Найбільша диверсійна операція США у Другій світовій: як працювали "Мародери Мерілла"

Про найбільшу диверсійну операцію США у Другій світовій війні – в програмі "Конфлікти" на 24 канал.

До слова Свої серед чужих: шокуючі історії солдатів, які воювали під прапорами декількох країн

Захоплення Бірми

З кінця 1941 до 1942 рік імператорське військо захопили більшу частину Тихого океану. Японці висаджували десант у Новій Гвінеї, впритул підійшовши до Австралії. Але була проблема з досі непереможеним Китаєм. Головним завданням в Південно-Східній Азії для японців стало захоплення Бірми з її величезними запасами нафти і каучуку. Бірманські джунглі стали полем битви японських військ із великими загонами британських і американських диверсантів.

На початку 1944 року об'єднане командування союзників планувало великий наступ на кількох напрямках.

► Китайські війська мали наступати з півночі.
► Американські сили під командуванням генерала Стілвела пробивались їм на зустріч з північного сходу в напрямку М'їчина.
► Щоб відволікти японців кілька тисяч британських диверсантів мали бути десантовані в центральній Бірмі. Одночасно із північним ударом по японцях – британці планували наступ з півдня, в Аракані.

Тим часом японці готувались до рішучого ривка з північної Бірми для вторгнення в Індію Через Імпхал і Кохіму – 2 населені пункти з більш-менш добрими дорогами, що б дозволило кинути в наступ бронетехніку.

Рік після захоплення Бірми

Минав перший рік після блискавичного захоплення Бірми, яку японці пройшли за кілька місяців. Водночас були обрізані комунікації допомоги американського ленд-лізу китайським силам, що ставило опір Піднебесної на межу катастрофи.

Стратегія японців полягала у захопленні або нейтралізації аеродромів, а вже маючи перевагу в повітрі, легше було придушити опір наземних частин.

Японці зрозуміли, що можуть перемогти китайців лише блокуючи країну і відрізаючи їх від допомоги союзників. Через те в 1942 році була проведена операція і країна повністю перейшла під контроль японців– пояснив майор, ветеран АТО Ярослав Чорногор.

У британців на цій ділянці фронту було мало бронетехніки і важкої артилерії, а втративши перевагу в повітрі європейці були приречені на поразку.

Зверніть увагу Їли мулів і просили друзів їх застрелити: все про армію, яка виживала під обстрілами в джунглях

Британські солдати скаржилися на великі проблеми з комплектацією частин. Із задекларованих на папері 70 тисяч британських солдатів у Бірмі було не більше ніж 15 тисяч бійців. Значна частина з них хворіла. Половина з них сиділа під папоротями зі спущеними штанами і мучились від проносу. Інші були поранені або хворі малярією. Танки і вантажівки стояли через брак палива.

Втеча китайців та британців

Фронт розвалився, залишки китайців і британців через гори і джунглі пробиралися в безпечне місце на територію британської Індії. До початку сезону дощів практично вся територія Бірми була захоплена японцями.

В Бірмі діяла японська 15 армія, яка до цього часу відмітилася у боях з китайцями, вибила британців з Малаї і брала Сінгапур. І Бірму вони захоплювали швидкими ривками. Японці взяли під контроль Бірманську дорогу – транспортну артерію довжиною понад тисячу кілометрів, якою американська допомога потрапляла китайським силам опору.

В 1943 році сини Аматерасу зуміли відбити спробу контрнаступу союзників у Аракані і завдала збитків рейдовій групі британських диверсантів.

Створення "чиндітів" та "5307"

На початку 1943 року британський генерал Орд Вінґейт очолив підрозділ диверсантів "чиндітів", з яким впродовж 2 місяців лихоманив тилові позиції японців. Вони руйнували мости і підривали колії, без яких зривалася вся логістика японців.

Успіх "чиндітів" обійшовся важкою ціною: додому повернулася лише третина солдат. Кожен 3 "чиндіт" загинув або від поранень в бою, або від тропічних хвороб.

Приклад британських "чиндітів" підштовхнув американців до створення подібного підрозділу. Його планували кинути проти японців на півночі Бірми. Великі загони диверсантів мали діяти на тилах противника і підтримувати основні удари наступу союзників. Рішення про це з'явилося на Квебекській конференції лідерів країн антигітлерівської коаліції. Стартом набору рекрутів став президентський заклик Делано Рузвельта записуватись до "Небезпечної місії".

Це був підрозділ із дуже специфічними завданнями.

• На наші реальності – це був такий собі окремий розвідбат, але з гіпертрофованою функцією – глибинної розвідки.
• Штат був більш притаманний для Другої світової – 3 тисячі людей він вважав полком, складався із 3 батальйонів і в кожному батальйоні по 3 бойові групи.
• Серед бійців скерованих до Бірми були і ніссеї – американські японці.

Підрозділ офіційно називався "5307" – з кодовою назвою "ГАЛАХАД". Їх командиром призначили бригадного генерала і кадрового розвідника Френка Меррілла.

"Ці підрозділи формували з різних військових частин. Там були військові з не дуже доброю репутацією. З дисциплінарними стагненнями, чи ті, хто був під арештом. І крім добровольців там були ті, кого командири направили, щоб позбутися проблемного баласту своїх військових частин", – пояснив ветеран Ярослав Чорногор.

Чому "5307" прозвали "Мародери Мерілла"

Коли ця історія потрапила в пресу – з легкої руки журналістів майбутніх диверсантів охрестили "Мародерами Мерілла".

"Мародери" були сформовані у 6 бойових команд по 400 бійців. Кожен загін отримав свій розпізнавальний колір: червоний, білий, синій, зелений, помаранчевий та хакі, які згодом були відображені на військових патчах.

Остаточна підготовка "Мародерів" почалася в Індії під командуванням командира "чиндітів" Чарльза Орда Вінгейта.

Рейд в джунглях

Бійці виступали в ар'єргарді китайських експедиційних сил, які мали наступати на Бірму з півночі. Командував ними Джо Стілвел – людина педантична, вимоглива і з непростим характером.

Диверсанти розпочали довгий похід по дорозі Ледо та над віддаленими хребтами Гімалайських гір у Бірму. Дорогу долали пішки або на мулах. Ні машин, ні бронетехніки у них не було. Відрізок у 1000 кілометрів у цих умовах був надскладним завданням.

У квітні 1944 року китайсько-американські частини почали наступ в долині Хукаун на півночі Бірми. В цей самий момент почалися глибинні рейди британських "чиндітів" і американських мародерів мерілла в глиб територій підконтрольних японцям.

Це був момент коли генерал Ренья Мутагуті збирав на півночі Бірми війська для вторгнення в Індію. Поява в тилу ворожих диверсантів змусила японців нервувати. Навіть тільки з легким озброєнням "Мародери" змогли завдавати японцям відчутних ударів. Особливістю їх ударних груп було вміння вести добре скоординований вогонь.

"Мародери Мерілла" провели в боях трохи більше ніж 5 місяців. За цей час вони пройшли понад 1200 кілометрів по бірманських джунглях і горах, які впевнено можна назвати одінєю із найсуворіших територій у світі. Американський підрозділ "5307" взяв участь в 5 ключових битвах і підтримав наступ американсько-китайських війсь з півночі. Менших боїв було більше – понад 30, це вогневий контакт в середньому кожні 4 дні. Їх рейд по джунглях був найдовшим у всій американській армії часів Другої світової.

Про інші бої підрозділу "Мародерів Мерілла" – дивіться у програмі.