Чотири години ми вели бій в повному оточенні, – військовий розповів деталі деокупації Київщини

Саме цей чоловік очолив оборону Ірпеня. Крім того, військовий згуртував навколо себе добровольців, які дали відсіч російським загарбникам у Київській області.

Цікаво Після 24 лютого я вважав це своїм обов'язком, – журналіст 24 Каналу пригадав, як пішов на фронт

"Повстанець" розповів деталі планування деокупації Київщини

Коротя наголосив, що військові почали планувати штурмові й наступальні дії, а також переходити від оборони до нав'язування свого бою противнику. Спочатку військові діяли за так званою англійською системою розвідки.

Це коли ми вибудовуємо свої бойові порядки у зручному для нас місці, попри кількість і перевагу ворога, для того, щоб максимально затягнути його в вогневий мішок і надати максимального ураження. То приблизно з 1 березня ми починаємо переходити до планування штурмових наступальних дій,
– зазначив "Повстанець".

Так, основним завданням наших захисників було перерізати логістичні шляхи. Уже 3 березня о 7:00 військові вирушили в напрямку Бучі, щоб повністю звільнити її від ворога.

“Виглядало це приблизно наступним чином. Друзі мої з ТРО "Азов" зателефонували мені й спитали, скільки я готовий дати людей. Я кажу 70. Вони кажуть "окей", завтра о восьмій ранку до тебе прибуває так само наших 70 людей. Приймайте загальну оборону, починайте організовувати штурмові дії", – розповів військовий.

За словами "Повстанця" до цього всього підключилося ГУР МО, яке дало загальну агентурну мережу, спостереження і 20 – 30 своїх бійців. За словами Коротя, з військовими також воювали десантники 80-ї бригади, які теж дали до 50 людей.

Коротя розповів, що спочатку військові "вичистили" від окупантів Лісову Бучу та закріпилися там. Потім пішли на Блиставицю. 

Військовий наголосив, що тоді була думка, що окупанти будуть наступати з напрямку аеропорту, але вони вирішили піти з боку Бородянки.

П'ять командирів нас було в цій операції. Загальне управління боєм було моє. Але я не скажу, що якийсь загальнодержавний фактор в цьому не працював. Ми визначили два завдання. Перше — взяття під контроль адмінбудівлі "Мансервісу", тому що це була така висока будівля, і закріплення на самому колі на вулиці Курортній, яка виходить з Ворзеля,
– розповів військовий. 

Військові билися в оточенні у ворзельському колі

Коротя зазначив, що коли українські солдати зайшли на ворзельське коло, росіяни оточили їх з п'яти сторін механізованими засобами. Тоді довелося викликати вогонь своєї артилерії на себе.

"І чотири години ми вели бій в повному оточенні. В тому бою було шість наших механізованих засобів. Противник знищив чотири. А ми противнику знищили дев'ять, у тому числі спалили танк", – зауважив він.

"Повстанець" сказав, що під час боїв артилерія летіла на них, і між вибухами вони перебігали в інші будівлі, укриття. Тоді ж проводилася евакуація.

Я був старшим групи евакуації. На самому колі я не керував боєм,
– розповів військовий.

Він також зазначив, що у тому бою загинуло багато українських захисників. Водночас евакуацію довелося проводити чотири рази крізь щільний вогонь.

"Коли скінчились всі механізовані засоби, один "Козак" лишився. Було ще два мікроавтобуси, і на “Козаку” ми прикривали їх вогнем. Вони були як решето. Коли доїхали до Villa San Marino (готель у Ворзелі – 24 Канал), ми сказали, що в першу чергу вантажимо загиблих. А всім пораненим сказали, що будемо виходити з боєм. Вони були повантажені поверх загиблих зі зброєю в руках", – зазначив Коротя.

Далі шість БМД-2 почали розстрілювати "Козак" військових, вони здійснили маневр вихід із бою, але транспортний засіб перевернувся.

У мене було з однієї сторони три ребра поломаних і з іншої два. І я ухвалюю рішення, що ми виводимо все ж таки всі 22 людини
– розповів "Повстанець".

Далі під час операції захисники брали участь у скоординованій зачистці міста групами по 50 осіб. Військові стратегічно використали бетономішалки для перекриття вулиць, збільшивши дальність стрільби на 500 метрів і скоротивши відстань до противника. Володимир Коротя пояснив тактику, зазначивши, що три бетономішалки розташовувалися за 500 метрів від своїх позицій, а четверта ставилася попереду, ефективно заганяючи ворога в кут і витісняючи його звідти.