Стрес і навантаження на роботі: хто має законне право на додаткову відпустку
Додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам, які мають роботу, пов'язану з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, особливими природними умовами або підвищеним ризиком для здоров'я. Законодавство передбачає, що за таких умов людина має право на спеціальні умови відпочинку.
Що таке особливий характер праці
Додаткову відпустку за особливий характер праці можна отримати не лише за важку фізичну роботу. Якщо людина виконує емоційно тяжкі завдання, зіштовхується з інтелектуальним навантаженням і ризикує здоров'ям, то відповідно до статті 8 Закону України "Про відпустки" вона має право на такий відпочинок. Про це в коментарі 24 Каналу розповів адвокат Роман Коган.
Додаткову відпустку можуть отримати працівники, чиї посади затверджені в додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України №1290 – Списку виробництв, робіт, професій і посад. Згідно з нормами, їм надається до 35 календарних днів відпустки, залежно від конкретної позиції.
Якщо працівник має ненормований робочий день – він має до 7 додаткових календарних днів за списками посад, робіт і професій, визначеними колективним договором або угодою.
Наприклад, урядовий Список передбачає додаткову відпустку для лікарів закладів охорони здоров’я, водолазів, газорятівників, дезінфекторів, а також громадян, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах. Отже, це право може стосуватися й багатьох офісних працівників.
Зазначимо! Адвокат каже, що людину не можуть відправити в додаткову відпустку лише через скаргу на стрес чи перевантаження. Потрібно встановити передбачену законодавством підставу та відповідність фактичних умов роботи вимогам для надання відпустки.
Роман Коган додає, що робота за комп'ютером теж може бути підставою для додаткового відпочинку. Таке право може виникати, наприклад, у бухгалтера, секретаря, кадровика чи системного адміністратора, але тільки якщо людина фактично працює за комп’ютером.
Зарахувати робочий день для отримання додаткової відпустки можливо за умови, що працівник зайнятий такою роботою щонайменше половину встановленої тривалості робочого дня. За словами експерта, саме на працедавця покладається обов'язок вести облік цієї зайнятості.
Максимальні чотири дні автоматично кожному не нараховуються
Конкретну тривалість відпустки встановлюють колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості у відповідних умовах. Роман Коган уточнив, що під час розрахунку враховують стаж, який дає право на додаткову відпустку. Так, до нього не враховують період відпустки без збереження зарплати, тоді як час щорічних основної та відповідних додаткових відпусток включається.
Для відпустки за особливий характер праці проведення атестації робочого місця законодавством не вимагається. Цим її порядок відрізняється від відпустки за шкідливі та важкі умови праці,
– сказав адвокат.
Обмеження під час воєнного стану
Спеціальні норми надання додаткової відпустки зараз встановлює Закон № 2136-IX. Він дозволяє ухвалювати рішення про дозвіл на додаткову відпустку без збереження зарплати. При цьому надання невикористаних днів переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. Як зазначив Роман Коган, винятки є для деяких категорій освітян і науковців.
Також роботодавець може відмовити в такій відпустці працівнику, залученому до робіт на об'єктах критичної інфраструктури, виробництва товарів оборонного призначення або виконання мобілізаційного завдання. Окремо закон допускає відмову в наданні невикористаних днів щорічної відпустки,
– додав експерт.
Тож у разі відмови в додатковій відпустці потрібно враховувати конкретну підставу, яку застосував роботодавець. Роман Коган радить працівнику подавати письмову заяву, зберегти підтвердження її подання та попросити письмове обґрунтування відмови.
Людина для захисту свого права може зібрати:
- посадову інструкцію, відповідні положення трудового й колективного договорів;
- документи про режим та облік робочого часу;
- графік відпусток;
- листування з роботодавцем.
Якщо є підстави вважати право порушеним, працівник може звернутися до профспілки, Держпраці або суду.
Зауважимо, що адвокат застерігає: самовільно йти у відпустку через незгоду з відмовою не варто. Адже, якщо спір розглядатимуть у суді, то роль гратимуть докази фактичних умов роботи, дотримання процедури та трудового законодавства обома сторонами.
Працівник має підтвердити обставини, на яких ґрунтує вимоги, а роботодавець – підстави своїх заперечень. Якщо необхідні документи перебувають у роботодавця і самостійно отримати їх не вдалося, можна просити суд їх витребувати,
– зазначив Роман Коган.
Загалом рішення на користь відповідної сторони залежатиме від доведеності фактичних обставин.
Нагадаємо, нормальний робочий час в Україні складає 40 годин на тиждень. Але доки діє воєнний стан, роботодавець може збільшити кількість робочих годин до 60 годин, згідно з законом про трудові відносини під час воєнного стану.
Оплата за понаднормову роботу здійснюється за підвищеними ставками, тобто не меншими, ніж у подвійному розмірі від годинної ставки.
До слова, у травні Конституційний Суд постановив, що під час воєнного стану працівникам має гарантуватися мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки, а для вразливих категорій осіб – більший оплачуваний час на відпочинок.