Команда підводного знесення UDT: найцікавіше про дайверів, які розміновували корабельні міни

Зброя, яку тоді намагалися використати, щоб відкрити другий фронт у боротьбі проти нацизму, слугує домом для риб. У 1944 році 6 червня стало не лише моментом істини для сил союзників, а й днем застосування нових технологій та інженерних творінь.

Цікаво Еліта німецької спецслужби: як GSG 9 ліквідували терористів за 7 хвилин

Щоб уникнути зіткнення із гітлерівськими перешкодами, які той розставив на береговій лінії, союзним військам довелося добряче попрацювати, аби придумати конструкції, що допоможуть обійти нацистські загородження.

Танки перевозили на собі спеціальні колони, які допомагали перебиратися через глибочезні окопи, на БТРи чіпляли спеціальні труби з ланцюгами, які розміновували міни під час пересування колони. Та справжніми зірками тієї битви, та й загалом морських висадок, стали хлопці з підрозділу Underwater Demolition Team або ж "Команда підводного знесення".

Фрогмени виконували важливу функцію / Фото quora

Для чого був потрібен підрозділ UDT

Саме цих хлопців у бою називали фрогменами, вони не просто допомогли врятувати тисячі життів, а й стали батьками-засновниками одного із найелітніших підрозділів США – NAVY SEAL.

Якщо під час Другої світової війни зі створенням кораблів чи субмарин проблем не виникало, то із застосуванням сталевих машин біля берегів для штурму узбережжя питань виникало немало. Підійшовши занадто близько до мілини корабель натикався на корабельну міну, а якщо і вдавалося якимось чином оминути їх – на заваді стояли рифи.

У такому разі корабель або сідав на дно, або солдати, які вистрибували із нього, травмувалися на коралових рифах. Це не просто тягло за собою великі витрати, але й спричиняло брак людей, техніки і тягнуло час, а в таких штурмових боях кожна секунда була на вагу золота. Тому й з'явилися спеціальні люди, які займалися тим, що знешкоджували всі ці перепони, які стояли на шляху до перемоги і верховенства.

"Місцевість, на якій ми працювали – це, зазвичай, пісок чи коралові рифи. Однак ти звикаєш. Коли підірвеш 1 чи 2 корали, то ця робота перетворюється на рутину. Ти вже знаєш, скільки тобі вибухівки знадобиться наступного разу, щоб виконати завдання. І хоч ми завжди брали із собою лише ту кількість вибухівки, яка нам знадобиться для підриву рифів, не зле було прихопити трохи більше. Ну так, про всяк випадок", – пояснив колишній фрогмен Білл Доусон.

Колишній фрогмен Білл Доусон / Фото Veterans Center

Операція "Смолоскип"

У 1942 році офіційно підрозділу ще не існувало. Роль підводних підривників перейняли на себе добровольці із різних військових підрозділів. Їх називали волонтерами, але саме ці волонтери і стали причиною створення Frogman.

Варто прочитати Скандальний "Проєкт 100 000": чому США відправили на війну людей з низьким рівнем IQ

Виявилося, що коралові рифи – це далеко не єдина проблема, з якою може зіштовхнутися техніка і люди під час штурму узбережжя. На заваді стояли ще й перешкоди створені ворожими силами. Вперше з такими викликами команді підривників довелося зіткнутися на початку 1942 року – під час операції "Смолоскип".

Це було британсько-американське вторгнення в Північну Африку. Групу дайверів відправили на знешкодження підводних перешкод, які розкидали, щоб унеможливити рух союзних кораблів. На підготовку всього лиш тиждень, а далі – за роботу.

Під час тієї місії Frogman змогли не просто розчистити коралові рифи, але й знешкодили підводні міни, загородження, які впиралися у кораблі. Вони навіть перерізали підводні кабелі, які забезпечували комунікацію ворожих сил.

До речі! Підводники завжди приступають до виконання за 1 – 2 дні до початку самої операції. Вони вирушають на місію без підкріплення. Тобто бойового корабля, який міг би їх прикрити в разі виявлення, немає. Вони залишаютсья з ворогом один на один.

"Найгірше, це коли під час завдання вас помічає ворожий снайпер, а заховатися немає де. Є, звичайно, надувний човен, але це не така вже й перешкода для снайпера. Все, що залишається у такому разі – пірнати якомога глибше і залишатися під водою якомога довше. Виринати потрібно щоразу в іншому місці і сподіватися, що снайпер вас загубить, а якщо й помітить, то його постріл буде невдалим", – пояснив Доусон.

Битва за Нормандію

Після "Смолоскипу" і почалося створення спеціалізованого підрозділу, який відповідав би виключно за зачистку морських та прибережних зон. Та ще й наближалася висадка у Нормандії, а до цієї спецоперації слід було підготуватися у належний спосіб.

Одна із причин – перешкоди, які встановили нацисти під водою, біля берега, на узбережжі і навіть на пагорбах. Там були найрізноманітніші укріплення, що унеможливлювали шанси на просування союзної техніки. Щоб ретельно вивчити всі ці нюанси і ефективно знешкодити їх, фрогмени кілька тижнів аналізували берегову ситуацію і намагалися відтворити схожі конструкції на своїх полігонах.

До спецоперації ретельно підготувались / Фото IWM

В результаті – все вдалося, вивчивши, у який спосіб найкраще знешкоджувати опори та де саме їх підривати. Також створили карту рифів та мін – фрогмени передали всю цю інформацію сюзникам і почали наступ.

У німців були роки, щоб підготувати оборону пляжів. Вони були готові до нападу і прекрасно розуміли, що навіть якщо союзники нападуть, то спочатку їм треба буде обійти загородження. Стояло лише одне питання: у якій саме точці здійснять напад?,
– розповів історик Генрі Гендрікс.

Битва за Нормандію тривала цілий місяць – до 25 липня, забравши із собою понад 20 тисяч життів. Могла би забрати ще більше, якби не фрогмени та інженери, які вигадували різноманітні гаджети, щоб пришвидшити вихід військових на сушу.

Річ у тім, що чим довше вони залишалися у воді – тим легшею мішенню були для німців, які всипали кулеметами мало не все узбережжя.

Потужні винаходи

Одним із винаходів була платформа для вантажного корабля, яка падала прямісінько на сушу і дозволяла швидше з'їхати на берег танкам і броньовикам, а заодно – швидше добігти до укриття самим військовим.

За підрахунками військових істориків, такий девайс економив щонайменше 38 секунд. І цього було цілком достатньо, щоб врятувати сотні, а то й тисячі життів.

Підводники теж внесли свою лепту. Перед тим, як кораблі підходили до берегів чи спускали на воду танки на спеціальних платформах, дайвери розміновували корабельні міни, а це зброя серйозна. Наткнувшись на неї, було всього 2 варіанти:

• кораблель розірве на шматки;
• у кораблі проб'ється така діра, що судно затоне.

Результат був лише один – корабель більше не міг функціонувати. Скільки таких мін вдалося знешкодити за місяць битви – точно невідомо. Однак те, що фрогмени зекономили час, врятували життя і допомогли у такий спосіб переправити якомога більше техніки на берег – це факт. Це вже не кажучи про їхні швидкі дії на самому березі, де вони майстерно підривали загородження і барикади нацистів.

Одна корабельна міна може мати непропорційно великий вплив на хід всієї битви. Підірвавшись, вона затопить не лише корабель, але й всіх солдатів і техніку на ньому,
– наголосив історик Нік Гевітт.

"І велика перевага у тому, що такі міни знешкоджували люди, а не техніка, адже люди тоді робили це в рази швидше", – додав Гевітт.

Тренування фрогменів

Кожен із членів команди мав ледь не надлюдські здібності:

• витривалість;
• фізичну форму;
• багато терпіння.

Так, як тренували їх – на той час не тренували нікого. Чого лише вартий відбір у команду. Крім підтягувань, віджимань, присідань і пресу, кандидатів змушували плавати на великі дистанції. Змушували пірнати і перевіряли, як довго вони можуть перебувати під водою.

Читайте також Найгламурніша шпигунка Другої світової: як Крістін Скарбек потрапила у спецслужби

І коли охочі стати фрогменами проходили ці випробування, то потрапляли на 25-тижневий курс підготовки, де крім стрибків з парашутів, десантування з гелікоптерів, стрільби та курсів із підривної майстерності – ще бігали. Біг – це одне із головних занять.

Вони робили пробіжки більшу частину дня. Серед інструкторів існував навіть жарт чи то пак правило: "Витривалість справжнього чоловіка можна побачити лише під час бігу".

Фрогмени виконували жорсткі тренування / Скриншот з відео

Після виснажливого морального і фізичного тренування курсантів перевіряли на боєздатність. Навіть з перевтомою вони мали знайти у собі сили, щоб виконати завдання. Наприклад, проплисти кількасот метрів, пірнути, знайти бомбу і знешкодити її. Також перемогти у спарингу суперника. Щотижня курсанти мали показувати кращий результат, ніж був перед тим.

Про останню битву фрогменів у Другій світовій війні – дивіться у програмі.