Львівський Крим, — переселенці з півострова розповіли про життя у Львові

Наразі таких приміщень два. В одному молитви читають на арабській мові, переважно для студентів з арабських країн, в іншому – російською. І в жодному – кримськотатарською.

Щирість

З Ернестом Абкелямовим ми зустрілись біля львівського офісу "КримSOS". Колись ця організація допомагала йому з переселенням у Львів. Зараз він очолює мусульманську кримськотатарську громаду "Їхсан" (щирість) і намагається полегшити звикання кримських татар до умов життя у новому середовищі. Розмовляємо у кімнаті, суміжній з офісом "КримSOS". Під час розмови крізь кімнату проходять десятки людей, які вітаються українською, російською і кримськотатарською мовами. Багато хто з них знає Ернеста Абкелямова.

Ми приїхали у Львів у двадцятих числах квітня. Вже дев’ять місяців тут. Після референдуму і "зелених чоловічків" я знав, що мені може загрожувати небезпека, неможливість жити повноцінним життям у тому середовищі, яке буде в Криму,
— розповідає свою історію Ернест Абкелямов.

- Але ж багато хто залишився…

Не скажу, щоб не можна було жити. І зараз люди живуть. Але просто жити. Не розвиватись духовно, не говорити вголос про жодні вимоги, не протистояти тому, що коїться на твоїх очах. Ні з чого буквально за кілька діб у людей з’явилась агресія до українського, до всього західного. З’явилась агресія, фізичний тиск. Таке ставлення відчувалось у повітрі.

- Не було побоювань, що львівське середовище може вас не сприйняти?

Жодних. Я сам знаю про це місто, я розповідав родині про нього, про людей, їх культуру. Але ми не розрахували на тривале перебування у Львові. Думали, що місяць, два, три… Ми приїхали, а ситуація не змінюється, стає тільки гіршою.

- А культурні відмінності?

Звісно, ми звикли до своєї культури, починаючи з харчування, закінчуючи духовним світом. У нас в Криму було багате духовне життя. Ми передавали дітям знання про нашу культуру, традиції. Для переселенців тут немає таких умов.

Крим у Львові

Після згадки про кримську культуру Ернест Абкелямов запропонував піти пообідати в кафе "Крим" і продовжити розмову, спробувавши кримськотатарські страви.

Ми хотіли об’єднати всіх мусульман і налагодити діалог з львів’янами. Треба ділитись один з одним знаннями про народи, – розповідає Ернест Абкелямов про мету створення "Їхсану".

Коли він говорить про мету об’єднати всіх мусульман, згадуються слова кримського татарина, співзасновника організації "КримSOS" Аліма Алієва: "У Львові серед релігійної частини мусульман є представники різних течій. Вони почали говорити: "Давайте не будемо ділитися, ми вже цим награлись в Криму. Ми всі – мусульмани. Ми всі – кримські татари". Тепер вони абсолютно відкриті, готові до діалогу".

У кафе грає кримськотатарська музика. Співбесіднику її слухати дуже приємно: "На своїй рідній кримськотатарській мові ми можемо розмовляти тільки у вузькому колі. В іншому середовищі буває складно до кінця виразити те, що я хочу. Це не означає, що я щось хочу тут руйнувати, чи проти чогось протестувати".

Далі згадали про музичні колаборації – поєднання української і кримськотатарської мови виконання пісень.

Завдяки музичним колабораціям всі побачили наскільки багато спільного є між двома культурами, між двома народами. Починаючи з мелодійного, закінчуючи текстами пісень. Ці речі демонструють, що Крим для нас залишається частиною України. Набагато легше буде відновити політичний зв’язок ніж культурний,
— розповідав про захід Алім Алієв.

До розмови з головою мусульманської релігійної спільноти долучається ще один кримський татарин. Сулейман Куламетов теж переїхав у Львів наприкінці квітня. У його родині шестеро дітей і теж не було жодних побоювань напередодні переїзду. Натомість, згадує, що в Криму були суперечки навіть до окупації.

Ми дотримуємось канонів ісламу і, звісно, мої дівчата ходять в школу з прикритими обличчями. Починались проблеми. У їх школі в Криму були такі російськомовні, які більше притримувались проросійської орієнтації. Вони почали говорити: "Чому наші діти ходять правильно, а ваші – ні? ". Або інша ситуація. От їдуть в автобусі в Криму і починають "Вот мы, русские…", а я їх питаю: "Почему вы считаете себя титульной нацией? Мы считаем Крым исконно своим". У кожній суперечливій ситуації я намагаюсь зайняти свою позицію і відстоювати її. Але це можливо тільки коли розмовляють адекватні люди.

- Багато хто не розуміє, чому ви покинули Крим?

Нещодавно я приїхав в Крим. Пішов до начальника паспортного столу. Він мене питає: "Ну как там во Львове? ". Я кажу: "Отлично! ". Він: "Не может быть…". "Ну ладно, відповідаю я. А что у вас хорошего? Вы же своих людей насилуете: они по месяцам занимают очереди и находятся в перекличках, веря, что это временно". Коли я кажу "Я виїхав. Мені тут спокійніше", мені можуть відповісти "А нам и здесь неплохо". Але непогано як? Мовчати?

Львівська мечеть

Останнім часом у Львові, особливо у соцмережах, активно підіймається питання будівництва мечеті.

"У Львові останні сто років точно не було активної мусульманської громади. Кримські татари крім того, що вони мусульмани, ще й громадяни України. Питання мечеті в деяких людей викликає спротив. Кримські татари хочуть зберегти свою мову, свою релігію. Але сьогодні питання мечеті не стоїть. Гідно виконувати обряди дозволить молитовний будиночок", — розповідає Алім Алієв.

Ані Сулейман Куламетов, ані Ернест Абкелямов, ані десятки інших родин кримських татар у Львові не знають, коли вони зможуть повернутись на свою землю, в Крим. Поки що треба звикати до життя у Львові. Молитовний будинок зробив би цей процес простішим.

У питанні будівництва мечеті ми не ставимо якісь конкретні терміни. Хай це спочатку буде молитовний будинок. Це перш за все необхідно нам, крім того треба, щоб львів’яни могли зайти, подивитись, чим ми там займаємось, про що ми говоримо,
— розповідає Ернест Абкелямов.

Він говорить, що намагається перш за все показати, що кримських татар не треба сприймати як якусь загрозу.

У нас є великий досвід співіснування багатьох конфесій Криму. Як би нас не провокували, у нас ніколи не було загрози війни,
— додає Абкелямов.

Після цього Сулейман Куламетов сказав найголовніші слова: "Ми дуже схожі, в нас дуже багато спільного. Наші народи вірують, ходять до церкви. Ми разом".

Підготував Олексій Коваленко