Новорічна промова Зеленського: чого не помітили українці

Цікаво, що обидві групи співгромадян однієї країни просто з брудом змішували один одного в цій суперечці. А в перервах між матюканнями один одного постили в соцмережах картинки з Ісусом в яслах і побажаннями всім миру та взаєморозуміння.

Цікаво! Як частина "слуг народу" ледь не обдурила українців та Зеленського

І проблема навіть не в градусі ненависті українців один до одного, викликаній не стільки змістом промови, скільки форматом її обговорення. Хоче це теж величезна проблема.

Але більшою суспільною втратою є обговорення того, що Зеленський сказав, а не значно важливіших речей, про які промовчав.

Зрозумійте мене правильно: піднята Зеленським і розігнана його ненависниками дискусія про історичні, ба навіть більше ціннісні орієнтири, безперечно є важливою. Якраз цій думці я не опоную.

Проте я готовий посперечатися, що саме ця дискусія є головною в наших потребах від політичної влади. Наголошу, безвідносно до прізвищ цієї влади чи її позиції в цій дискусії.

Привітання президента Зеленського з Новим 2020 роком: дивіться відео

Я спробую пояснити свою думку. Якими б довгими і безкомпромісними не були баталії навколо промови Зеленського, і хто б в них не переміг, це жодним чином не робить життя обох груп кращим.

Бо замість обговорення з друзями, наприклад, реформи СБУ, ми сварилися про "яка різниця". А Служба безпеки України так і залишається корумпованою, пост-КГБшною конторою, в якій типу з корупцією борються людей в сім разів більше, ніж з терористами.

Або замість дискусій "коли нарешті буде реформовано судову систему" країна сварилася на тему назв вулиць. І я вам гарантую, що за цю нашу громадську інфантильність і корумповані судді, й такі ж СБУшники щасливо підіймали келихи.

Бо саме ця наша громадянська неграмотність – запорука збереження для них можливості красти наші податки і знущатися з цілої країни, яка, знайшовши ворога один в одному, зовсім забула про них. Справжніх ворогів всіх громадян безвідносно їх ставлення до промови Зеленського.

Читайте також: Коломойський і його люди за "бабки" готові здати Україну Росії

Яка взагалі різниця, що говорить президент (безвідносно його прізвища), якщо при цьому не ремонтує СБУ, яка не працює, і прогнилу судову систему, які своїм жалюгідним станом загрожують самому існуванню України.

Погодьтеся, що для запобігання ФСБшним терактам, реформа Служби безпеки важливіша набагато більше, від дискусії "яка різниця". І для справедливих, чесних судів ця дискусія набагато менш важлива від, власне, цих судів реформування.

Яка різниця, що говорить президент (безвідносно його прізвища), якщо при цьому його парламентська більшість не звільняє міністра Авакова, нереформовані "мєнти" якого є прямою загрозою безпеці кожного з нас.

Провали Арсена Авакова на посаді очільника МВС / Інфографіка 24 каналу

Погодьтеся, що дискусія "яка різниця" стає набагато менш важливою після, не приведи Боже, бандитського нападу на близьких. Або, ще гірше, кришування поліцією власних злочинів проти громадян.

Тільки от не Зеленський винен, що замість обговорення насправді важливих речей, які влада має зробити (і ще не зробила), ми, громадяни, платники податків, обговорювали промову президента, яка стосувалася зовсім іншого.

Ми винні. Так ми – громадяни України. Ну, тобто безперечно Володимир Зеленський відповідальний за зміст власної промови. І, безперечно, його рішенням було говорити про "яка різниця", замість, наприклад, судової реформи.

Але наша відповідальність в тому, що замість обуритися відсутність в промові звіту чи, хоча б, плану реформ, ми обговорювали історію з "яка різниця". Та де там обговорювали, сварилися через неї.

Зверніть увагу! Захисники суддівської мафії проти Шабуніна: чого злякалась Вища рада правосуддя

Спробую проілюструвати нашу, як громадян і платників податків, інфантильність. Уявіть, що ви прийшли на підсумкові класні збори в школу своєї дитини. І на зборах класний керівник розповідає батькам про важливість ціннісних орієнтирів суспільства.

При цьому в класі, де батьки сидять, не те, що інтерактивної дошки не має – вікно розбите і сніг прямо в клас залітає. І замість того, щоб зупинити словесний потік класного керівника і запитати його про розбите вікно, батьки з піною біля рота сваряться про ціннісні орієнтири.

А класний керівник (наголошу безвідносно прізвища) радіє, що батьки вже майже б'ються між собою, а тому точно не запитають, а де ж в біса ділися 700 баксів, зібрані на інтерактивну дошку. Сподіваюся, що аналогія зрозуміла.

Цікаво! До речі, повертаючись від прикладу до реальності, у 2020 році середньостатистична родина з двома працюючими віддасть в бюджет України чотири тисячі доларів.

Чотири тисячі доларів податками та зборами кожна родинна передасть в управління президенту Зеленському і його парламентській більшості. Погодьтеся, логічніше разом запитувати у влади про використання цих наших грошей, аніж битися між собою про ціннісні орієнтири.

Важливо! Зняття депутатської недоторканності: позбавляє імунітету чи надає захисту

І чим більше ми будемо питати у влади (безвідносно прізвищ у ній) про ефективність використання наших податків, тим менше часу в нас залишатиметься на сварки між собою. З будь-якого приводу.