Пацієнт швидше мертвий: чи варто далі дотримуватися мінських угод?

Чи настав критичний момент для існування мінських домовленостей і які можливі альтернативи – розбиралися журналісти сайту "24".

"Безальтернативні" мінські угоди

Мінські домовленості були підписані двічі: в 2014 році після Іловайського котла і в 2015-му – після запеклих боїв біля Донецького аеропорту. Підписантами стали лідери Німеччини, Франції, України та Росії у форматі "нормандської четвірки" і контактної групи, що складається з представників Росії, України і самопроголошених республік. Політики і експертне середовище одноголосно погоджуються з тим, що їхнє підписання дозволило припинити гарячу фазу війни. Однак за два з половиною роки, по суті, жодного прогресу у врегулюванні конфлікту на Донбасі не відбулося.

Читайте також: Волкер заявив про ускладнення переговорів з Росією

"Нормандська четвірка", яка підписала угоди, практично припинила діяльність

У Мінську постійно засідає Тристороння контактна група, але ці зустрічі не приносять реальних результатів. На сході України продовжуються військові дії, далі гинуть українські бійці. Причому через ці угоди українська армія не має права використовувати важке озброєння. Тоді як проросійські бойовики постійно б’ють по наших позиціях із забороненої "Мінськом-2" важкої артилерії. Місія ОБСЄ здебільшого робить вигляд, що не помічає грубого порушення сепаратистами угод.

Спроби досягти перемир’я кожного разу порушувалися бойовиками. Домовленість про відведення тяжкого озброєння по лінії розмежування в 2016 році в кількох пунктах зазнала фіаско. Сепаратистські угруповання заблокували ці рішення. Більше того, проросійські бойовики за наказом своїх кремлівських кураторів час від часу йдуть на загострення військового напруження, як це було на початку 2017 році в Авдіївці. Тоді, як відомо, терористи почали обстрілювати цивільну інфраструктуру і мирних жителів.

Крім того, практично припинений обмін полоненими. Хоча за цей період були серйозно зміцнені ЗСУ.

Водночас президент Петро Порошенко і західні партнери України постійно наголошують, що альтернативи мінським угодам немає. До речі, спроба провладних сил узаконити угоди в законі про реінтеграцію окупованих територій викликала обурення опозиції – фракції "Самопоміч" і представників "Свободи". На думку експертів, Україна таким чином вводить у своє законодавче поле мінські угоди, які підписані сепаратистами і бандитами – Захарченком і Плотницьким. І, як зауважив політолог Віталій Кулик, збувається найкраща мрія Путіна про те, що на Донбасі – внутрішній громадянський конфлікт. А Росія може виступати в якості миротворця і претендувати на участь у майбутній операції місії ООН.

Нема угод – немає санкцій?

Як зауважує голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень "Соціовимір" Сергій Таран, Арсен Аваков повторив істину, яка стала основою для антиросійських санкцій.

Те, що мінські угоди не працюють, бо їх не виконує Росія, заявляли в Україні багато разів. Про це говорив спецпредставник США Волкер на початку свого призначення, наголошуючи, що РФ треба визнати агресором,
– зазначає Таран.

Справді не лише українські, але й західні чиновники і політики не раз говорили, що переговорний майданчик у Мінську мало дієвий. Зокрема, директор офісу зв'язку НАТО Александер Вінніков вважає, що мінські угоди наразі не впроваджуються до виконання. Втім, він наголошує, що НАТО продовжує підтримувати імплементацію угод як єдиний можливий шлях до того, щоб досягти вирішення конфлікту на сході України.

У Порошенка переконані, що без Мінська не буде антиросійських санкцій

Генсек ОБСЄ Томас Гремінгер також заявив, що виконання і реалізація мінських угод перебувають в "стані політичного тупика". Як пишуть ЗМІ, під час нещодавньої зустрічі Порошенка і канцлера Німеччини Ангели Меркель на саміті Східного партнерства також прозвучала думка про те, що домовленості в 2017 році працювали не достатньо. Однак Меркель підкреслює, що необхідно робити все, аби вони виконувалися.

В адміністрації Порошенка на заяви Авакова відповіли прямолінійно. За словами заступника глави Адміністрації Президента Костянтина Єлісєєва, Росія може використати на свою користь відмову від "Мінська-2", щоб пом'якшити санкції або взагалі їх скасувати.

Але треба зауважити, що санкції вводилися проти Росії через анексію Криму, а потім були посилені у зв’язку із збиттям Boeing 777. До того ж, США розширили антиросійські санкції, і Вашингтон не збирається їх послаблювати. Навпаки – планує подальше розширення.

Інша справа – Європа. Там би залюбки пом’якшили санкції. В ЄС наразі багато праворадикальних сил і політиків, які підігріваються, в тому числі фінансово, Кремлем. Не виключено, що відмова України від мінських угод з ініціативи Росії спровокувала б в ЄС хвилю проросійських акцій. Як говорить директор центру суспільно-інформаційних технологій "Форум" Валерій Димов, Європа в агресії Росії проти України обрала Росію. Захід через це й називає війну гібридною. Тому що, якщо називати речі своїми іменами, треба обрати якусь сторону.

Правник-міжнародник Геннадій Друзенко вважає, що Європа хоче формально заморозити конфлікт і зняти з себе відповідальність.

Треба зауважити, що Порошенко, вимагаючи від парламенту ухвалення закону про продовження ще на рік особливого порядку місцевого самоврядування в ОРДЛО, аргументував це тим, що інакше можуть зняти антиросійські санкції. Закон ухвалили, і тепер не тільки Росія, а й Захід, зокрема і США вустами спецпредставника Волкера, наголошують на тому, що Україна повинна виконати свою частину угод – провести місцеві вибори в ОРДЛО і надати цим територіям особливий статус. Тобто федералізувати державу і дозволити Путіну руками вже узаконених сепаратистів блокувати євроінтеграційні і євроатлантичні прагнення України. Виникає риторичне питання: заради кого ухвалювався цей закон?

Чи є альтернативи "Мінську"?

За словами Сергія Тарана, варіанти переговорного формату щодо врегулювання ситуації на Донбасі можуть бути надзвичайно різними.

Інший формат вирішення конфлікту не обов’язково означає військову операцію. Це може бути миротворча місія ООН. А може й бути, на чому наполягають у Росії, але ніхто в Україні це не підтримує – переписування нашої Конституції. Але ми поступово підходимо до того, що швидкого вирішення не буде, оскільки Росія налаштована на стратегічне протистояння з Україною на довгі роки,
– наголошує Сергій Таран.

З цих причин, вважає експерт, Москва зриватиме можливу місію ООН, і Волкер почне це потроху розуміти. На думку Тарана, можливий сценарій як наслідок невиконання РФ мінських угод – надання летальної зброї Україні, поступове зміцнення ЗСУ і економічне протистояння з РФ.

Настав час для дій ЗСУ?

При цьому голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко вважає, що сьогодні ніхто зі сторін відмовлятися від переговорів по мінських угодах поки не буде, але і очікувати, що вони будуть повністю виконані, не варто. До того ж, прийти до спільного знаменника сторонам буде складно.

Позиції Росії і України принципово різні: Росія хоче зберігати цей конфлікт як інструмент тиску на Україну, зберегти свій плацдарм у вигляді двох самопроголошених республік. Україна на це ніколи не піде, вона не погодиться на федералізацію, на включення "Д/ЛНР", які не їй підкоряються, у свій склад. А Росія не хоче погоджуватися на інші компромісні варіанти,
– наголошує Фесенко.

Сергій Таран зауважує, що Україна має ставитися до мінських домовленостей прагматично. Ми, говорить експерт, повинні робити так, щоб наш ворог мав якомога більше втрат. А це – продовження санкцій. І ми повинні заявляти, що хочемо виконувати "Мінськ-2", а РФ – ні. Навіть якщо ми розуміємо, що домовленості не працюють.

Волкер плюс Сурков

Та, крім Мінська, сьогодні досить активно працює переговорний майданчик "Волкер-Сурков". Щоправда, перемовини відбуваються без участі України. Головний предмет переговорів – введення місії ООН на Донбасі. На зустрічі в листопаді Волкер запропонував для узгодження 29 пунктів, з яких Росія погодилася тільки на три. Хоча Волкер наголошує, що зі своїм візаві вони дійшли згоди, що потрібно, аби всі сторони конфлікту виконували мінські домовленості.

Причому Волкер зробив низку досить різких заяв у бік Москви – зокрема, що в місії ООН не повинно бути російських військових і відповідальність за війну на Донбасі повністю несе Путін.

"Очевидно, що є російське командування силами у зоні конфлікту. Також є місцева влада, яку повністю підтримує Росія. І хто приймає рішення – це саме Путін. Він, я думаю, ще не прийняв остаточного рішення, що він хоче зробити. І ми можемо досягти угоди, яка слугуватиме інтересам усіх – України, Росії і також західного співтовариства, щоб почати виведення сил Росії, підтримку відновлення територіальної цілісності України і також побачити впровадження політичних кроків відповідно до мінських угод", – наголосив Волкер.

Перемовини Волкера і Суркова – найбільш дієві, але несуть свою загрозу

Як вважає Геннадій Друзенко, переговори Волкера і Суркова – ключові. Якщо на них нічого не буде досягнуто, то конфлікт на сході України, буде постійно жевріти, і його можна легко підпалити. Однак експерт звертає увагу на акцент Волкера на виконанні Україною мінських угод.

Це міна уповільненої дії під українську державність, тому що означатиме надання особливого статусу ОРДЛО. Є загроза, що Україну будуть змушувати заплатити дуже високу ціну заради того, щоб впихнути окуповані Росією території – як ракову пухлину – назад без реального відновлення суверенітету,
– переконаний Геннадій Друзенко.

Ситуація справді тупикова. Вийти з мінських угод, які мертві, в односторонньому порядку Україна не може. Продовжувати імітувати їхню підтримку – ризикувати втратити суверенітет. Та є третій варіант. Аваков міг переслідувати різні цілі, говорячи про нежиттєздатність "Мінська". Але ці заяви стануть основою для широкого громадського обговорення. Багато українців не підтримують мінські домовленості, і західні партнери повинні будуть це врахувати.

Читайте також: Фесенко: Росія Путіна краще розуміє мову сили, ніж дипломатії