Спадщину поділили, а згодом знайшли заповіт: чи змінює це долю майна
Наявність юридично значущої помилки може допомогти родині переглянути спадкові права, навіть якщо пройшло багато років. Недійсні доркументи, до прикладу, свідоцтво про право на спадщину за законом можна скасувати за об'єктивних умов.
Заповіт знайшли через багато років
Коли мати чоловіка померла, то навколо її квартири виник спір. Заповіт знайти не могли, а тому спадщину ділили за законом. Спадкоємцями першої черги були син та чоловік. Вони між собою уклали нотаріальну угоду, яка визначила, що квартира та авто відходять чоловікові, а будинок – сину. Про це йдеться в матеріалах справи № 554/1247/24, яку розглядав Касаційний цивільний суд.
Дивіться також Поділ майна в іпотеці: чи можна його законно поділити при розлученні
У 2001 році спадкоємці отримали свідоцтва про свої права й користувалося майном. І лише у 2023 році син робив прибирання квартири матері й випадково знайшов її два заповіти. В одному з документів йшлося про те, що саме він мав успадкувати все майно.
Чоловік звернувся до суду та зазначив, що не укладав би угоду про поділ, якби знав про наявність заповіту на його ім'я. Тому позивач вважав, що правочин можна визнати недійсним через помилку.
У судах першої інстанції та апеляції позов відхилили. Чоловік не довів об'єктивної помилки, адже визнав, що добровільно уклав угоду з чоловіком матері й вони поділили майно за законом.
Що вирішив Верховний Суд?
Правочин дійсно можна визнати недійсним через суд, якщо людина зможе довести помилку у вчиненні правочину, дії прав та обов'язків сторін, якостей майна тощо. Суд визначив, що в законі помилкою є неправильне, помилкове уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Причому вона має існувати саме на момент укладення того чи іншого договору.
Водночас не можна визнати помилкою власне недбальство, незнання закону чи неправильне тлумачення норм.
У цій справі всі правочини були добровільними й усвідомленими. Понад 20 років договір діяв і у сторін не виникало додаткових питань. А існування заповіту, про який позивач не знав, не належить до тих випадків, коли сталася помилка, через яку він уклав угоду з чоловіком померлої.
Тобто фактично на думку Суду заява була не обґрунтована, а факт помилки – недоведений.
Важливо й те, що Суд не міг скасувати чинність документа про право на спадщину, бо укладання такого свідоцтва не вважається правочином. А тому до нього не застосовується стаття 16 Цивільного кодексу України про те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Інша сторона – чоловік матері – володіє спадщиною законно, адже фактично отримав свою частку майна.
Тому Суд не побачив помилки й протиправних дій щодо майна. Рішення попередніх інстанцій залишилися без змін.
Тобто навіть через багато років скасувати договір про правочин можна, якщо помилка буде доведена й розцінюватиметься, як об'єктивна. Але навіть тоді визнати свідоцтво недійсним лише на підставі помилки не вдасться.
Важливе з законодавства про спадщину
За законом діти належать до спадкоємців першої черги, однак їхні частки не завжди є однаковими. Юристи пояснили, що розподіл спадщини може змінитися, якщо спадкодавець залишив заповіт, один зі спадкоємців відмовився від своєї частки або був усунений від спадкування за рішенням суду. Також окремі категорії осіб мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.
Якщо після смерті людини немає спадкоємців ні за заповітом, ні за законом, або всі вони відмовилися від спадщини чи не прийняли її у встановлений строк, майно можуть визнати відумерлою спадщиною. У такому разі за рішенням суду воно переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Самостійно держава не набуває такого майна — для цього обов'язково потрібне судове рішення.