Перші смерті на Майдані: Сергій Нігоян та Михайло Жизневський

Як розгортались події на Майдані

Спершу всі мітинги, що проходили восени 2013 року, мали мирний характер. Адже причиною спротиву громадськості стала відмова тодішнього уряду підписувати Угоду про асоціацію України з ЄС. Переломною стала ніч 30 листопада, коли "беркутівці" силою розігнали студентів на Майдані Незалежності.

Протести на Майдані 2013 року носили мирний характер

Варто зазначити, що не лише студенти відстоювали право українців на нове, європейське майбутнє. Майдан згуртував довкола себе футбольних фанатів, представників Церкви, представників бізнесу і загалом людей, які вірили у краще майбутнє.

Читайте також: Суд у справі ексберкутівців відвів нових прокурорів: вони сприяли їхньому звільненню для обміну

"Антимайдан"

На противагу патріотично налаштованим українцям, тогочасна влада "купувала" людей, для того, аби "заглушити" протистояння. Так звані "тітушки" за кількадесят гривень рішуче "відстоювали" позиції уряду та Януковича і силою "вибивали" мітингувальників. Представники міліції та "Беркут" били кийками та ногами. Все для того, аби залякати.

Розстріли протестувальників

Мирні протести закінчились тоді, коли прийняли "диктаторські закони" 16 січня, що криміналізували опозицію та всіх тих, хто протестував. Закони приймались без увімкненої системи "Рада", ось декілька позицій:

• Їхати у колоні більше ніж 5 автомобілям – заборонено.
• Обмеження свободи слова у ЗМІ.
• Арешт за організацію мітингів.
• Заборона на носіння шоломів та масок.
• Арешт за допомогу протестам.
• Обмеження доступу до інтернет-ресурсів.
• Арешт терміном на 2 роки за груповий протест.
• Продаж SIM-карток лише за паспортом.
• Відповідальність за паплюження пам'ятників радянським воїнам.

Прийняті з грубими порушеннями закони, викликали хвилю обурення у населення. Саме після 16 січня полетіли перші "коктейлі Молотова" та загорілись шини. В той же час прибічники влади – "невстановлені особи", бійці спецпідрозділів та тітушки — застосовували нелюдські методи: викрадення, катування та вбивства активістів.

Євромайдан / Картинка 24 каналу

Читайте також: Родини Героїв Небесної Сотні звернулися до ГПУ: що вимагають

Перші смерті – вірменин та білорус

Після тривалого перемир'я спецпідрозділ "Беркут" несподівано перейшов у наступ, протестувальники, яких налічувалося близько ста, відійшли, після чого барикади були частково розібрані. Вранці, 22 січня, протестувальникам вдалось повернути втрачені позиції. Цього ж дня від куль снайпера загинули 2 протестувальники: Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.

Читайте також: Ексадвокат Януковича Бабіков став заступником голови ДБР: що про нього відомо

Сергій Нігоян

Народився і жив Сергій у Березнуватівці Дніпропетровської області, саме туди переїхали його батьки, коли рятувались від війни в Нагірному Карабасі. Учасник Євромайдану з 8 грудня 2013 року, приїхав з власної ініціативи. Не підтримував жодного з партійних лідерів, а свій приїзд пояснив так: "зрозумів, що повинен бути за Майдан". На Майдані був охоронцем, жив у наметах разом з протестувальниками з Львівщини та Івано-Франківщини, а також у Будинку профспілок. Приїжджав додому на початку січня, проте, попри вмовляння родини, вирішив повернутися на Майдан.

Загинув 22 січня 2014 року від поранення спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону "Динамо" на Грушевського під час Революції Гідності. Сергій загинув рано вранці, близько 6-ї, коли ще тривало перемир'я між мітингувальниками та "Беркутом".

Михайло Жизневський

У Євромайдані брав участь із перших днів на заклик організації УНА-УНСО. Входив до Самооборони Майдану, брав участь в охороні об'єктів Майдану, чергував у наметах, допомагав у роботі УНА-УНСО. Був одним із найактивніших членів організації на Євромайдані. Загинув 22 січня 2014 року близько 9-ї години ранку від пострілу мисливською кулею в серце біля стадіону "Динамо" на Грушевського.

2 грудня 2016 начальник департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк заявив, що Жизневський був вбитий кулею, яка використовується лише в підрозділах МВС. Такою ж кулею того ж дня було смертельно поранено ще одного активіста – Романа Сеника.

На початку 2017 року Горбатюк заявив, що нові експертизи показали, що постріл був здійснений з відстані понад 20 метрів, що дозволило долучити до кола підозрюваних правохоронців. Перша експертиза, проведена за часів Януковича, показувала, що постріли були здійснені з відстані до 3 метрів.

Без сумніву, ця сторінка в історії України є однією із найкривавіших. І саме за нами відповідальність та вибір, як саме ми житимемо далі, адже хлопці загинули за наше краще життя. І їх трагічна загибель ще раз доводить, що не обов'язково бути українцем, щоб справді любити Україну.

Читайте також: У Москві помер ідейний натхненник Антимайдану: через нього Україна посварилася з Білоруссю