Єдиний українець, який отримав орден Хреста Вікторії: бойові подвиги Пилипа Коновала

Пилип Коновал встиг послужити і російському царю, і британській короні. Він був єдиним з українців, хто вшанувався званням кавалера Хреста Вікторії, найвищої та найпочеснішої військової нагороди у Британській імперії. Більше – у програмі "Конфлікти" на 24 каналі.

Цікаво "Скажений" Майк: приголомшливі факти про найвідомішого у світі найманця

В лютому 1917 року в Росії почалася революція. Східний фронт переставав бути загрозою для німців. Вони готувалися перекинути резерви на Захід. Це могло кардинально поміняти баланс сил у Франції. Тому союзникам довелося прискорити плани.

Робер Нівель, головнокомандувач французької армії / Фото з Вікіпедії

Відповідальним за операцію був французький генерал Робер Нівел, ветеран Верденської операції. Він вважав, що знайшов ідеальний рецепт, щоб викурити німці й прийняв рішення спочатку зламувати лінію оборони ворогів повзучим шквалом артилерійського вогню, а завершити наступ силами піхоти.

Як Пилип Коновал проявив себе на війні

Планувалося, що британці першими вдарять по німцях на півночі поблизу міста Аррас і відвернуть на себе резерви "бошів". Таким чином німцям не було чим прикрити основний удар французьких військ на півдні в районі басейну річок Сомми і Уази.

У 1917 році серед британців свою ділянку фронту отримали бійці канадського експедиційного корпусу. Одна із перших серйозних цілей височина Вімі – кількасотметровий укіс на північному фланзі Арраської фронту.


План наступу на північному фланзі Арраської фронту / Карта з сайту militaryhistory.ca

Наступ почався на світанку. Серед канадських солдат, які підбиралися до німецьких позицій був українець – капрал канадської армії Пилип Коновал.

Як розповів автор блогу "Військова історія" Ростислав Дрогобич, восени 1917 року капрал Пилип Коновал знищив не менше 16 ворожих вояків за допомогою багнета і гранат, які він закинув у вогневі точки.

За це він отримав найвищу військову нагороду Великобританії – Хрест Вікторії. Її можна здобути лише перед обличчям ворога. Формулювання там дуже красиве. Їх було дуже мало, а ці хрести робили з металу гармат, які під час Кримської війни були захоплені у Севастополі в росіян,
– зазначив історик Максим Баглєй.

Хрест Вікторії Пилип Коновал отримав з рук короля Георга V. Він єдиний українець, який ушанований такої нагороди за сміливість і відвагу під час наступу Нівеля.

Біографія Коновала

Пилип Коновал народився у 1888 році в невеличкому селі Кутківці, що на Поділлі, на берегах Збруча, практично на кордоні Російської і Австро-Угорської імперій. Після одруження й появи дитини життя почало вимагати більшого і Пилип записався в солдати. Армія надавала хоч якесь забезпечення грошима.

Вже на службі в армії він проявив хист до військової справи. Можливо, козацькі гени в ньому прокинулись. Він там себе знайшов. Пилип Коновал в російській армії став інструктором по багнетному бою й вчив інших вояків,
– зазначив Ростислав Дрогобич.

Інструктор – це такий маленький начальник в армії, який має не лише добре володіти якимось фахом, а й вміти навчити іншого, як пояснив Максим Баглєй. "Отже, у Пилипа були добре скоординовані рухи, щоб тою гвинтівкою колоти і когось учити, а й часом змушувати людей робити те, чого вони не хочуть", – припустив він.


Українська сім'я на Поділлі/ Фото з сайту i.pinimg

Свою українську сім'ю Пилип Коновал більше не бачив. Зв'язок із дружиною Ганною і донькою Марією обірвався після встановлення в Україні радянської влади. Зникла в російських концтаборах дружина, були репресовані близькі родичі. Лише в середині 1890-х вдалося відшукати його онуку від доньки Марічки. Вона пройшла систему сталінських сиротинців та колгоспно-кріпацького життя, але таки не побачила свого батька.

Читайте також Війна, яка тривала 26 років: як вдалося розв'язати проблему сепаратизму на Шрі-Ланці

В той час ішла така хвиля міграції, українців на захід від Збруча активно освоювали території Канади і США. Українцям під владою Російської імперії це було трохи складніше, але Пилип Коновал був на Далекому Сході і до Канади йому було не далеко через Тихий океан. Він дізнався про канадську фірму, яка набирала робітників для роботи в лісообробній сфері. Саме цим він й займався в Росії. Через Владивосток Пилип дістався пароплавом до канадської провінції Британської Колумбії.

Як Коновал став капралом канадської армії

Коли розпочалася Перша Світова і в Канаді почали набирати добровольців у експедиційний корпус до Європи – Пилип пішов записуватися до війська знову.

В той час в Канаді було багато чоловіків без постійної роботи. Служба в армії їм здавалася шансом покращити своє матеріальне становище,
– розповів Ростислав Дрогобич.

Для мігрантів потрапити до експедиційного корпусу було не просто. Їх вважали потенційними ворогами, які могли бути агентами австро-угорської розвідки. Але Коновалу, як підданому дружньої у тій війні Російської мперії, це вдалося.

"Коновал потрапив в Оттавський піхотний батальйон. Пізніше – у батальйон Британської Колумбії, у складі якого і вирушив на війну", – прокоментував Баглєй.

Навесні 1917 року Пилип Коновал опинився на передовій. Канадці брали участь у великому весняному наступі аліантів.

Пилип Коновал із побратимами в окопі / Фото з архіву Канади

У квітні 1917 року союзники на Західному фронті зібрали потужне військо. До наступу готувалися 4,5 мільйони військових. Проти них було 2 мільйони 700 тисяч німців. Канадцям дістався сектор наступу на півночі. Поблизу Аррас вони мали штурмувати німецькі позиції на узвишші Вімі.

Це панівна висота довжиною близько 9 кілометрів, на якій німці намагались укріпитись. У найвужчому місці цей хребет мав 700 метрів і облаштувати там ешелоновані позицій було неможливо. Проте німці таки змогли розтягнути свої позиції на 8 км. Якщо говорити про 3 лінії траншей, то командири не скупчували війська в першій траншеї, а розташували їх так, щоб можна було зробити швидкий маневр, не тримати всіх під вогнем артилерії,
– розповів Баглєй.

Оборона була насичена кулеметами, це був додатковий фактор сили. Завдяки детальній підготовці канадців до початку боїв, події розвивались чітко й продумано.

Про це історик Баглєй розповів так: "Офіцерам дали набагато більше свободи: створили макети позицій, які вони мали штурмувати. Ввели посади штатних кулеметників та гранатометників. Основною тактичною одиницею був взвод із 36 людей. 4 відділення по 2 ручних кулемети в кожному. Всі озброєні гранатами й добре знають місцевість. Погодинно розплановано, яка бригада, якої дивізії бере свій "шматок" лінії укріплень. Через неї наступає наступна хвиля піхоти. Все це за підтримки шквалу вогню артилерії, який був дуже сконцентрований й не було браку з боєприпасів".

Зверніть увагу Найбільша диверсійна операція США у Другій світовій: як працювали "Мародери Мерілла"

Бої за Вімі РІдж почалися 9 квітня. Поле боя було дуже важким через болото, тому канадські танки так і не змогли долучитись до битви.

Німецькі траншейні системи мали відгалуження на сотні метрів і містили ряд форпостів замість суцільного окопу. Кожен форпост міг підтримати вогнем сусідів. Окопи ніколи не були прямими. Траншеї копали за зубчастою схемою. Це означало, що солдат ніколи не міг бачити понад 10 метрів уздовж своєї траншеї. З одного боку це зменшувало ризик втрат від осколків, з іншого – ускладнювало здобуття всієї лінії у випадку, коли ворожі війська проривалися до окопів і могли атакувати тих, хто перебував в окопі збоку.

Раптово почався сильний снігопад і ускладнив видимість зон обстрілу для німців. Все-таки канадці були більш готові до таких погодних умов, бо це – північний народ. Ну і тренування на півночі Квебека теж далися в знаки,
– зазначив Дрогобич.

Вже 12 квітня висота Вімі була захоплена. Пилип Коновал в цих боях добре проявив себе і отримав підвищення з єфрейтора до капрала. У серпні його дивізія отримала нове завдання: канадський корпус мав зайняти добре укріплену німцями ключову висоту 70 поблизу міста Ланс, від якої залежала доля наступу британців на бельгійське місто Іпр.

Розташування Вімі на карті / Карта з сайту torontopubliclibrary

"Ми знаємо, що німецький народ дуже відповідальний і дисциплінований, тому до виконання завдань підходили дуже сумлінно. Окопи зробили в повний профіль, позиції захистили бетонними спорудами", – прокоментував Дрогобич.

Бої в околицях Ланса тривали 10 днів. Спочатку канадці були обмежені в підтримці артилерії, тому основні бої вела піхота. Коновалу вдалось знищити дві кулеметні точки ворога. Більше десятка німців залишилися лежати на узвишші висоти 70. Змусивши німецькі кулемети замовкнути, Коновал відкрив товаришам дорогу для подальшого наступу.

Я мав уже досить стояння в траншеях по пояс у воді. І сказав до себе: до пекла це все! І розпочав свою війну з німецькою армією... Мій капітан намагався мене застрелити, бо він вирішив, що я став дезертиром»,
– розповів Пилип Коновал.

Через декілька днів Коновала підловив ворожий снайпер. Куля прошила голову. Пилип дивом залишився живим.

Почесна нагорода Хрест Вікторії

Вже в госпіталі він дізнався про представлення до нагороди – Хреста Вікторії.

Як розповів Максим Баглєй, це дуже рідкісна й почесна нагорода. Навіть король чи королева вітаючись із кавалером Хреста Вікторії, першим простягає руку.

Саме нагородження відбулося 15 жовтня в Букінгемському палаці. Сам король Георг 5 особисто нагородив українця цим орденом.

Ваш подвиг є неоціненним для моєї армії, за що прийміть мою подяку,
– промовив король.

Життя після фронту

Після виходу із госпіталю на фронт Пилип Коновал вже не повернувся. Виконував обов'язки в тилу, готував новобранців. А коли закінчилася Перша Світова – доля знову закинула його за океан у місця, де знадобилися його походження і досвід в російській царській армії.

Як припускає Баглєй, Пилип хотів будувати комунізм, тому поїхав до Сибіру в складі експедиційного канадського корпусу, проте вони охороняли залізницю Транссіб, а не воювали.

Пилип Коновал у повоєнний час / Фото з razom.media

Канадський Сибірський експедиційний корпус був частиною військ міжнародної коаліції, яка в Сибіру підтримувала білий рух у війні з більшовиками. Коли ж червоні розгромили основні сили біляків у Сибіру, в 1920 році інтервенцію згорнули. Пилип Коновал повернувся до Оттави.

Цікаво Пекельні танкові баталії Другої світової війни: чим закінчилась битва в Арденнах

У 1920 році розпочалась криза через відсутність грошей і роботи. Для Коновала ситуація погіршувалась після того, як його комісували з війська: він в сварці зарізав свого опонента. Жертвою був експідданий Австро-Угорської імперії. І при затримані Коновал заявив, що зробив те, що робив досі на війні – ліквідував ворога. Мовляв, не втримав, коли у сварці австрієць висміював Канаду.

Поранення в голову важке, особливо враховуючи рівень тодішньої медицини. Все це залишало слід і на психіці людини. В нього був важкий посттравматичний розлад,
– припустив Баглєй.

Друзі-ветерани зібрали кошти йому на заставу. Пилипа визнали неосудним, саме через поранення і важкий психологічний стан. Наступних 7 років Коновал провів у психіатричній лікарні.

Цивільне життя виявилося теж не легким. З роботою Пилипу не щастило. Було й таке, що кавалеру ордена Вікторії і Георгіївського Хреста доводилося ділити долю з безхатьками. Згодом побратими, яким велося трохи краще, влаштували Пилипа прибиральником в нижню палату канадського парламенту. Пізніше Коновал став конс'єржем в кабінеті прем'єр-міністра Канади.

Так Коновал виглядав в останні роки життя / Фото з архіву

В 1956 році в Лондоні урочисто святкували 100-річчя заснування нагороди Хреста Вікторії. До Букенгемського палацу на зустріч з королевою скликали всіх кавалерів ордену. На дорогу треба були гроші, а їх у старого ветерана їх не було. Зате були небайдужі ветеранські середовища і українська діаспора. Українсько-Канадський Легіон зібрав для Пилипа Коновала необхідні на дорогу до Британії 5 000 доларів.

Коновал в Лондоні із іншими кавалерами ордену / Фото з сайту amazing-ukraine.com

Пилип Коновал у листі до Українсько-Канадського Легіону писав таке:

Я був дуже здивований і я не чекав такого. Я знав, що серед друзів моїх український народ, але я ніколи не думав, що вони можуть бути так близько і можуть зробити так багато для бідолахи, як я. Це допоможе мені в цій незабутній поїздці до Англії і буду радий розповісти вам про неї, коли повернуся.

Земний шлях Пилипа Коновала завершився 3 червня 1959 року. Йому було 72 роки. Після двомісячної хвороби, спровокованої старими воєнними ранами, він вирушив в останню путь.

Про це написали в журналі, це було свого роду визнання простого і водночас героїчного життя людини, що присвятила себе служінню суспільству, як у воєнний, так і в мирний час.

Читайте також Кривава громадянська війна на Шрі-Ланці: як досвід "тамільських тигрів" перейняв навіть ІД

Подвиги українського канадця увіковічнили в канадському війську: ім'я Пилипа Коновала носить елітне Відділення 360-го Королівського Канадського Легіону в Торонто.

Доля ордену

Незвичною була доля ордена Пилипа Коновала. Після його смерті її отримав Канадський Музей Війни. У 1970-х його пограбували і нагорода українського героя зникла. ЇЇ вважали втраченою майже 30 років. У 2004 Хрест Вікторії Коновала виставили на аукціоні, як підробку.

Орден Хреста Вікторії / Фото з офіційного сайту ордену

Надпис на ордені: "For Valour", відрізняється від традиційного для Канадських Хрестів Вікторії Pro Valore латиною. Завдяки уважності колекціонерів поліція повернула нагороду до Музею Війни, через 87 років з часу нагородження.