Про найбільшу диверсійну операцію США у Другій світовій війні – в програмі "Конфлікти" на 24 канал.
До слова Свої серед чужих: шокуючі історії солдатів, які воювали під прапорами декількох країн
Захоплення Бірми
З кінця 1941 до 1942 рік імператорське військо захопили більшу частину Тихого океану. Японці висаджували десант у Новій Гвінеї, впритул підійшовши до Австралії. Але була проблема з досі непереможеним Китаєм. Головним завданням в Південно-Східній Азії для японців стало захоплення Бірми з її величезними запасами нафти і каучуку. Бірманські джунглі стали полем битви японських військ із великими загонами британських і американських диверсантів.
На початку 1944 року об'єднане командування союзників планувало великий наступ на кількох напрямках.
► Китайські війська мали наступати з півночі.
► Американські сили під командуванням генерала Стілвела пробивались їм на зустріч з північного сходу в напрямку М'їчина.
► Щоб відволікти японців кілька тисяч британських диверсантів мали бути десантовані в центральній Бірмі. Одночасно із північним ударом по японцях – британці планували наступ з півдня, в Аракані.
Великий наступ на Бірму / Фото 24 каналу
Тим часом японці готувались до рішучого ривка з північної Бірми для вторгнення в Індію Через Імпхал і Кохіму – 2 населені пункти з більш-менш добрими дорогами, що б дозволило кинути в наступ бронетехніку.
Рік після захоплення Бірми
Минав перший рік після блискавичного захоплення Бірми, яку японці пройшли за кілька місяців. Водночас були обрізані комунікації допомоги американського ленд-лізу китайським силам, що ставило опір Піднебесної на межу катастрофи.
Стратегія японців полягала у захопленні або нейтралізації аеродромів, а вже маючи перевагу в повітрі, легше було придушити опір наземних частин.
Японці зрозуміли, що можуть перемогти китайців лише блокуючи країну і відрізаючи їх від допомоги союзників. Через те в 1942 році була проведена операція і країна повністю перейшла під контроль японців,
– пояснив майор, ветеран АТО Ярослав Чорногор.
У британців на цій ділянці фронту було мало бронетехніки і важкої артилерії, а втративши перевагу в повітрі європейці були приречені на поразку.
Зверніть увагу Їли мулів і просили друзів їх застрелити: все про армію, яка виживала під обстрілами в джунглях
Британські солдати скаржилися на великі проблеми з комплектацією частин. Із задекларованих на папері 70 тисяч британських солдатів у Бірмі було не більше ніж 15 тисяч бійців. Значна частина з них хворіла. Половина з них сиділа під папоротями зі спущеними штанами і мучились від проносу. Інші були поранені або хворі малярією. Танки і вантажівки стояли через брак палива.
Втеча китайців та британців
Фронт розвалився, залишки китайців і британців через гори і джунглі пробиралися в безпечне місце на територію британської Індії. До початку сезону дощів практично вся територія Бірми була захоплена японцями.
В Бірмі діяла японська 15 армія, яка до цього часу відмітилася у боях з китайцями, вибила британців з Малаї і брала Сінгапур. І Бірму вони захоплювали швидкими ривками. Японці взяли під контроль Бірманську дорогу – транспортну артерію довжиною понад тисячу кілометрів, якою американська допомога потрапляла китайським силам опору.
В 1943 році сини Аматерасу зуміли відбити спробу контрнаступу союзників у Аракані і завдала збитків рейдовій групі британських диверсантів.
Створення "чиндітів" та "5307"
На початку 1943 року британський генерал Орд Вінґейт очолив підрозділ диверсантів "чиндітів", з яким впродовж 2 місяців лихоманив тилові позиції японців. Вони руйнували мости і підривали колії, без яких зривалася вся логістика японців.
Успіх "чиндітів" обійшовся важкою ціною: додому повернулася лише третина солдат. Кожен 3 "чиндіт" загинув або від поранень в бою, або від тропічних хвороб.
Приклад британських "чиндітів" підштовхнув американців до створення подібного підрозділу. Його планували кинути проти японців на півночі Бірми. Великі загони диверсантів мали діяти на тилах противника і підтримувати основні удари наступу союзників. Рішення про це з'явилося на Квебекській конференції лідерів країн антигітлерівської коаліції. Стартом набору рекрутів став президентський заклик Делано Рузвельта записуватись до "Небезпечної місії".
Британські офіцери / Фото zhuanlan.zhihu.com
Це був підрозділ із дуже специфічними завданнями.
- На наші реальності – це був такий собі окремий розвідбат, але з гіпертрофованою функцією – глибинної розвідки.
- Штат був більш притаманний для Другої світової – 3 тисячі людей він вважав полком, складався із 3 батальйонів і в кожному батальйоні по 3 бойові групи.
- Серед бійців скерованих до Бірми були і ніссеї – американські японці.
Підрозділ офіційно називався "5307" – з кодовою назвою "ГАЛАХАД". Їх командиром призначили бригадного генерала і кадрового розвідника Френка Меррілла.
"Ці підрозділи формували з різних військових частин. Там були військові з не дуже доброю репутацією. З дисциплінарними стагненнями, чи ті, хто був під арештом. І крім добровольців там були ті, кого командири направили, щоб позбутися проблемного баласту своїх військових частин", – пояснив ветеран Ярослав Чорногор.
Чому "5307" прозвали "Мародери Мерілла"
Коли ця історія потрапила в пресу – з легкої руки журналістів майбутніх диверсантів охрестили "Мародерами Мерілла".
"Мародери" були сформовані у 6 бойових команд по 400 бійців. Кожен загін отримав свій розпізнавальний колір: червоний, білий, синій, зелений, помаранчевий та хакі, які згодом були відображені на військових патчах.
Остаточна підготовка "Мародерів" почалася в Індії під командуванням командира "чиндітів" Чарльза Орда Вінгейта.
Чарльз Орд Вінгейт / Фото history.army.mi
Рейд в джунглях
Бійці виступали в ар'єргарді китайських експедиційних сил, які мали наступати на Бірму з півночі. Командував ними Джо Стілвел – людина педантична, вимоглива і з непростим характером.
Наступ на Бірму / Фото 24 каналу
Диверсанти розпочали довгий похід по дорозі Ледо та над віддаленими хребтами Гімалайських гір у Бірму. Дорогу долали пішки або на мулах. Ні машин, ні бронетехніки у них не було. Відрізок у 1000 кілометрів у цих умовах був надскладним завданням.
У квітні 1944 року китайсько-американські частини почали наступ в долині Хукаун на півночі Бірми. В цей самий момент почалися глибинні рейди британських "чиндітів" і американських мародерів мерілла в глиб територій підконтрольних японцям.
Наступ китайсько-американських частин в долині Хукаун / Фото 24 каналу
Це був момент коли генерал Ренья Мутагуті збирав на півночі Бірми війська для вторгнення в Індію. Поява в тилу ворожих диверсантів змусила японців нервувати. Навіть тільки з легким озброєнням "Мародери" змогли завдавати японцям відчутних ударів. Особливістю їх ударних груп було вміння вести добре скоординований вогонь.
"Мародери Мерілла" провели в боях трохи більше ніж 5 місяців. За цей час вони пройшли понад 1200 кілометрів по бірманських джунглях і горах, які впевнено можна назвати одінєю із найсуворіших територій у світі. Американський підрозділ "5307" взяв участь в 5 ключових битвах і підтримав наступ американсько-китайських війсь з півночі. Менших боїв було більше – понад 30, це вогневий контакт в середньому кожні 4 дні. Їх рейд по джунглях був найдовшим у всій американській армії часів Другої світової.
Про інші бої підрозділу "Мародерів Мерілла" – дивіться у програмі.