Індія та коронавірус: як закрити мільярд людей на карантин

Карантин у Індії

Панорама Індії/ photo: TechCrunch

Гігантська Індія різноманітна етнічно, лінгвістично, релігійно, політично, економічно. Від вершин Гімалаїв, де в тіні Джомолунгми (Евересту) сховалися Непал та Бутан через неспокійний Кашмір до столиці Нью-Делі та легендарної Агри на півночі.

Інфографіка Як перебігає коронавірус у людини та як змінюються симптоми

На заході – туристичний Гоа та мегаполіс Мумбаї. На сході – історична Калькутта на кордоні з Бангладеш. На півдні постали сучасні міста Ченнаї та Банглалор, поряд –Мальдіви та Шрі-Ланка. Мусульмани, християни, індуїсти, буддисти.

Храми, палаци, Боллівуд, святі ріки Інд та Ганг. І більше мільярду населення. Одна з провідних економік регіону та світу з дуже цікавою зовнішньою та часто вибуховою внутрішньою політикою. Це все Індія. Але тепер колос Індостану має зупинитись на три тижні, бо карантин. Наскільки взагалі реально закрити таку державу і чи зможе Моді повторити китайську модель?

Статистика зараження коронавірусом

В країні не вистачає тестів, щоб знати справжню статистику. Діють 111 лабораторій з пропускною здатністю 60-70 тисяч людей у тиждень, зроблено 15 тисяч тестів. Втім, зрозуміло, що це все ще замало, а приватні лабораторії не так поширені, як державні.

Наприклад в 52-мільйонній Південній Кореї було зроблено 300 тисяч тестів і там майже 10 тисяч випадків. А в Індії лише держава може ці тести робити і робить це дуже повільно. Песимістичні прогнози кажуть: вірус підхоплять 300-500 млн громадян, 1-2 млн можуть померти за рік, якщо не ввести серйозні обмеження (це було опубліковано до початку локдауну).

Тим часом Без їжі та в складних умовах: українці добу чекають на літак в Індії

Але навіть в Китаї тестували далеко не всіх, та це й нереально. Щоб було легше переносити хворобу, уряд виділив 2 млрд доларів США, виплати від 13 до 40 доларів на місяць у залежності від соціальної групи населення і окремо - фермерам. Для соціально незахищених верств – безкоштовні їжа та газ на 3 місяці, відміна плати за проїзд по платним дорогам для доставки їжі та ліків.

Звичайний потяг в Індії/ photo: Medium

Багато хто подався додому пішки, бо громадський транспорт між містами зупинився. Індійська залізниця охоплює 760 млн кілометрів і перевозить 8 млрд пасажирів (2018-19 рр.). Інші громадяни, незважаючи на карантин, досі виходять на вулиці працювати. Мало хто насправді дотримується закликів сидіти вдома. Вступаючи при цьому у сутички з поліцією, бо не мають іншого способу годувати родини. А їжа за три тижні може швидко закінчитись.

Уряд запровадив комендантську годину та й це не діяло. В кінці кінців, щоб зупинити поширення вірусу, було вирішено закрити країну на 21 день (теж не дуже діє). Зрозуміло, що закрити вдома більшу частину населення вдалося хіба що Китаю. "Якщо не вийде гарно провести цей 21 день, наша країна повернеться на 21 рік назад", – сказав у виступі прем’єр Моді.

Читайте ще Карантинні заходи в Індії, Канаді та Україні: відчуйте різницю

Разом з працівниками, які повертаються додому, вглиб Індії піде і вірус. В мегаполісах – Делі, Мумбаї, Ченнаї, Бангалорі, Калькутті, Гайдерабаді та інших – діють обмеження на пересування до 31 березня, закриті всі популярні місця для проведення вільного часу. Тому просіла галузь туризму. В штаті Махараштра, де Мумбаї за столицю, навіть ставлять людям на карантині штампи на лівій руці!

Хаос у Індії

Видача віз та вхід у повітряний простір Індії також призупинені. Вірус, потенційно, гірше виживає у тропічних та спекотних широтах ніж в помірному кліматі. Температура в цій частині світу може часто перевищувати 30 градусів по Цельсію. Якщо ж коронавірусу все одно на температуру, тоді це стане великою проблемою для Індії і можливий спалах буде дуже складно контролювати.

Деякі частини Індії – це справжні трущоби, де майже немає гігієни та санітарії. Найкраще середовище для віруса. З 2011 року, згідно з урядом, 29,4% індійців живуть саме у таких районах. Ба більше, може не бути регулярної подачі води (або один кран на всіх).

Найбідніші райони країни/ photo: Wikipedia

Буде проблема і з соціальним дистанціюванням, бо Індія – дуже-дуже тісно заселена країна. За даними Світового Банку, там 455 людей на квадратний метр. В Китаї, до прикладу, лише 148. Особливо складно буде тримати дистанцію в трущобах та районах міської забудови.

Економічно можуть постраждати сотні мільйонів простих індійців, які працюють нерегулярно. Це будівельники, прибиральники, таксисти на рикшах, домашні працівники., вуличні торговці. Звісно, вони не мають доступу до пенсій, відпусток, страховки. Багато з них – мігранти, які працюють за готівку. Відповідальне міністерство вже випустило прохання нікого не звільняти та не зменшувати зарплати. Власне, згадані вище 13 доларів підуть кожному, хто працює по найму, сказав головний міністр штату Уттар-Прадеш. Середня зарплатня для тих, кого наймають на вулиці – 8 доларів США в день.

Якщо в уряду будуть гроші платити денну зарплату найбіднішим робітникам, це врятує багато життів. Інша проблема – по даним уряду, 102 млн людей, з них 75 млн дітей не мають державного паспорту – Аадхаара.

Окремо стоїть проблема колишнього штату Джамма і Кашмір – єдиної території Індії (хоча на неї претендує як мінімум ще Пакистан) з мусульманською більшістю. Раніше, Моді позбавив край автономії, розділив та відправив туди армію щоб придушити всіх незгодних. Ясно, що там люди владі геть не довіряють.

"Це дуже репресивна та напружена ситуація, яка змушує кашмірців не довіряти. Там буде неймовірно складно стримати коронавірус", – пояснює експерт по Індії Майкл Кугельман з Центру Вілсона. Інтернету там майже немає і зроблено це фактично навмисно. Кашмірці не можуть працювати, навчатись або отримувати важливу інформацію щодо пандемії з дому.

Територія Ладакха, яка донедавна була частиною Кашміру, має довгий кордон з Китаєм і є побоювання щодо великого спалаху (там вже 13 випадків після поїздки групи до Ірану). Є занепокоєність, відмічає Кугельман, що уряд Індії буде повільніше надавати допомогу Кашміру у порівнянні з іншими регіонами.

Чверть населення все ще неписьменна, більше 100 млн людей старше 60 років – найбільша зона ризику у світі. Через бідність та неграмотність, люди виходять на вулицю, бо не розуміють небезпеки. Або просто не хочуть, щоб їх тримали за зачиненими дверима.

З перших вуст Перебувати тут стає все небезпечніше, – українець детально розповів про ситуацію в Індії

Тільки з посвідченням особи можна претендувати на соціальні послуги, включаючи субсидії на їжу, газ, електроенергію. Система охорони здоров’я теж готова не у повній мірі, але це вже у другій частині тексту.

Коли лікарі не завжди герої: медицина та паніка в Індії

Лікарня в Індії/ photo: The National

Так само строката як сама країна і її охорона здоров’я. Як і наприклад в США, вона відрізняється від штату до штату. Не вистачає медикаментів та кваліфікованих кадрів (лише 50-60 інфекціоністів!) деякі регіони краще підготовлені ніж інші. Причому, зазвичай, штати з великими містами якраз серед найгірших.

Проблеми медичної сфери в Індії На медицину Індія витрачає, за інформацією Світового Банку, лише 3,66% ВВП при світовому рівні близько 10%. Приватні клініки залишаються дуже дорогими і навіть починають відмовляти пацієнтам, які не можуть дозволити собі послуги. Не вистачає масок та апаратів ШВЛ. Перша лінія захисту – жінки… без мінімального захисту. Цих активісток майже мільйон по всій країні, вони працюють у тому числі з тими, хто повернувся з-за кордону, ходять від дверей до дверей, перевіряючи та навчаючи.

Часом, стаються реально моторошні історії. В країні відзначаються виселення лікарів з їх будинків та навіть фізичні напади на них зі сторони поліції.

Одна лікарка отримала синці, коли була затримана по дорозі на роботу поліцією у відділок і зазнала фізичного насилля. Медичних працівників стигматизують, бо думають що вони розносять вірус (подібно думали й у Африці під час спалаху Еболи).

Історія з атаками відбулась в штаті Телангана, центральна Індія, де ввели в дію не тільки карантин, але й закон 1897 року про епідемічні захворювання. Він був створений британськими колоніалістами для боротьби з бубонною чумою. Дозволяє владі приймати радикальні рішення заради запобігання поширення інфекції, при цьому звільняючи її від будь-яких юридичних наслідків.

Його ж активували по всій країні. Але вже перше порушення було в тому, що жінку може зупинити лише жінка-полісмен і вона ж має бути присутньою у відділку. На їх щастя, інший високопоставлений офіцер почув, що дві жінки – лікарі і змусив колегу вибачитися та відпустити їх.

Жінки подали офіційну скаргу, але не думають, що вона призведе до звільнення. Чинився тиск, щоб вони її забрали (так і сталося). Крім лікарів, "дістається" кур’єрам, журналістам, працівникам авіакомпаній. Усі вони через публічність змушені працювати у комендантську годину, що викликає злість населення. Лікарів часто виселяють з будинків, де вони живуть, бо орендодавці бояться, що в них вірус. Уряд видав наказ де погрожує покарати тих, хто залишає лікарів без житла. Але буває занадто пізно.

Одна лікарка приїхала в Делі з Токіо де була з чоловіком, але під її будинком вже зібралися люди, які вимагали, щоб вона негайно покинула свою квартиру. Вони боялися, що у неї коронавірус. Це при тому, що в аеропорту її перевірили і сказали, що симптомів немає, вона була згодна на ізоляцію, але сусідам було все одно. Вона була змушена переїхати до Керали.

Боротьба Індії з коронавірусом, можливо, тільки починається і найбільш серйозний спалах ще попереду.