Запуск експресу до Борисполя: чому українцям не дуже варто радіти

4 грудня 2018, 19:31

Всі точно чули про відкриття Kyiv Boryspil Express – залізничного сполучення між центральним київським вокзалом та аеропортом Бориспіль. Відтепер дорога між ними займатиме 35 хвилин.

І для киян, і для гостей столиці, це надзвичайно зручний спосіб дістатися до аеропорту. Особливо, враховуючи фактично цілодобову роботу експресу та півгодинні інтервали між потягами в час пік.

Читайте також: 13 топ-корупційних справ, які були фактично зруйновані прокурорами: шокуюче розслідування

Зрозумійте мене правильно: я щиро вдячний уряду, що наші податки було витрачено на щось насправді потрібне та ефективне. Користь від цього одразу відчують сотні тисяч громадян, а не, наприклад, один великий виробник курятини.

Проте я наголошу, що мова йде про чотири нових кілометри залізничного шляху, які було добудовано до вже існуючої інфраструктури. Нову естакаду в 272 метри та дві нові пасажирські платформи. На платформі, з якої Kyiv Boryspil Express відправляється з центрального вокзалу, оновили освітлення та ремонт.


Kyiv Boryspil Express

Це корисний і потрібний транспортний проект. Він не лише зручно для пасажирів зв'яже два національні логістичні вузли, а й трохи розвантажить автомобільний трафік в місті.

Проте, чи для сорока мільйонної європейської країни це того масштабу логістичний проект, якому ми аж так щиро радіємо і яким, мабуть, маємо пишатися? Чи того рівня це проект, що його урочисто відкривали президент, прем'єр-міністр та віце-прем'єр країни, яка воює?

Перед тим, як спробувати дати відповідь на це питання, розповім про інфраструктурні проекти, які реалізують в країнах, де працюють ефективні політики.

2016 року в Швейцарії було відкрито Gotthard Base Tunnel протяжністю 56 кілометрів – він є найдовшим й найглибшим тунелем для поїздів у світі. Півсотні кілометрів залізничного тунелю було прокладено крізь Альпійські скелі.


Gotthard Base Tunnel

Збудований минулого року морський перехід Гонконг-Чжухай-Макао: 55-кілометрова транспортна система,
що складається з трьох мостів, підводного тунелю та чотирьох штучних островів. Ця найдовша морська переправа у світі в кінці цього року зв'яже три міста в дельті річки Чжуцзян в мегаполіс з 42 мільйонами населення.


Міст Гонконг-Чжухай-Макао

Marmaray Tunnel в Туреччині. Збудований у 2013 році підводний залізничний тунель довжиною 13,5 кілометрів, який з'єднує азійську та європейську частини Стамбулу.


Marmaray Tunnel у Стамбулі

У 2011 році завершено будівництво на той час найдовшого у світі морського мосту Цзяочжоу, який вдвічі скорочує час поїздки між Сходом Китаю та островом Хуандао. Його протяжність – понад сорок кілометрів.


Найдовший у світі морський міст Цзяочжоу

Лондонський проект Crossrail – масштабна модернізація системи метро, найбільший будівельний проект, який будь-коли відбувався в Європі. Планується побудова 10 нових ліній, які з'єднають 30 існуючих станцій через абсолютно нові тунелі. Проект планують закінчити до 2020 року.

Загалом можу годинами розповідати про такі, і навіть про ще неймовірніші будови – поки український президент урочисто відкриває сільські амбулаторії, цивілізований світ реалізує неймовірні за розміром і складністю інфраструктурні проекти, які змінюють обличчя цілих країн, а інколи і континентів.

І відбувається це не лише у великих розвинутих країнах, а й, наприклад, у не надто багатій Африці. Там у 2014 році була відкрита сонячної електростанції, що з надлишком забезпечує енергією понад 80 тисяч помешкань.

Читайте також: Підсумки Революції гідності: у чому головна перемога українців

У світлі таких інфраструктурних проектів, побудова чотирьох нових кілометрів залізниці та 300 метрів естакади й близько не вражають. Загалом ця історія, а особливо пафос, яким супроводжувалося відкриття експресу, яскраво свідчить про рівень амбіцій наших політиків.

Йдеться не про рівень їх особистих амбіцій, а про масштабність їх планів, про висоту планки, на яку вони хочуть витягнути цілу країну. Якщо рівень амбіцій політиків обмежений черговим Ротердамом +, то вони неспроможні створити нічого масштабнішого чотирьох кілометрів нової залізниці.

Ми як країна не лише заслуговуємо на більше, ми вже це "більше" оплатили й продовжуємо оплачувати: середня українська родина з двома особами, що працюють, сплачує податками чотири тисячі доларів.