"Бог відкрив наше серце": історія подружжя Процик з Львівщини, яке усиновило 11 дітей

Михай та Ірина Процик розповіли, що з 1998 року були волонтерами у дитячому будинку. Як наважились забрати дітей у власну сім'ю – читайте далі.

До теми Один батько виховує 11 дітей: унікальна історія усиновлення у Калуші

Батько: Бог відкрив наше серце

Михайло Процик зазначив, що у 1990-х роках, коли був тяжкий час, вони дбали про те, аби діти мали що їсти. Саме тому і займались волонтерством. Коли жити стало легше – задумалися, що можуть дати більше цим дітям. Вони потребували багато уваги, а також дуже прив'язались до Михайла та Ірини.

У 2008 році Бог відкрив наше серце для того, щоб ми забрали цих дітей в нашу сім'ю,
– сказав Михайло.

Подружжя мало 2 сини, а тому дуже хотіли доньку. Через передраковий стан, який діагностували лікарі, Ірині заборонили народжувати.

Михайло та Ірина Процик / Фото з сімейного архіву

"Це навіть сини нам підказали усиновити дітей", – додала Ірина.

Мати: Діти припали до серця

Рідний син Володимир розповів, що у нього з братом виникло питання – чому батьки хотіли тільки дівчинку? Порадившись, сім'я всиновила одразу 5 дітей. Їм було від 12 до 16 років.

Вони нам припали просто до серця. Нам пропонували різних, але ми казали: "Ні, ось це наші",
– заявила Ірина.

Підлітки були дуже активними, у дитячому будинку одразу ж попередили про це подружжя, однак ті не планували змінювати рішення.

"Нам казали: "Процики, що ви робите? Це найважчі діти. Однак ти бачиш, що дитина просто хоче любові", – зауважила Ірина.

Зверніть увагу Відчувала її, – унікальна історія сім'ї з Луцька, яка всиновила дитину після прохання доньки

Роман: Мене навчили жити для когось

Батькам припав до серця 16-річний Роман, який був найстаршим. Однак вони сумнівались, чи захоче хлопець у сім'ю, адже вже був дорослим і мав волю. Водночас сам Роман вдячний, що хоч і пізно, але отримав рідних людей.

Усиновлений Роман вже одружився та має дітей / Фото з сімейного архіву

"В сиротинці кожен жив за себе, кожен думав про себе. Коли мене в сім'ю взяли – життя змінилося. Мене навчили жити для когось, а не тільки для себе. Я навчився сімейних цінностей", – сказав Роман.

Хлопець вже створив власну сім'ю. Він вдячний батькам, що навчили його, як любити.

Оля – моя перша любов. Я щасливий, що я зараз з нею. Я щасливий, що я маю 2 синів, якими дуже задоволений,
– зворушливо додав Роман.

Дружина Романа розповіла, що коли почала жити у них, їй дуже сподобалося, адже всі завжди разом. "Якщо готувати разом, то всі помагають один одному. Тут вчать, як жити і будувати відносини всім: чоловікові, жінці і дітям", – сказала Ольга.

Роман став перший, хто сказав "мама" і "тато"

Коли діти прийшли в сім'ю, Ірина та Михайло сказали, що не потрібно їх одразу називати мамою та татом.

"Це мало бути від душі. І першим, хто це зробив, був Роман. Він на День матері написав вірш. З рамочкою прийшов і сказав, що ми його мама і тато. Це було дуже особливо", – зауважила Ірина.

Подружжя Процик виховує 13 дітей та вже має онуків / Фото з сімейного архіву

Мати: Найважче було перевчити дітей

Перший рік після усиновлення у сім'ї взагалі не було жодних проблем. Діти хотіли подобатися батькам, а тому були дуже чемні, робили все, що їх просили. Однак вже через пів року почалося реальне життя.

"Велика сім'я. І ми, і діти вчилися разом співіснувати. Треба було по-новому налагоджувати. Треба було передивлятися свій устрій життя", – додав батько Михайло.

Варто прочитати Ми її дуже шукали, – щемлива історія сім'ї зі Львова, яка удочерила дівчинку з роду ромів

"Коли діти в інтернаті – в них немає відповідальності. Перше питання було у дітей: "Хто буде їсти готувати, а хто буде прибирати?". Вони звикли, що має бути прибиральниця, є кому їсти готувати. Це було найважче – перевчити дітей", – розповіла мати Ірина.

Діана: Я вірила до кінця, що нас заберуть

Діана Звір, яку теж усиновили, розповіла, що спочатку боялась іти у сім'ю, але дуже хотіла. Вона хвилювалась за те, як до них ставитимуться батьки.

Спочатку діти (у дитбудинку – 24 канал) сміялися, бо батьки приїхали за нами і розверталися машиною. Всі діти почали сміятися, що вони нас лишають тут. Я вірила до кінця, що вони за нами приїхали,
– сказала Діана.

Зараз з батьками проживають 4 прийомних дітей та 1 рідний. На вихідні та свята усі з'їжджаються до рідного дому. 

"В нас є багато різних традицій. Наприклад, коли діти літом на канікулах, то в нас є такий тиждень, коли вони самі щось готують. Мама тільки наглядає та підказує, а діти вчаться готувати. Має бути повністю накритий стіл", – зазначив батько Михайло.

У сім'ї є лише 2 біологічних сини, інші діти – усиновлені / Фото з сімейного архіву

Чим захоплюються діти

Діти люблять грати в футбол, разом їздити на велосипедах, грати у настільні ігри. Також брати та сестри допомагають одне одному робити уроки.

"Ми намагаємося зайняти дітей різним, аби вони менше часу перебували в телефонах, але розвивались розумово. Також ми займаємося спортом з дітьми, є тренажерний зал. Я з ними шейпінгом займаюся", – додала мати Ірина.

Держава купила дітям будинок

У 2014 році держава купила будинок для дітей. Його вартість була дуже високою, але власники зменшили ціну на 25%. Вони були здивовані історією, яку почули.

Відтак 2 наших прийомних одружених дітей мають власний дім. Там є 2 різних входи. Всі старші діти в нас практично вже одружені. Неодружений зі старших тільки наш рідний син.

У подружжя є вже 7 онуків, які часто до них приїжджають. "Внуки – це щось особливе. Кажуть, дітей любиш, але коли появляються внуки, то ти розумієш, що ти любиш внуків", – зазначила Ірина.

Михайло та Ірина радіють онукам / Фото з сімейного архіву

Батьки запевнили, що коли бачать, що діти змінюються, стають успішними в суспільстві – це дає наснаги знову жити, працювати, брати таких дітей у сім'ю.

Зверніть увагу! Консультацію щодо усиновлення ви можете отримати на сайті Ridni.org.ua або, зателефонувавши на гарячу лінію благодійного фонду – 0800 300 484.

Благодійний фонд "Рідні" надає інформаційну та психологічну підтримку щодо процесу усиновлення. При потребі, юридичні партнери Фонду надають правову допомогу в процесі усиновлення. Фонд у жодному разі не займається посередницькою діяльністю та не замінює функцій держави в процесі усиновлення (удочеріння).