Найвідоміша спецслужба світу – МІ6: чим вражає британська розвідка

Взагалі розвідка як поняття стала асоціюватися із обов'язковими шпигунськими ґаджетами, потужною зброєю і звичайно ж – амбітним, і харизматичним агентом.

Цікаво! Ізраїльські агенти Mossad: як діяла найтаємніша спецслужба у світі

В реальності усе зовсім не так. Справжні розвідники ніколи не носять із собою зброї. Їхнє завдання – спілкуватися із людьми, діяти непомітно, збирати інформацію і таємно передавати отримані дані до штабу або в посольство. Сцени "бондіан" із перестрілками, гучними втечами та дорогими машинами – все це неправда.

Створення британської спецслужби

Образ Джеймса Бонда часто пов'язують із агентом Уілфредом Дандердейлом. Така особа у реальному житті і справді існувала. Він був шпигуном із 1921 по 1959 роки. Народився в Одесі, потім переїхав у Британію. Його робота переважно стосувалася координації зв'язку між французькими і польськими розвідниками. Одне але – Дандердейл зовсім не відповідає якостям Бонда. "Кіношний" образ поєднує у собі риси десятків людей.

Так міг виглядати Уілфред Дандердейл

Якщо говорити про спецслужбу загалом, то створили її понад століття тому – у 1909 році. Тодішній британський прем'єр Герберт Асквіт, побоюючись нападу Німеччини, дав доручення утворити Бюро секретних служб. У ньому було два відділи: внутрішній і зовнішній.

До тотального домінування і повного контролю за всім, що може стосуватися Британії, відомство привів перший директор цього органу – Менсфілд Каммінг, офіцер Королівського флоту. Він керував зовнішнім відділом Бюро і мав хороші якості управлінця, хоча абсолютно нічого спільного з розвідкою не мав.

Менсфілд Каммінг

Сьогодні його вважають найвпливовішим директором МІ6. Так от, перше, що він зробив – переїхав в офіс під прикриттям поштової компанії, яка по документам займалася "вантажоперевезеннями і експортом". Як пояснив член Бюро досліджень історії спецслужб Юрій Каракой, всю інформацію, яку здобувала МІ6, отримував виключно той, хто стояв на вершині піраміди цієї організації.

Каммінг використовував підпис зеленим чорнилом у вигляді літери "С". Фактично, якщо брати його та загальнодержавну систему управління, він був маленьким диктатором,
– додав експерт.

Хоча ця диктатура не завадила йому якісно виконувати свою роботу і залишити свій величезний слід в історії МІ6. Наприклад, його підпис літерою "С" досі використовують теперішні та колишні директори. І це далеко не єдина особливість Каммінга. Він був інвалідом, втратив ногу у автокатастрофі і сам же її собі ампутував. Відповідно мав протез і дуже часто використовув його для перевірки охочих долучитися в ряди спецслужби.

МІ6 під час Першої світової війни

Співпраця з німецьким офіцером. У липні 1914 року почалася Перша світова війна. Іноземний відділ Бюро секретних служб розширився і почав тісно працювати із воєнною розвідкою. Агенти натрапили на офіцера німецької армії Карла Крюгера, який видавав їм усе, що знав про німецький флот.

Коли Крюгер запропонував британцям свої послуги, для них це було подарунком небес. Адже він мав доступ до інформації широкого спектру, яка стосувалася не тільки військового флоту, але і приміщень німецької армії,
– пояснив журналіст Володимир Мисан-Мілясевич.

Й додав, що мотивація Крюгера була простою: він аж ніяк не був антимілітаристом, його просто цікавили гроші.

Жінки та розвідка. У 1917 році в окупованій німцями Бельгії потрохи почали формуватися диверсійні загони, які усіма силами намагалися протистояти імперії. Переважно туди входили жінки. Вони працювали на таких роботах, які дозволяли вільно переміщатися між кордонами. Наприклад, прибиральницями, діловодами, бухгалтерами, швеями чи на вокзалах. Їх називали La Dame Blanche.

Читайте також: Жахи радянської системи – за якими злочинами стоїть КДБ

Коли британські розвідники дізналися про цей рух, вони допомогли бельгійцям і розширили мережу таких "шпигунів" на понад тисячу осіб. Каммінг прекрасно розумів роль жінок у розвідницькій діяльності. В часи Першої світової на перетині кордонів їх мало коли перевіряли.

Саме тому британська розвідка щоденно отримувала інформацію про переміщення німецьких військ, техніки, товарів і поїздів в окупованій Бельгії. До того ж, прекрасна половина людства не завжди працювала на, скажімо, ділових чи домашніх посадах.

Дуже часто війну розвідок Першої світової називають війною повій. Працівниць борделів використовували по обидві сторони фронту. Першими моду на це запустили німці. Звичайно, що гріх було цим не скористатися й британцям,
– зазначив Мисан-Мілясевич.

Вони використовували повій для збору інформації. Стандартно це відбувалося через офіцерські борделі, так як саме офіцери мали доступ до найрізноманітніших таємних даних.

Справа Локкарта – "змова послів"

Одна із перших і найгучніших спецоперацій в історії МІ6 трапилася у 1918 році. Вона відома під назвою "справа Локкарта". Це – змова проти радянської влади. Принаймні, так вважають у Росії, бо майже всі документи із цієї справи досі залишаються під грифом "секретно".

Анастасія Клюс, член Бюро досліджень історії спецслужб, розповіла, що за радянською версією все відбувалося так: країни Антанти не визнали підписаний сепаратний мирний договір в Бресті, намагалися прибрати нову більшовицьку владу, і відновити стару. Але яку конкретно стару – ніхто не знав. Тому і вислали в радянську Росію Сіднея Рейлі, який, зокрема, мав співпрацювати із послами.

А саме британським – Брюссом Локкартом, французьким генеральным консулом Гренаром та послом від Америки – Френсісом. Вони нібито змовились для підкупу латишських стрілків, які охороняли Кремль.До списку завдань, за версією росіян, внесли і ліквідацію Леніна.

Сідней Рейлі

Насправді все було трохи не так: скинути більшовицький режим країни Антанти і справді планували: нібито завербовані латишські стрілки, які охороняли Кремль, допоможуть увірватися на засідання і арештувати присутніх. Та з ліквідацією вождя ніхто не спішив.

Саме через вагання операція провалилася. Росіяни спрацювали швидше і стрілки зі знаряддям, яким мали скинути режим, перетворилися у тих, хто допоміг тим же більшовикам попередити переворот. По факту – всю цю спецоперацію росіяни використали на свою користь і таким чином захистили "жорстоку" діяльність чекістів. Мовляв, сталеві рукавиці потрібні, бо виходить, що вороги є не тільки за межами країни, а й всередині теж.

Зверніть увагу! Масовий терор та криваві репресії: як з'явилася найжорстокіша спецслужба СРСР

Тим не менш, невдала спроба ліквідації Леніна все ж була. І одразу після того в посольство Британії миттєво прилетіли з обшуками, але і знайти нічого не вдалося. Все, що могло скомпрометувати справу, спалили. А Брюсс Локкарт уникнув покарання і успішно повернувся на територію Британії.

Британський посол Брюс Локкарт

До речі, в той же 1918 рік у Петербурзі, тодішньому Петрограді, за державними справами слідкував агент Пол Дюкс. Він цілий рік майже щодня змінював документи, ніхто й ніколи не знав його імені. За це його прозвали "людиною із сотнею обличь". Коли його нарешті розсекретили, він повернувся назад у Британію, де король Георг П'ятий посвятив його у лицарі.

МІ6 під час Другої світової війни

Друга світова наближалася і майбутні країни учасники про це прекрасно знали. Чоловіком, який допоміг британцям дізнаватися про діяльність комуністів у Китаї і Бразилії, був німецький агент Йоганн де Графф.

Коли стало ясно, що нацистська Німеччина от-от наступатиме, британці вирішили створити так званий Sector D – організовані групи, які планували, готували та проводили диверсійні операції проти нацистів з метою збереження безпеки Британії. Вони працювали у 20 країнах світу і намагалися перешкоджати нацистам.

Британець, завербований СРСР. В історії МІ6 була людина, про яку ходять не мало чуток і легенд: Кім Філбі – завербований радянським агентом Арнольдом Дейчем. До речі, цей Дейч створив таке поняття, як "кембриджська п'ятірка". Це п'ять ключових персон, яких він переманив на сторону Кремля. У неї і входив Філбі.

Він працював журналістом газети "Таймс" в Іспанії, де писав про антикомуністичні настрої громадян під час революції та паралельно шпигував для СРСР. На початку 1940-х подався до британських спецслужб, а у 1944 році навіть став директором дев'ятого відділу МІ6.

Кім Філбі

Цей відділ займався радянською і комуністичною діяльністю на території королівства. Тож за час війни Філбі передав у Москву понад 900 документів, які Кремль ефективно використовував. Крім цього, він надавав точні координати місця висадки десанту підтримки ОУН, яка тісно співпрацювала з англійською і американською розвідками. Коли британці зрозуміли, що у них витік інформації, почали копати. І навіть упіймали двох радянських агентів, а разом з ними і самого Філбі.

У 1951 році відбувся навіть допит, але ніяких свідчень і доказів не було. Тому його відпустили, він вийшов у відставку. Через п'ять років його знову взяли на службу. І знову ж таки спрацювала "кембриджська п'ятірка": його попередили про те, що підозрюють. Тож Філбі втік до СРСР. Там він і прожив до кінця своїх днів, пишучи мемуари, у яких розповідав про свою діяльність і як зливав росіянам інформацію.

Злам німецької "Енігми"

В період, коли нацисти ефективно використовували шифрувальну машину "Енігма", весь світ ламав голову над дешифруванням. Із самого початку "Енігмою" користувалися лише моряки, і то – в комерційних цілях. Та коли ця машина потрапила в руки військових, в німецькому штабі зрозуміли, що розшифрувати коди неможливо. Нацисти вигравали один бій за іншим.

Читайте більше: Німецька "Енігма" – легендарна машина, яка змінила хід Другої світової

Тож братися за дешифрування цього апарату першими взялися польські математики, вони зробили левову частку роботи. Згодом вони переїхали до Об'єднаного Королівства, де за справу вже взялися і британські вчені. Якщо говорити загалом, то над зламом "Енігми" працювали понад 10 тисяч людей. Кожен з них мав свою окрему роль.

Шифрувальна машина "Енігма"

Те, що вченим вдалося розшифрувати, трималося у максимальному секреті. Ніхто у світі не знав навіть про те, що британці та поляки займаються дешифруванням. Сказати, що злам "Енігми" зіграв ключову роль у закінченні війни і поразці німців – не можна. А от те, що коди допомогли наблизити кінець битвам – це точно. Усі документи по цій справі, яка, до речі, називалася "Ультра", стали відомі тільки у 1980-х.

Британська розвідка у післявоєнний період

Коли нацистська загроза зникла, з'явилася нова – комуністична. Виступ британського прем'єра Вінстона Черчилля у 1946 році фактично дав початок протистоянню капіталістичної і соціалістичної систем, гонки озброєнь і жорсткій конфронтації звичайних людей. Трохи пізніше це назвуть Холодною війною.

Вже у наш час дослідники зазначили, що крім "залізної завіси" Черчилль дав початок "Льотей" – найдовшій спецоперації в історії британських спецслужб. Завдання – повалити комуністичний режим шляхом зіткнення комуністів у різних країнах. Спецслужба мала розробити план, за яким комуністичні лідери євройпейських країн почнуть стикатися один з одним до тих пір, поки самі себе не перегризуть.

Британський прем'єр Вінстон Черчилль

МІ6 відігравало роль контролера за виконанням поставленого завдання. Починаючи із 1953 року спецслужби Франції, США та Британії влаштовували і координували різні заколоти і протести в країнах Радянського Союзу.

Взагалі співпраця Британії та СРСР існувала тільки до початку тієї ж Холодної війни. І то, скоріше вимушена. Адже всі прекрасно знали, що здолати Гітлера можна тільки разом. Та як тільки на Заході зрозуміли, що Сталін не зупиниться ні перед чим, у світі з'явилася нова практика. Масово почали з'являтися різні спецслужби, шпигуни і постійне спостереження один за одним. Почалася нова війна – війна спецслужб.

Та й після падіння Союзу ситуація не змінилася. У Москві завжди вважали Британію ворогом. Згадати тільки убивство Литвиненка, який попив чаю з полонієм, чи нещодавна історія із нападами на Скрипаля у Солсбері. Війна спецслужб і досі триває.

Що відомо про напади на Литвиненка та Скрипаля? У 2006 році у Лондоні агенти ФСБ ліквідували колишнього співробітника КДБ Олександра Литвиненка. За загадкових обставин після вечері в ресторані зі знайомими його госпіталізували із отруєнням. З 2000 року Литвиненко мешкав на території Великобратанії, співпрацював з МІ6, з розвідками інших країн світу, консультуючи їх про стан справ у Росії. І також допомагав британським бізнесменам, консультував їх щодо особливостей ведення бізнесу в Росїі й зводив з потрібними людьми.

У 2018 році російські агенти в тій же Британії нервово-паралітичною речовиною "Новачок" намагалися отруїти колишнього радянського шпигуна Сергія Скрипаля та його дочку. Скрипалям вдалося вижити, проте тривалий час і батько, і донька перебували в лікарні. Британське слідство з'ясувало, що отруїли Скрипалів працівники ГРУ Росії Олександр Петров та Руслан Боширов.

Цікаві факти про МІ6

• Насправді це – лише один підрозділ у цілому британському розвідувальному співтоваристві. Із 1909 року назв було багато, але згодом закріпилася SIS. А от МІ6 почали називати у Другу світову. Коли солдатам треба було зв'язатися із МІ5 (службою безпеки), журналісти підхопили цю назву і стали позначати нею все, що пов'язане із британськими спецслужбами.
• Існування SIS та й узагалі розвідки визнали тільки у 1994 році із виходом закону про спецслужби. До того все це було тільки на словах, уряд постійно заперечував існування таких відомств. Того ж у 1994-му SIS переїхали у нову штаб-квартиру, вона стала популярною тільки завдяки фільмам про Бонда. Це, мабуть, єдине, що є достеменним фактом, де не треба думати вигадка це чи реальність. Будівля має 60 типів даху, внутрішній двір, безліч спеціальних дверей і таємних ходів, а на її будівництво витратили сотні мільйонів фунтів стерлінгів.

Штаб-квартира SIS в Лондоні

• Кіно офіційно подавало розвідку як щось фантастичне. Не лише з точки зору, що її офіційно не було, але й через те, що будь-яка держава, яка відкрито говорячи про розвідку, за старою порадою Сунь Дзи або применшує, або прибільшує її можливості. Зараз загальна тенденція до перебільшення. Якщо знімається якийсь голлівудський фільм про розвідку, там обов'язково буде консультант від компетентних органів, який направить студію так, аби вона у фільмі не показала ні каплі правди про те, як вона працює чи на що здатна.

Більше – дивіться у відео.