Наляканий Лукашенко косплеїть Медведєва: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Водночас очільник МАГАТЕ Рафаель Гроссі відвідав ЗАЕС, але конкретних дій щодо врегулювання кризи ми не побачили поки. Які 4 кроки має зробити МАГАТЕ для розв'язання питання Запорізької ЗАЕС, про суд над азовцями в Ростові та ядерні погрози Лукашенко розповів в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк.

Дивіться також Бездіяльність та сліпота: чому ООН та інші міжнародні інститути мають змінитися або померти

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми писали про візит африканських лідерів до Києва, їхні "мирні" ініціативи, а також взаємозв'язок з терористичним ударом по українській столиці цього дня. Більше – читайте у нашому матеріалі за посиланням.

4 кроки врегулювання кризи на ЗАЕС і "Кримський титан"

– Гендиректор МАГАТЕ Рафаель Гроссі приїхав на Запорізьку АЕС. Мені навіть писали у коментарях перепросити перед ним, коли він відкладав візит і я сказала, що ми почекаємо, не поспішайте.

У МАГАТЕ доволі дивна позиція. Там сказали нібито, якщо підтримуватиметься теперішній рівень води, то з наявними запасами води станція може бути безпечною певний час. Відповідно хочеться почути, що треба для цього робити. Гроссі каже, що необхідно "просто зберігати й накопичувати воду".

Ні, там навіть інша стратегія. Не знаю, за що тут треба перепрошувати, коли ти речі називаєш своїми іменами. Це дивно.

Я навіть трошки інакше пропоную подивитися на ситуацію. Ті люди, які говорять вам, що треба перед кимось перепрошувати, хоча ви не порушуєте моральні принципи тощо, хочуть, щоби ви повернулися до статусу України, яка була напередодні війни – до провінційного статусу.

Тобто люди в Україні мають стояти у приймальні великих міжнародних інституцій мовчки та чекати, коли ухвалять те чи інше рішення щодо нашої суб'єктності. Я хочу, щоби ми все ж таки позбулися комплексу провінційності. До нього входить: очікування у приймальнях, провінційність, внутрішня дискусія, яка не має відношення до глобальної. Давайте про МАГАТЕ.

Перейдемо до конкретного приклада – МАГАТЕ не робить нічого, що могло б убезпечити світ від конкретних наслідків можливих провокацій з ядерної галузі, які використовує Росія виключно у межах концепції державного шантажу.

Що має зробити МАГАТЕ? Не треба візит просто заради візиту, загальні слова, пресрелізи, де ми говоритимемо про рівень води, охолоджувач, контур тощо. Головне – це ж сказати деталі, підкреслити, наскільки ти професійний: "16,7 метра – достатній рівень для забезпечення того чи іншого параметру охолоджувального контуру". Це ж нонсенс.

Це дитина може про це говорити, а не голова великої регуляторної глобальної організації, який мав би сказати не Україні, а Росії речі, які пропонував Президент України ще пів року тому.

Перше – зона демілітаризації – це не юридичний об'єкт росіян. Так, там йде війна, але там немає юрисдикції "Росатому", тому заберіться звідти. МАГАТЕ не втручається у війну, бо не може регулювати це питання. Однак може сказати росіянам, щоб вони пішли з об'єкта критичної інфраструктури в атомній галузі.

Друге – щоб не було ніякої росгвардії, фігвардії. Я не знаю, якої гвардії, яка насправді є мр*зогвардією тощо. Її там не має бути.

Третя складова – там є професійний персонал, який чітко розуміє що і як треба робити, щоб це було убезпечене місце. Вони мають працювати в повному обсязі. Тобто не має бути ніяких обмежень.

І нарешті четверта складова. МАГАТЕ має сказати, що дає Росії на це, наприклад, 14 днів чи 10 днів, не більше. Якщо за цей час не побачать, що окупанти вирішили себе правильно поводити, то введуть абсолютні санкції щодо "Росатому", який не зможе торгувати у Європі, Південній чи Східній Африці або будувати станції в Угорщині тощо.

Це має зробити суб'єкт, який очолює МАГАТЕ – Гроссі. І не треба удавати, що нам подобається, коли він приходить і говорить абсолютно абстрактні речі, які не мають до реальності ніякого стосунку.

Зеленський зустрівся з Гроссі / Офіс Президента

Зараз час, коли можна правильно розставляти акценти, бо перебудова глобальної безпекової інфраструктури – це ж не просто десь провести 4 саміти, на яких сказати: "Дивіться, глобальна інфраструктура безпекова буде мати інший вигляд – стане набагато безпечнішою, враховуватиме нові ризики тощо".

У теорії – у нас зараз світ презентаторів. Тобто презентацій ми можемо бачити дуже й дуже велику кількість. Питання в тому, що презентації ми залишимо, хай вони собі презентують. Це ж велика індустрія презентацій. Але хочеться конкретики тут і зараз, яку треба реалізовувати.

Конкретика тут і зараз, коли ми з вами говоримо: "Дивіться у МАГАТЕ сьогодні одна місія: не пресрелізи друкувати нескінченні, а чітко зафіксувати: якщо є порушення у нуклеарній галузі, то конкретний порушник відповідає конкретними санкціями проти нього. Не більше, але й не менше".

Ми маємо про це постійного говорити, а не посміхатися представнику "Росатома", коли він проводить лекцію для представників МАГАТЕ на ЗАЕС про те, як "бомби розвертаються у повітрі й залітають з іншого боку".

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

– До речі, а чому Гроссі не з'їздити, наприклад, на "Кримський титан"? Там ніхто ж не обстрілює. Чому б не поїхати перевірити, як там справи?

Це не до Гроссі. Тут потрібно бути об'єктивними. "Кримський титан" – це трохи інша галузь, ядерної вона не стосується. Так, а навіщо вони поїдуть туди? Ми тоді переходимо до іншої організації – Міжнародний комітет Червоного Хреста. Наприклад, він може поїхати у Ростов та сказати, що там відбувається з точки зору "суду".

Вони ж не поїдуть, бо не хочуть брати на себе відповідальність. Не існує мережі глобальних безпекових організацій, які чітко розуміють свій функціонал та готові за цей функціонал боротися, вигризати зубами можливість виконати ту чи іншу функцію.

Ні, вони проводитимуть абсолютно шикарні заходи, на яких розповідатимуть, як треба захищати землю у 2050-му році від метеоритного дощу. Отакий це має вигляд.

Щодо "Кримського титану": головне, що періодично наша розвідка дає дані, президент виходить у публічний простір та говорить про те, що такі ризики існують. До речі, так само як ми у жовтні – листопаді 2022 року фіксували абсолютно об'ємне мінування території внутрішнього простору дамби (Каховської ГЕС – 24 Канал).

Безумовно, це все матиме величезні юридичні наслідки, зокрема до людей, які не захотіли брати на себе певну відповідальність, щоб запобігти цьому. Мовиться про міжнародні інституції. Я знаю, що нам закидають: "Чому ви говорите щось про міжнародні інституції, а що ви самі зробили для цього?".

Хімзавод "Кримський титан" / Радіо Свобода

Держава Україна сьогодні воює з величезною кількістю збройних сил Росії. Це безпосередньо фантастичний вклад у майбутню глобальну безпеку. Україна робить набагато більше ніж все, що може зробити держава. Мовиться про державу Україну, проти якої воює Росія.

До речі Техногенна катастрофа та новий екоцид: якими можуть бути наслідки підриву "Кримського титану"

Хочеться, щоб міжнародні інституції, які щороку отримують величезні кошти з бюджетів різних країн, включно з Україною, робили б усе, що записано у їхніх функціональних обов'язках, щоб запобігти більшим масштабуванням тих чи інших трагедій, зокрема з Армянськом, говоримо про "Кримський титан".

Суд над азовцями у Ростові

– Поговоримо про суд над азовцями, тому що теж багато питань, що буде далі і яка їх чекає доля, чи зможуть їх згодом обміняти, повернути. Ми бачимо, в якому стані перебувають наші азовці.

Нема різниці, чи росіяни проводять суди, чи просто наші люди перебувають у полоні. Безумовно, всі будуть забрані на територію України. Це очевидно.

Тут я переходжу до другого пункту. Немає ніякого ростовського суду. Це неможливо з юридичної точки зору. Тому що це громадяни України, які захищали територію України на території України.

Тобто навпаки всі організатори суду сьогодні абсолютно точно вчиняють конкретний злочин, який матиме юридичні ознаки, ордери МУС за умисне вчинення конкретного злочину. Тому що вони судять і цивільних, і комбатантів.

Цивільні взагалі не мають стосунку до війни з точки зору дій комбатантів, які захищали свою державу на території своєї країни. Усі організатори отримають абсолютні конкретні вироки у міжнародній юрисдикції.

Тож це не є судом. Так само як не було "референдумів". Там Росія говорила: "Ми тут проводимо якийсь референдум". Усе, що вони там собі у конституції вписали не має ніяких юридичних наслідків. Вони у такий спосіб обнулили конституцію, коли свідомо вписали туди не юридичну дію, яка не була проведена відповідно до міжнародного права.

У такий спосіб сама конституція Росії перестала працювати там сьогодні. Треба зафіксувати це і постійно говорити, щоб було зрозуміло. У межах міжнародної юрисдикції російської конституції сьогодні не існує. Вона фіктивна. Туди вписана неналежна дія, яка не має юридичного характеру.

Так само і суд у Ростові. Це не суд, а пропагандистська вистава, щоб показати 3 речі:

• принизити наших військовослужбовців;
• деморалізувати українське суспільство;
• внести певні інформаційні складові, щоб у нас знову були конфлікти: "Чому ви нічого не робите, щоб їх звільнити?".

Робимо. Держава багато робить. Сьогодні обмінні процеси йдуть по всіх напрямках, але ви маєте зрозуміти просту річ: це не просто маленький конфлікт і є якісь обмінні процеси. Це величезна війна. Росія поводить себе як країна, яка не звертає увагу на ті чи інші конвенції, міжнародні договори.

Тут я хочу зробити ключовий, зрозумілий для всіх висновок. Чому треба виграти війну? Тому що коли виграєш війну, це все вирішене за один день. Забрали усіх: дітей, військовополонених, взяли військових злочинців. Якщо не виграти війну, це буде досить тяжко та довго. Вони знущатимуться. Саме шляхом цих знущань вони показують світу, що вони є "бєзпрєдєльщиками", яких треба продовжувати боятись.

Тобто це інформаційні впливи на західні спільноти, які звикли до XXI століття жити в інших умовах. Вони не можуть навіть посенсувати, що таке російський полон у XXI сторіччі – "фабрика голодної смерті".

Суд над азовцями в Ростові / РосЗМІ

У мене є питання, де ви бачите представників цієї славнозвісної чи сумнозвісної організації Міжнародний Червоний Хрест. Вони мають там прикувати себе. Сьогодні усі екоактивісти "воюють" у галереях з картинами.

Вони мають там сьогодні сидіти: екоактивісти, не екоактивісти, правозахисники, які мають бути прикутими до клітки, де перебувають наші люди, та казати, що не вийдуть звідти, поки полонені не отримають належну медичну допомогу, харчування та поводження з ними у межах "Женевських конвенцій".

Сьогодні потрібно говорити правильні речі щодо глобальних безпекових контурів, зокрема у межах поводження. Усі конвенції – їх не існує. Росія це показала. Можна сидіти десь на самітах і говорити про "Женевські конвенції", а потім виходить Росія і конкретно демонстративно плює всім в обличчя. Решта – витерли і все.

Отже, фіналізую:

• немає різниці, що робить Росія з пропагандистської точки зору. Бо нічим так званий ростовський суд та перебування наших хлопців та дівчат у полоні Росії одне від одного не відрізняються. Вони так себе поводять з усіма;
• держава Україна забиратиме всіх. Для нас не існує ніяких юридичних статусів якихось там судів;
• Росія не втримає нікого мірою того, як програватиме цю війну, а віддаватиме все для того, щоб пом'якшити собі майбутні вироки.

Ось така в нас логістика щодо того, що відбувається в Ростові.

Лукашенко набрався погроз у Медведєва

– Ольга Скабєєва поїхала до Алєксандра Лукашенка, сфотографувалась з вказівником "200 кілометрів до Києва" і написала "чекайте в гості". Водночас Лукашенко розкидається погрозами. Які шанси ядерної загрози для України з Білорусі, з огляду на те, що ми розуміємо, у кого є "кнопка" і щоб підставити Лукашенка, він може натиснути її?

Російські пропагандисти ще не закінчили "третій день захоплення Києва". Нехай краще в Бєлгородську область їде і в Таволжанці розповідає, скільки до Москви залишилось. І де вона потім "привіт" передаватиме й кому в Москві, де почнуться бунти? 

Треба просто, щоб вони об'єктивно дивились на навколишній світ і на те, як події розгортаються. Тому що можна нескінченно любити саму себе, коли ведеш ефіри, але треба періодично дивитись у дзеркало і бачити там написаний вирок.

Щодо Лукашенка. По-перше, це тактична ядерна зброя, там немає ніякої кнопки чи чогось подібного. По-друге, контролювати тактичну ядерну зброю буде російський контингент. По-третє, використання ядерної зброї тактичного типу – це ті ж самі ракети, якими вони сьогодні атакують без ядерних боєголовок нашу територію.

Варте уваги Гра в ескалацію: коли та скільки ядерних боєзарядів Росія може розмістити в Білорусі

Це ті ж ракети, які можуть летіти на відстані від 500 кілометрів до 6000 кілометрів. Відповідно, щоб використовувати тактику, їх не треба розміщувати безпосередньо на кордоні з тією чи іншою країною.

Лукашенко не є сьогодні суб'єктом не те що глобальної політики, він навіть не є суб'єктом війни в Україні. Лукашенко є дивним "братом-близнюком" Медведєва, які мають виконувати функцію "клоунського ВІП-агітаційного потягу". Не більше, але й не менше.

Вони мають робити дивні, абсолютно анекдотичні заяви, які обговорюватимуть ті чи інші інформаційні майданчики для того, щоб цей простір був забитий. Тому що функція Медведєва і Лукашенка все ж дати Росії можливість якось впливати на загальний негативний контекст оцінки цієї війни. Тобто щоб поле було забито ще чимось, крім негативу щодо Росії.

Лукашенко бравує й хоче залякати. Ви пам'ятаєте його плани: "давайте, щоб було без контрнаступу". У Лукашенка був свій "мирний план", мовляв, ми складемо зброю, відійдемо і головне, щоб нам зброю через кордон не підвозили. Тоді все начебто закінчиться.

Скабєєва приїхала до Лукашенка: дивіться відео

Немає сенсу звертати увагу на будь-які слова Лукашенка. Він перебуває в афективному стані, але не в такому як Росія. Бо Лукашенко абсолютно свідомий, щойно падає російський режим, то в нього будуть суттєві проблеми на вулицях Білорусі, які не були до кінця проговорені під час подій літа – осені 2020 року.

Тоді практично вся білоруська спільнота вважала, що президентські вибори були сфальсифіковані. Це були шості чи сьомі вибори, в яких брав участь Лукашенко, але так чи інакше вони були сфальсифіковані.

Суспільство тоді ставило багато запитань, проти нього ввели максимально жорстокі репресії аж до масових вбивств та зґвалтувань. Тобто лідер країни, який ґвалтує своє суспільство, точно отримає безліч питань, після того, як впаде єдина мережа його підтримки – Росія.

Йому дуже страшно, тому він продовжує грати в цю гру – будь-яким шляхом зупинимо Україну в процесі контрнаступу. Єдина місія Лукашенка, як і будь-якого, хто перебуває в ареалі інтересів Росії, – за будь-яку ціну зупинити:

• контрнаступ на полі бою;
• максимальну підтримку України партнерами з військової точки зору.

Що з Делімхановим та одкровення Пригожина

– Рамзан Кадиров і Євгеній Пригожина зараз ділять вплив у Брянській області Росії. Крім того, була незрозуміла історія з "правою рукою" Кадирова Адамом Делімхановим. Наша розвідка говорить про те, що вони дістали, а Кадиров каже, що з Делімхановим то немає зв'язку, то все добре.

Я завжди оперую інформацію, яку надає наша розвідка. Раджу всім вважати за об'єктивну інформацію від Міністерства оборони, Збройних Сил України чи ГУР МО, бо вони дають на 90% верифіковану інформацію. Іноді бувають, звісно, моменти, які треба перевірити, але все ж.

Кадиров – це людина, яка абсолютно не володіє інформацією. Є феномен людини, яка абсолютно не розуміє, про що вона говорить, а також що, де і як відбувається.

Делімханов, на мій погляд, має ті проблеми, про які офіційно говорить розвідка України. Обсяг цих проблем на сьогодні достеменно назвати неможливо, тому що треба провести певні роботи. Наша розвідка проведе їх і матиме об'єктивнішу інформацію щодо стану здоров'я цього суб'єкта.

Повернімось до питання щодо конфлікту Кадирова і Пригожина. Немає ніякої конкуренції, бо не існує суб'єкта Кадирова з точки зору військової спроможності чи можливості. Це фікція.

Є справді досить потужна організація ПВК "Вагнера", яка має безпосередній бойовий досвід, має розгалужену мережу людей, які воювали не лише в Україні, а й в інших країнах – Сирії, Центральноафриканській Республіці, ЧАД тощо. Вони набагато підготовленіші для ведення бойових дій, згуртованіші та вміють користуватись зброєю.

Що стосується кадирівців – вони вміють користуватись зброєю тільки на вулицях Москви чи Санкт-Петербурга, коли вбивають цивільне населення. Тому давайте спокійно до цього ставитись.

Якщо Пригожин вважатиме за потрібне впливати на внутрішньополітичний процес в Росії, а він, ймовірно, буде, то для нього не існуватиме таких перепон як Сєргєй Шойгу, Валєрій Герасимов чи Кадиров. Для нього існує виключно Путін як об'єкт чи суб'єкт, якого треба замінити. Це буде набагато цікавіша гра.

Сьогодні Пригожин ще не готовий до такої гри. Наразі він створює собі стартові позиції й для нього усі ці "Кадирови" чи "Шойгу" виглядають як набридливі мухи, які не дозволяють сконцентруватись на розв'язанні ключового питання.

Ключове питання для Росії, бо не всі зрозуміли це так швидко як Пригожин, це вже не війна в Україні – виграш чи програш. А підготовка до суттєвого агресивного внутрішнього перерозподілу впливу. Тобто перерозподіл впливу на ті чи інші регіони та владу. А також формування нової еліти післявоєнного часу. Це ключовий виклик для Росії. І Пригожин найбільше готовий до нього.

Дехто, включно з Путіним, недооцінює наслідки того, що у них будуть інші проблеми фізичного плану, які створюватимуть відповідні російські громадяни та інституції.