Мотивовані помстою: інтерв'ю з мером Мелітополя Іваном Федоровим про партизанів у тилу

Партизанський рух: роль у війні з окупантами зараз

Партизанський рух виник у багатьох містах та селах України, де сьогодні росіяни встановили окупаційний режим. Зокрема, найбільш помітний він на Півдні, де професійні військові та пересічні мешканці допомагають нашій армії вірогідною інформацією про військові склади та скупчення російських окупантів. Своїми діями вони показують ворогам, що вони ніколи не будуть у безпеці.

Актуально Ампутація ноги, розкопана могила брата і фільтрація: трагічна історія Владислава із Маріуполя

У боротьбі за свободу та суверенітет нашої держави, українці підривають колії, ідентифікують російські цілі, зливають їхні позиції та кількість ворожої техніки. А також допомагають ЗСУ завдавати важливі удари на окупованих територіях. Знищують партизани й переправи через річки, проводять рейди на блокпостах, займаються ліквідацією гауляйтерів, офіцерів та державних зрадників, які почали співпрацювати з ворогом.

Розмах українського підпілля сягнув потужного рівня та почав відігравати важливу роль у війні. Неофіційним центром партизанського руху стало місто Мелітополь на півдні Запорізької області. Саме тут з початку війни місцеві мешканці влаштовували мирні мітинги, зупиняючи ворожу техніку. 

Щоденно рух спротиву ставав дедалі сильнішим, попри постійні викрадення цивільних людей та тортури, які влаштовують росіяни. На посилення спротиву впливає декілька факторів. Першочергово, це самі ж українці, мотивовані помстою та бажанням якнайшвидшої перемоги. А також успішні контрнаступи Збройних Сил України, світова підтримка партнерів, щоденні "навчання" партизанів та силових структур України до боротьби у нових реаліях. 

Сайт 24 каналу в "Інтерв'ю24" з мером Мелітополя Іваном Федоровим поспілкувався про те, як зароджувався та розвивається партизанський рух, скільки сьогодні у ньому налічується людей та які настрої в місті. А також про спецоперації, які виконували українські патріоти в підпіллі та яка їх роль у війні. Поговорили й про координацію з силовими структурами та методи передавання інформації. А також про спротив освітян, боєприпаси у школах та те, що чекає на колаборантів і держзрадників.

Іван Федоров, міський голова міста Мелітополя / Фото з фейсбука Івана Федорова

Важка депресія, виїзд містян і приїзд невідомо кого: як живе окупований Мелітополь

Як зараз живуть мелітопольці? Як за ці пів року змінилося їхнє життя після приходу "русского мира"?

Ми маємо чітко зрозуміти, що за цей період воно змінилося не раз, а декілька разів. Перш за все, це шок від 24 лютого після вторгнення російських військ до нас у Мелітополь.

Після цього протягом майже семи місяців була важка депресія, тому що більшість мешканців виїхали з міста, з'явилися якісь нові незрозумілі мешканці. Настала гуманітарна та фінансова кризи, фінансова система України повністю покинула Мелітополь. Не так давно, але покинула. Тому така депресивна атмосфера нагніталася кожного дня.

Але, звичайно, наші жителі, як і вся держава, як і всі наші реальні партнери, вдихнули нового кисню в легені та почали сподіватися, що весь цей жах скоро закінчиться. Я зараз кажу про вдалий результативний контрнаступ наших Збройних Сил та деокупації великої території Харківської та вже Луганської областей.

Збройні сили України перейшли в наступ на Харківському напрямку 6 вересня / Фото СБУ

Десятки тисяч людей: яким є партизанський рух у Мелітополі зараз

Партизанський рух на Півдні України, зокрема у Мелітополі, був відчутний від початку війни. Як можна схарактеризувати цей рух сьогодні? Він стає сильнішим чи слабшим?

Партизанський рух у Мелітополі був сформований ще 24 лютого. Саме в ці дні він і зароджувався. Тобто, супротив, який ми бачили тоді публічним, який наростав у Мелітополі мітингами, протестами на центральних вулицях та проспектах міста. Звичайно ж, після того, як російські окупанти заборонили проводити акції, виходити на вулиці та проявляти свою громадянську позицію – люди почали боятися і почали робити це непублічно.

Сьогодні, якщо ми кажемо про партизанський рух, який з'явився чи не з'явився, то це абсолютно точно десятки тисяч людей. Сотні з них – це активний спротив, яких ми сьогодні називаємо партизанами. Початок партизанського руху, мабуть, почався 24 лютого. Тоді наша тероборона та військові знищили перші БТР на в'їзді в Мелітополь, зруйнувавши військову машину ворога, яка наступала на наше місто. Це був початок.

У Мелітополі тисячі містян виступають проти окупації росії / Колаж 24 каналу

Бо тих людей, які знищили ці БТР, ще тоді не можна було назвати військовими. Це точно були аматори. Це точно були люди з військовим досвідом, які пройшли антитерористичну операцію у 2014 році, але, на той момент, це точно не були підготовлені військові. Тож тоді він і почався.

За кілька місяців росіяни захопили та повністю окупували наше місто, взявши під контроль. Тому, звичайно, що партизанський рух перейшов уже в системну роботу, нову роботу, якій всі ми навчалися.

Ми, як місцева влада, в частині координації і якійсь маленької долі організації. Силові структури також вчилися працювати по-новому. Адже раніше майже не було такого, що потрібно було щось організовувати без зв'язку, без гарних засобів комунікації та навігації. І, звичайно, найхоробріші люди, ризикуючи своїм життям, готові були йти на вкрай важливі справи для того, щоб захищати суверенітет і свободу нашої держави.

Партизани у Мелітополі, звернення до колаборантів / Скриншот з відео

Зараз ми бачимо, що він посилюється. Для мене є гордістю, що моє місто сьогодні, за версією Інституту вивчення війни (ISW) США, є центром партизанського руху нашої держави. І це також наша гордість, нас, як жителів Мелітополя, тому що ми до цього причетні.

Партизанський рух посилається з кількох причин. Перш за все, сила спротиву та партизани проходять навчання. Вони здобувають досвід, тому ефективнішою та якіснішою стає їхня робота. По-друге, ми чітко розуміємо, що після таких подій, як непроведений референдум, вдалий контрнаступ, об'єднання навколо України міжнародних партнерів, чіткі заяви посилюють супротив, надію та очікування. Саме тому і посилюється партизанський рух загалом.

"Росіяни думали, що їм всі служитимуть. Але такого точно не буде"

Які найяскравіші спецоперації здійснили мелітопольці-партизани?

• На мою думку, найбільше запам'яталась, звичайно, перша справа – зруйновані залізничні колії. Це призвело до спуску з рейок бронепоїзда, який віз боєприпаси. Це була перша неочікувана для ворога дія. Вони думали, що вже всіх мелітопольців поламали, що всі будуть їм там служити й так далі. А це було показово, що такого точно не буде.
• Далі було досить показовим те, як "підсмажили" журналіста Олега Шостака. Він сьогодні відповідає у росіян за пропагандистську діяльність і він ще з 2014 році насправді проявив свою позицію. У 2015 році, якщо я не помиляюся, на телебаченні, яке він очолював, він показував карту України вже без Криму. Його "підсмажили" і це також було знаковим. Всі колаборанти почали боятися, коли це сталося, тому що всі зрозуміли, що вони незахищені.
• Також я б відзначив комплекс дій щодо зриву референдуму. Це спільна робота, яка надважлива. Тому що ми чітко розуміємо, як вдалий контрнаступ наших Збройних Сил на Харківщині може мотивувати людей, так і проведення фейкового референдуму може демотивувати нас усіх. Тому була вкрай важливою робота по його зриву.

Мелітопольські партизани пригрозили колаборантам за підготовку так званого референдуму / Скриншот з відео

У наших партизанів був окремий план роботи в частині підриву штабів, частині підриву спалених будинків, підрізаних учасників комісій і так далі. Але факт є факт, 11 вересня пройшло, так званого референдуму не було.

"Стати зрадником, щоб про це не дізналися, неможливо. Усі будуть покарані"

Знаю, що створена пошта zradnyk@mlt.gov.ua, де мелітопольці щоденно інформують про колаборантів та держзрадників. Як перевіряється ця інформація. І чи в безпеці ті, хто її розповідає?

Мелітополь – досить маленьке місто, там проживає 150 тисяч населення і всі про всіх добре все знають. Тому стати колаборантом, посібником, зрадником так, щоб ніхто про це не дізнався, неможливо. Тому ми створили цей ресурс. Велика кількість колаборантів вважає, що сьогодні вони служать росії, завтра – служать Україні, а післязавтра німці прийдуть, то вони й німцям бути служити. Нам такі мешканці не потрібні.

І тому ми поставили собі задачу – скласти повний список усіх колаборантів, які тільки є у всіх сферах: серед вчителів, лікарів, службовців, держслужбовців, в органах місцевого самоврядування, серед співробітників комунальних послуг. Нам потрібен повний перелік. Навіщо? Серед очевидних причин: коли ми туди повернемось, нам ці зрадники вже не будуть потрібні в нашому місті, вони мають звідти виїхати. І це однозначно!

А якщо ми когось пропустимо, то це буде поганий приклад на майбутнє. Якщо ця людина зможе реабілітуватися після звільнення Мелітополя, то це буде ознакою, що всі можуть реабілітуватися. Тому наша команда намагається створити максимальну базу даних усіх колаборантів.

"Жоден директор школи або дитсадка не погодився співпрацювати з ворогом"

Ця пошта, яку ви нагадали, це такий майже анонімний ресурс, куди нам пишуть всю інформацію. Звичайно, вона не завжди є об'єктивною, тому що ми люди. І дуже часто ми хочемо написати на сусіда, тому що він нам не сподобався. Отже, звичайно, вся ця інформація перевіряється різними способами. Велика кількість членів нашої команди залишилася сьогодні у Мелітополі. І ми володіємо всією картинкою. Сьогодні надсилаються заявки.

Але я хочу відзначити, коли людина думає, чи ставати колаборантом, коли вона розуміє, що це всі бачать, то це також є запобіжником не ставати ним. Тому сьогодні в нас є перелік. Але з іншого боку, я також пишаюся своїм містом, тому що у нас колаборація вкрай низька. Я про це не перестану повторювати, що ні один директор школи або дитячого садочка не погодився співпрацювати з ворогом. У нас в поліції лише 10% колаборантів. В управлінні освіти – менш як десять. Це гарні показники. Але навіть до тих десяти відсотків, які стали колаборантами, ми точно прийдемо в гості.

Під Мелітополем партизани привітали ворога із Днем Незалежності, вивісивши прапор України / Фото Ріа-Мелітополя

"Жодного партизана росіяни не знайшли. Але катують і забирають людей в полон"

Як росіяни взагалі ідентифікують людину, "партизан" це чи ні? Чи бувають випадки, коли ловлять просто на вулиці, вдома, і шиють звинувачення?

Жодного партизана вони не знайшли. Єдиний шлях ідентифікації партизана – це тортури. Вони забирають в полон просто мешканців міста, які їм здаються партизанами. Тому що в них або є український прапор у квартирі, або ще щось. Тобто якась українська ідентифікація. І вони тортурами примушують сказати їх, що вони партизани.

Але це точно не про партизанів, не про їх виявлення. Складно, вкрай складно. Ми не можемо забезпечити безпеку людям сьогодні на цій території, але жодного партизана росіяни так і не знайшли.

8 вересня на засіданні Мелітопольської міської ради були припинені повноваження семи депутатів, які співпрацюють з ворогом. Яку роль зіграли в окупації міста державні зрадники та колаборанти?

Ми їх позбавили депутатських мандатів – всі вони сьогодні зрадили нашу державу та пішли на службу до ворога. Хтось пішов зливати реєстр комунальної власності та показувати, як треба націоналізувати це майно. Хтось пішов служити до силових структур окупантів і так далі. Тому, всі ці 7 людей точно не мають жодного права представляти громаду Мелітополя. І точно всі ці люди мають постати перед нашим українським судом. Але це для них нагорода. Я вважаю, що у них буде зовсім інший кінець.

"У школах окупанти тримають військову техніку, боєприпаси"

Усі мелітопольські школи, коледжі, технікуми, училища та університети переїхали до Запоріжжя. Відомо, що росіяни тиснули на батьків, погрожували педагогам, навіть викрадали директорів. Як протистояли освітяни?

У тимчасово окупованому Мелітополі ворог намагається запустити освітній процес. З 22 шкіл він намагається сьогодні організувати навчальний процес у 15. Тому що інші школи він використовує, як свою базу для розміщення військової техніки й так далі.

Але у нас є підтверджена інформація, що навіть у тих школах, де сьогодні є навчальний процес, у підвалах тримають боєприпаси. Тим самим, ставлячи наших дітей, звичайно, під загрозу як живий щит. І це не про навчання.

Ворог хоче зробити кілька речей. Перше – прикритися нашими дітьми, друге – вбивати у їх мозок свою російську пропаганду. Як показник цього, у деяких школах класним керівником молодших класів стала секретарка та завгосп, а прибиральниці запропонували викладати уроки праці. Отже, це точно не про навчання. На кожній шкільній перерві сьогодні там грає гімн росії. Тим самим окупанти намагаються вбити в мозок, що росія – це взагалі якась там держава.

А що стосується навчального процесу, який ми організували разом з педагогічними працівниками, то наша мета полягає в тому, щоб всі наші діти мали змогу здобувати українську освіту. І до цього ми йдемо сьогодні. 14 тисяч наших учнів дистанційно або за формою екстернату здобувають освіту онлайн на платформі, яку ми також розробили з нашими організаторами освіти.

Сьогодні навчальний процес триває, триває складно, тому що росіяни ддосять наш сайт. І є такі пікові показники, коли за годину падає 25 мільйонів закликів на сайт. Але нічого, ми стаємо міцнішими, опрацьовуємо нові форми захисту. Дякуємо окупантам у цьому за навчання, їм точно не вдасться поламати нашу систему освіти, тому що наші діти хочуть вчитися в наших школах.

"Челендж, на який не підписувалися": як вдається бути мером Мелітополя на відстані

Як вам зараз вдається бути мером Мелітополя і керувати містом? Як це відбувається віддалено?

Це собі такий челендж, на який ми не підписувалися ще півтора року тому, коли були вибори. На сьогодні основною задачею є допомога нашим мешканцям, які залишилися на тимчасово окупованих територіях України, так і в Європейському Союзі. Звичайно, найлегше нам надавати допомогу тим, хто зараз на території підконтрольній Україні, а найскладніше – мешканцям тимчасово окупованих територій.

Майже вся команда працює на території Запоріжжя. Це найближчий не окупований населений пункт до нашого Мелітополя. Сьогодні ми створюємо гуманітарний центр, передаємо гуманітарну допомогу, забезпечуємо евакуацію, організовуємо навчальний процес, медичну допомогу, якщо це потрібно. Це величезна кількість робіт, які є щоденно, для того, щоб наблизити нашу перемогу.

Читайте також Патріотичні марки, пісні та мурали: як Україна та світ чинять інформаційний спротив росії

"Якщо не відстоїмо всі наші території, то майбутнього у держави немає"

Чи є у вас дані, скільки людей за час окупації виїхали з міста? А скільки залишилися і чому?

Приблизно половина, 70 тисяч людей, виїхали з міста. Величезна кількість людей ще залишається сьогодні на тимчасово окупованій території. 90% мешканців відмовилися брати участь у референдумі. Місто перебуває 7 місяців в окупації, багато російських військових до тебе приходять у квартиру з автоматами та питають: "Как ты относишься к России?" І 90% мешканців сказали, що погано і не будуть брати участь у референдумах.

При тому, ці люди чітко розуміли, що це може бути їхнє останнє слово. І саме це основна причина, чому референдум не відбувся в тимчасово окупованому Мелітополі. Ми чітко маємо розуміти, що не у всіх є родичі, куди вони можуть поїхати, не у всіх є знайомі в Європі, не у всіх є змога покинути батьків, які лежачі. Не у всіх є фінансова можливість виїхати, а ми не всім її надаємо.

Мелітополь – це Україна / Фото – mltpl.city

Що ви б хотіли сказати мелітопольцям, які сьогодні перебувають під окупацією? А що ворогу?

Я сподіваюся, що чекати залишилось вже недовго і зовсім скоро Україна повернеться до Мелітополя і державний прапор повернеться також. І наше місто буде розвиватися ще швидше, ніж воно розвивалося кілька останніх років поспіль.

Я хочу також звернутися до всіх мешканців нашої держави. Якщо хтось допускає те, що війну можна закінчити не деокупувавши всю нашу територію, то це величезна помилка. Якщо ми не відстоїмо всі наші території, всі, які були визначені станом на 1991 рік, то точно майбутнього в нашої держави немає. Це позиція слабких, а ми маємо повністю повернути всі наші території, і лише тоді у нас є можливість боротися за наше світле майбутнє.

Російські війська нахабно вторглися на українські землі і намагаються знищити нас, нашу націю і наше майбутнє. Однак сила і дух українців ніколи не дозволять ворогу панувати на нашій землі. І військові, і партизани в тилу, і цивільні люди до перемоги будуть боротися за кожен сантиметр територій, які тимчасово окуповані. Над кожним містом і селом майорітиме наш синьо-жовтий прапор.

І хай запам'ятає кожен окупант, кожен російський військовий, кожен колаборант – ми вдома і бачимо все на своїй землі, у своїх містах. Де б ви не ховалися, вас буде знайдено і покарано.