Дугін, Ковальчук, Багдасаров: на чиї ідеї Кремль опирається у своїх маніакальних рішеннях
Побутує думка, що дуже часто Кремль діє нераціонально й безрозсудно, самотужки потрапляючи в пастку своїх політичних міфів, витворюваних десятиліттями. Однак насправді, навіть керуючись вкрай божевільними ідеями, Владімір Путін здатен знаходити для них корисне його режиму застосування.
Про це у своєму матеріалі, присвяченому засекреченому дослідженню російської академії наук, розмірковує журналіст Олексій Чибісов. Також він виокремлює трьох російських ідеологів, які мають або мали безпосередній вплив на те, які рішення приймав Путін.
Дивіться також Чому Путін дедалі жвавіше говорить на публічних виступах
Які ідеї впливають на Путіна
Протягом років, що передували російській агресії в Криму та на Сході України, в російському суспільстві значного поширення набули ідеї реваншизму стосовно Заходу. Ті, хто вважав розпад СРСР "трагедією", звинувачували у ній не помилки партійних чиновників, а "підступність" демократій.
З цього контексту й народилося так зване "євразійство" – ефемерно-фашистська концепція псевдофілософа Алєксандра Дугіна, яка намагалася дати відповідь на питання, як Росії у 21 столітті відновити свій імперський статус.
Ця концепція передбачала, що у російського етносу є "цивілізаційна місія" – об'єднати усі країни колишнього СРСР в єдину державу, яка б знову кинула виклик "англосаксам". Як і в будь-якій іншій фашистській концепції, демократія в такому випадку поступалася місцем диктатурі, а порушення міжнародного права – необхідності виконувати "задум історії".
Цю "антизахідну" маячню поділяв і близький друг Путіна Юрій Ковальчук, який, за чутками серед російських оглядачів, має суттєвий вплив на диктатора. Ковальчук не публікує статей зі своїми думками, однак він був важливий тим, що міг додатково схиляти Путіна до вкрай нераціональних рішень на зразок повномасштабного вторгнення в Україну.
Як Росія почала реалізовувати постулати "євразійства"
Паралельно із початком "антизахідного" повороту в Росії наприкінці 2000-х та на початку 2010-х, країна-терористка почала відновлювати свій вплив на країни Африки та Азії, що раніше входили до зони впливу СРСР.
Для реалізації таких завдань було створено, зокрема, і ПВК "Вагнер", які "кошмарили" Сирію та Африку, сприяючи там російським інтересам і навіть, в разі потреби, організовуючи там перевороти. Але це все було б неможливим без людей, які б виконували цю "брудну роботу".
Одним із таких "практиків" євразійства став Сємьон Багдасаров, який на замовлення Кремля просував необхідний для Путіна порядок денний у відкритих до російського впливу регіонах світу, а крім того – працював над механізмом обходження санкцій через країни Азії.
Тепер країна-терорист використовує напрацьовані роками прихованої діяльності зв'язки для того, щоб досягти більш сприятливої для себе геополітичної ситуації. Зокрема, агресор зацікавлений у виникненні нових конфліктів з подальшими міграційними кризами, які лише поглиблюють загальносвітову стабільність.
Відповідно, тепер на колись маргінальні ідеї російського фашизму спирається увесь російський державний апарат, який служить Путіну інструментом втілення цих ідей у життя.