У 1960-х роках у Конго 300 бельгійських парашутистів вибили з міста майже 7-тисячний загін повстанців Сімба. Звільнено майже 2 тисячі білих заручників. Більше – у програмі "Конфлікти" на 24 каналі.

Цікаво РОНА та її керівник Камінський: армія, що стала "прислужницею" нацистів

Бойовики взяли їх в полон перед наступом білих, аби виторгувати зручніші позиції у переговорах з урядом Конго. Коли стало зрозуміло, що місто штурмують, Сімба почали вбивати полонених. 80 беззбройних людей загинули у тій безсенсовній бійні.

Зачистку міста командосам допомагали вести підрозділи конголезької армії. Найбоєздатнішими із них були найманці. Серед них вирізнялася рота Commando 5, керував нею невисокий чолов'яга у береті.

Хоар народився у День святого Патріка у Калькутті. Його сім'я походила з Ірландії. Батько був військовим і мав трохи можливостей відправити сина вчитися до Англії. Там його син навчався мистецтва обліку грошей, мав стати фінансистом бухгалтером.

Невисокий зріст хлопець компенсував бунтівним і доволі бойовим характером. Героєм дитинства Хоара був найвідоміший пірат її величності – сер Френсіс Дрейк.


Молодий Майк Хоар / Архівне фото

Отримання диплома збіглося із початком війни, хлопець пішов до війська добровольцем. У військкоматі попросився воювати ближче до додому. Хрещення вогнем пройшов у складі танкового корпусу, який воював у Бірмі.

Хоар був розвідником, а це означало – більшість часу на передовій. Він брав участь в Араканському контрнаступі британців, який захлинувся. А потім за проявлену мужність під час оборони при Кохімі отримав звання майора.

Після Бірми він вже не повернувся до Індії, яка після Другої світової проголосила незалежність від Великої Британії. У пошуках нового дому Хоара закинуло в Південну Африку, де він пробував відновити бухгалтерську практику.

Але потреба адреналіну штовхала його до інших занять. Ірландець перетнув Африканський континент на мотоциклі, організовував Сафарі. Але в 1960-х Хоар почав нову сторінку своєї біографії.

Конго, отримавши незалежність, за кілька тижнів провалилася у прірву громадянської війни. Країна розпадалася на шматки через відмінності інтересів, які різні племінні групи вирішили захищати зі зброєю в руках.

Де розташована держава Конго: дивіться на карті

Сепаратизм Катанги не вдався. Першому президенту Конго Жозефу Касавубу вдалося втримати провінцію завдяки військовій допомозі миротворців ООН.

Залагодити конфлікт остаточно мало призначення екслідера сепаратистів Моіса Чомбе прем'єр-міністром уряду національного примирення. Про своїх білих легіонерів він згадав, коли чверть країни захопили повстанці

Що відомо про повстанців Сімба?

Simba мовою суахілі означає "лев". Так називали себе повстанці, які впродовж 1963 – 1965 років воювали з урядовими військами в Конго. Їх очолювали послідовники Патріса Лумумби, експрем'єра країни, який загинув після політичних переслідувань.

Повстанців підтримували країни Східного Блоку, зокрема Китай і Радянський Союз. За 2 роки повстанці Сімба захопили схід країни. На підконтрольних територіях проводили політику екстермінації, як до білого, так і до місцевого темношкірого населення.

У 1964 році на боці повстанців почали воювати найманці з Куби. Серед них і права рука Кастро – Ернесто Че Гевара. Загони Сімба були нестримними у бою. Конголезька армія не могла їм ставити ефективного опору і поступово здавала території.

Люди з оточення Моіза Чомбе, на той час конголезького прем'єра, почали шукати добровольців, які могли б допомогти зупинити революцію.

У Катанзі була сформована жандармерія Катанги, фактично – їхні збройні сили. Підрозділи найманців були інтегровані в жандармерію,
– пояснив Іван Бєлєнков з Центру вивчення повстанських рухів.

Кров стигла в жилах і від людожерських практик бойовиків, які у такий спосіб здобували остаточну перемогу над ворогами. Вони вірили, що чаклунство допоможе вижити від куль, зауважив Бєлєнков.

І додав, що доходило навіть до того, що вони не використовували вогнепальної зброї. Мовляв, це – зло від європейців. Натомість озброювалися мачете, луками тощо.

Зверніть увагу Віддали життя, рятуючи солдатів: героїчний подвиг капеланів зі США

Майка Хоара добре пам'ятали як надійного партнера, чиї командос ефективно допомагали "чомбістам" у 1961 році. Він був рішучим та дотримувався свого слова з бухгалтерською педантичністю.

За малодушність міг врізати, аби вправити мізки. А за мародерство та насильство щодо мирного населення карав ще жорсткіше. Одному із порушників, зловленому на гарячому, відстрілили пальці на ногах.

Одного разу він поїхав шукати сина одного із заможних селян. І виявив, що того хлопця убили в одному з сіл. І він спалив це село. Це не залишилося непоміченим,
– розповів військовий експерт Сергій Пономаренко.

Загалом командос Хоара нараховував до 300 людей, переважно – з Родезії та Південної Африки. На відміну від інших підрозділів, де були, наприклад, бельгійські найманці, люди Хоара вирізнялися вищим рівнем дисципліни.

Це впливало на їхню вогневу силу та водночас на кількість втрат. Перші групи добровольців, які прибули до табору Хоара, були у плачевному стані.


Один із найвідоміших найманців XX століття Майк Хоар / Архівне фото

Серед добровольців було багато неуків, алкоголіків, наркоманів та інших людей сумнівної репутації. Багато хто думав заробити легкі гроші та не був налаштований працювати чи ризикувати життям.

Бійці командос воювали у бельгійсько-британській формі часів Другої світової. Британське спорядження можна було тоді зустріти на місцях боїв із німцями на півночі Африки. На голові зазвичай були оливкові берети або бельгійські каски М1, скопійовані з американських.

Символом Commando 5 був дикий гусак, його носили на шевронах на правій руці. Сімба йшли вперед, а долі тих, хто опинявся у них на шляху, неможливо було позаздрити.

Менше ніж через рік Хоар та його командос святкували перемогу. Бойовиків Сімба, які вижили після кривавих сутичок з урядовими військами, розігнали по джунглях. Че Гевара в останню мить вислизнув із рук найманців.

Після рішення влади розпустити найманців 2 підрозділи "солдатів удачі" вирішили захопити владу в Конго. Кістяком повстання стали підрозділи колишніх жандармів Катанги під командуванням бельгійця Жан Шрамма.

Читайте також Найбільша диверсійна операція США у Другій світовій: як працювали "Мародери Мерілла"

Ще одним військовим, який вирішив повторити успіх італійських кондотьєрів, які з найманців перетворювались на баронів, захопивши владу в невеликих князівствах, був француз Боб Денар.

Денар був вмілим воїном і авторитетним лідером. Його люди були озброєні та екіпіровані настільки добре, що мої солдати почувалися біля них як бідні родичі,
– писав у спогадах Майк Хоар.

Загони Шрамма і Денара, маючи під собою найбоєздатніші підрозділи конголезької армії влаштували бунт і планували захопити владу в Конго. Втім, плани довелося міняти через людей Майка Хоара – він залишився вірним генералу Мобуту.

За послугами Хоара і Денара почали звертатися інші африканські правителі, хоч це не означало швидкого збагачення. Часто гроші адресатам не доходили, або умови не дозволяли провести розрахунки у повному обсязі.

"Клуб диких гусей" розгорнув роботу по всьому світу. Бійці були потрібні для вирішення конфліктів у Анголі, Біафрі, Родезії. Про Хоара світ знову заговорив у 1978 році. Він зібрав своїх "солдатів удачі", аби виконати замовлення державного перевороту на Сейшельських островах.

Як пояснив Бєлєнков, Сейшели були однією із тих точок, через які Південна Африка отримувала допомогу у технологіях та зброї. Оскільки на той час ПАР вже була під санкціями.

"По-друге, Сейшели розташовані відносно поряд з атолом Дієго Гарсія, де була військова база США. Соціалістична орієнтація Сейшелів загрожувала тим, що там могла з'явитися радянська військова база. Це становило конкретну загрозу базі на Дієго Гарсії", – додав експерт.


Де розташовані Сейшели та атол Дієго-Гарсія / Інфографіка 24 каналу

Спроби повернути владу своїми силами виглядали фантастикою, але не у випадку, якщо можна було звернутись за допомогою відповідних людей. Підготовка перевороту на Сейшелах розтягнулася майже на 3 роки.

За цей час на самих островах багато чого змінилося. Підтримка місцевих еліт, на яку розраховував колишній прем'єр, а тепер замовник перевороту Джеймс Менчем, розвіялася. Хоару на той час вже виповнилося 62 роки, але він погодився сам очолити операцію.

Все пішло не за планом Хоара

24 листопада 1981 року під виглядом регбійної команди найманці вилетіли у напрямку аеропорту Мае на Сейшелах. План пішов шкереберть під час митного контролю. В сумці одного із прибулих гостей виявили подвійне дно, а там – автомат. В аеропорту оголосили тривогу.

Про раптовий удар можна було забути, на летовище підтягувалися сили поліції. Це означало, що незабаром там буде і армія, вважав Хоар. Проте складати зброю було не в його правилах.

Тому найманці захопили авіаційну вежу, притисли силовиків до землі і оголосили, що аеропорт та всі, хто зараз у ньому перебуває, стали заручниками. Хоару довелося вдатися до крайніх заходів та захопити цивільний борт.


Місцеві ЗМІ беруть інтерв'ю у винуватців перевороту / Архівне фото

Цікаво, що його звинуватили в тому, що він силою захопив цивільний борт індійських авіаліній та полетів у ПАР. Насправді капітан повітряного судна сам запропонував це. Мовляв, палива для цього є достатньо.

Захоплений "Боїнг" спочатку взяв курс на Йоганнесбург, але повернув та приземлився у Дурбані. У січні 1982 року міжнародна комісія, покликана Радбезом ООН, вимагала від влади ПАР покарати винних у влаштуванні замахів на чужих територіях.

43 найманці із рейду на Сейшели отримали формальні терміни за ґратами. Хоар вийшов з в'язниці через 30 місяців. Досі він належав до Інституту присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу, але через скандал його звільнили.

Це був удар по фінансах літнього "короля найманців". Щоправда, Хоар зміг втримати свої справи на плаву. Писав мемуари, консультував політиків та військових.

В історію він увійшов як останній лицар у жорстокому ремеслі найманців, оскільки змушував своїх людей уникати зайвої жорстокості. Біографії Майка Хоара вистачило б не на одну книгу чи пригодницький фільм.

У 1978 році, наприклад, на екрани вийшла стрічка "Дикі гуси". Участь у зйомках взяли кілька бійців Commando 5, а Хоар консультував режисера стрічки та актора, який у фільмі приміряв на себе роль його самого – Річарда Бертона.

Читайте також Війна, яка тривала 26 років: як вдалося розв'язати проблему сепаратизму на Шрі-Ланці

Вже у похилому віці Хоар іноді жартував, читаючи про себе уривки з мемуарів своїх солдатів: "Ми лежали на землі пліч-о-пліч, наш командир збоку тремтів від холоду. Що логічно, він вже був не молодий. Солдати порадили йому зняти одяг та взуття й покласти біля вогню".

У язиках полум'я я бачив його сонне обличчя. Воно було безневинним і мудрим. У мене в голові з'явилося питання: чому цей вродливий чоловік, який міг би жити чудовим життям зі своєю дружиною-блондинкою і чудовими друзями, прийшов сюди і маршує з нами крізь ніч,
– мовиться там.

2 лютого 2020 у віці 100 років Майк Хоар відійшов у засвіти. Дотримання слова, чіткі принципи, вимогливість до себе та своїх людей – все це доповнювало авантюрний характер, сміливість та відвагу розвідника-бухгалтера, який став іконою сучасних "солдатів удачі".