однак, щоб операцію не скасували, начальству вирішили не доповідати.
Воду, яка затікала всередину, просто викачували шлангами. Так підводний човен протримався на завданні майже місяць. 3 жовтня герметизацію ракетної шахти повністю прорвало і в неї хлинула вода. Всередині утворилася вибухонебезпечна суміш із компонентів ракетного палива. Для порятунку ситуації прийняли рішення:
- підняти човен до глибини 50 метрів;
- заповнити шахту водою;
- вистрілити ракету аварійним запуском.
Проте часу виявилося замало, ракета вибухнула ще в шахті, зруйнувавши зовнішню стінку корпусу. Деякі частини ракети вилетіли в море, інші – впали всередину К-219. В реакції з водою вмить почали утворюватися отруйні гази. Через 2 хвилини після вибуху човен в режимі екстреного спливання підняли на поверхню.
Підводний човен К-219 / Фото astro-logia
► Героїчний вчинок матроса
Наступним завданням екіпажу була потреба заглушити реактор. Якби цього не вдалося зробити, в Атлантиці міг відбутися потужний вибух реактора. Проте система його управління була знищена ракетою. Старшому лейтенанту та 20-річному матросу човна довелося відключати реактор вручну. Температура у відсіку на той час сягала 70 градусів за Цельсієм.
Юний матрос двічі спускався у відсік і врешті йому вдалося запобігти розплавленню активної зони, проте покинути приміщення він вже не зміг. До місця аварії відразу направили декілька радянських суден. Атомний підводний човен планували відбуксувати до причалу. Проте задум провалився. Вночі 6 жовтня трос, за допомогою якого тягнули К-219, обірвався і човен пішов на дно. 30 ядерних боєголовок назавжди залишилися на глибині 5500 метрів.
До теми Чорнобиль: 12 фактів про аварію, місто і тварин
Моделювання катастрофи показало, що плутоній на поверхню океану вийти не повинен, тож жодних подальших дій для ліквідації можливих наслідків проведено не було. Під час аварії К-219 на місці загинули 4 членів екіпажу, ще стільки ж померли через деякий час. Катастрофа ще довгий час була засекречена на території Радянського Союзу.
Такі трагедії не були поодинокими випадками на той час. Радіаційні аварії за всі роки спричинили багато смертей і шкоди навколишньому середовищу. Проте основною метою влади було збагачення та прославляння власної величі. Піклування про екіпаж чи довкілля були останнім, про що вона хвилювалася. І зараз неможливо стверджувати, скільки подібних випадків залишилися таємницею назавжди.