Параноїк Путін знищить усі кремлівські еліти: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Так, російський диктатор параноїдально знищуватиме усю так звану російську еліту. Про це і багато цікавого – читайте в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу з радником голови Офісу Президента України Михайлом Подоляком.

Не пропустіть 50 друзів Путіна і прокляття Пригожина: хто зі списку Гааги доживе до трибуналу

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми розповідали про підсумки війни упродовж літа 2023 року. Більше деталей – читайте за посиланням.

Що буде з вагнерівцями

З'явилося відео Євгенія Пригожина, на якому він нібито в Африці. На ньому він говорить про те, що буцімто ще живий.

Пригожин не є живим. Це відео було знято саме тоді, коли й перше відео з Африки, де він говорить, що вагнерівці "працюють в 50-градусну спеку". До того ж метадані цього відео затерті, а тому це маніпуляція та спроба поторгуватися за майбутнє ПВК "Вагнера".

Адже сьогодні ПВК "Вагнера" розтягують на шматки, вона втрачає активи. Зокрема перспективні активи, як вважають росіяни, на Африканському континенті. А тому вони намагаються створити паралельну реальність, щоб до вагнерівців ставились з певним острахом. Водночас щоб російське суспільство тиснуло на Кремль, мовляв, Пригожин живий, тож обережно ставтеся до ПВК "Вагнера".

У Росії зараз повністю знищують "Вагнера" як фундаментальний бренд переможної війни й пам'ять про нього та героїв так званої "СВО". Їх затирають в історії, як це притаманно Росії, хоча ще вчора створювали з вагнерівців бренд.

Це достатньо показово і має вплинути на інших героїв, так званої "СВО", яких там створили. Але зараз все це прибирають, і "спеціальна військова операція" поступово перетворюється на щось вторинне, яке не має домінувати в інформаційному просторі.

Власне це ж Росія, де в принципі мислять не системно. На початку війни вони мало про це говорили, потім почали створювати бренди героїв, масштабувати їх, зокрема вагнерівців.

До теми Падіння літака і загибель Пригожина: все, що відомо про катастрофу з вагнерівцями

Зараз вони знову дійшли до того, що необхідно зменшувати інформаційну присутність. А також потрібно автоматично коментувати "СВО", що вони там всіх "знищили". Війна просто триває, але так – вони всіх "знищили".

Це вже схоже на концепцію Джорджа Орвелла з роману "1984" війни за Океанію. Тобто війна десь йде, ніхто не розуміє, що це за війна, з ким. Але кожен день офіційна пропаганда повідомляє, що сьогодні знищено відповідну кількість представників Океанії. Росіяни хочуть зайти в спотворену реальність.

А з іншого боку вони починають знищувати все, що стосується героїзації "СВО", зокрема ПВК "Вагнера". Вагнерівцям запропонували перейти на контрактну службу в росгвардію, а також частково перейти на контракти в міноборони. Знову ж таки, на інші посади, набагато нижчі та меншу зарплату.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

І зник цей "флер" (таємничість – 24 Канал) ПВК "Вагнера". Адже чим була організація? Улюбленим колективним кілерським агентством Путіна, яке мало повний карт-бланш. Його всі боялись в Росії, в російських силових вертикалях, крім кураторів. А сьогодні "флер" зникає.

ПВК "Вагнера" намагається втриматись на плаву, залишити хоча б її кістяк та зостатися в якості улюбленого колективного кілера Росії. Проте це в них не вийде. До того ж виглядає це трошки дикувато.

У Росії навіть не захотіли розслідувати падіння літака Пригожина та заборонили компанії, яка цей літак виробила, брати участь. Пригожина й Уткіна поховали без особливих почестей. Однак у Пригожина залишились якісь "віддані пси", або ж ті, хто ним захоплювався. Чи вплине це на тих, хто в Росії міг би піти на війну, а тепер не піде, бо побачить те, як поставились до Пригожина?

Бразильській компанії, що побудувала літак Embraer Legacy, на якому розбився Пригожин, не дозволили брати участь у розслідуванні катастрофи. Це додатково свідчить про те, хто ухвалював відповідне рішення про вбивство Пригожина. Тобто все очевидно, і це ще раз підтвердили росіяни. Вони вже й не маскують це.

Та й взагалі, на мою думку, жодного розслідування не буде. Буде фіктивне розслідування слідчого комітету. Адже навіть російська державіація – тільки вдумайтесь – не бере участь у розслідуванні цієї авіатрощі.

Тому, безумовно, все це ще раз підкреслює, що авіакатастрофа з Пригожиним відбулась виключно через особисту позицію Путіна. Тобто він є замовником вбивства Пригожина. Думаю, в Росії це вже розуміють всі, хто більш-менш свідомо підтримував Пригожина чи цікавився цією інформацією.

Щодо ПВК "Вагнера", то її в принципі вже не існуватиме. Давайте остаточно поставимо крапку на цьому. Вагнерівці будуть розформовані, всі компанії активи заберуть, у неї будуть інші куратори.

Наразі триває боротьба між певними кураторами за можливість контролювати події в Африці. Ба більше, що на Африканському континенті тривають перевороти. Російська присутність там очевидна, і вона має продовжуватись. Безвідносно до всього, ПВК "Вагнера" там переформатують. Хтось залишиться і буде там працювати, але на інших умовах.

Що ж стосується "буйних", які могли б поставити певні питання про те, що сталося з Пригожиним, то жодних "буйних" не буде. Вони не виходитимуть на вулиці та не влаштовуватимуть протести, тому що аудиторія Пригожина – це диванні ультрапатріоти. Вони дуже потужно зі всіма "воюють", але дуже всього бояться. Найрадикальніші люди зазвичай достатньо боязкі.

Пригожина поховали без почестей / РосЗМІ

Смерть Пригожина запустила незворотні процеси у Кремлі

Щодо самого Пригожина, ми ж всі думали, якщо він себе поводить так зухвало та брутально, то напевно має якісь аргументи. І ці аргументи чи компромат стосуються не тільки ПВК "Вагнера". Як з'ясувалося, це все фейки. Як це відбувається в Росії, коли йдеться про надання доказів, з'ясовується, що це все було понтами, блефом і жодних аргументів не існує.

Водночас демонстративне вбивство Пригожина у повітрі, маніфест над Тверською областю, запустило незворотні механізми в російських елітах.

Сьогодні її представники свідомі, що Путін не є договороспроможним. Навіть всередині еліт він не триматиме жодного слова. Він ставиться до всіх абсолютно підозріло та знищуватиме всіх, тому що буде всіх параноїдально боятися.

Путін буде заглиблюватися у руйнівний конфлікт не тільки з Україною, але й з іншими, особливо технологічними країнами. І в такий спосіб позбавить свої еліти права в майбутньому відновити співпрацю з цими країнами.

Для російських еліт вже є очевидним, що Путіна потрібно прибирати, тому що домовитися з ним про якісь правила неможливо. Він знищив всі правила, їх не існує в Росії. Відповідно еліти розуміють, що вони тільки втрачатимуть. Ба більше, в певний момент вони можуть почати зникати фізично через параноїдальність Путіна.

Історія з Пригожиним показала, що існує єдиний сценарій. Якщо в Росії хтось хоче ще мати голову на плечах, потрібно зробити декілька важливих кроків:

• позбавитись Путіна у будь-який спосіб;
• сформувати перехідний транзитивний уряд;
• домовлятися з Україною про те, що росіяни швидко залишать нашу територію;
• домовлятись з іншими країнами щодо того, що транзитивний уряд гарантує певні правила чи домовленості на післявоєнний час. А далі виходити на легальні публічні домовленості.

Але існує чинник непередбачуваного Путіна. Це вже очевидно для представників російської еліти. Поки Путін є такий, як він сьогодні виглядає, вони не матимуть жодного шансу вийти без особистих суттєвих втрат, зокрема фізичних, з цієї війни. Їм необхідно ухвалити для себе відповідні рішення. І вбивство Пригожина запустило формальні чи неформальні процеси серед російських еліт.

Гіркін хоче замінити Путіна

Ігор Гіркін зібрався йти в президенти Росії. Написав пост у телеграмі, де навів аргументи, що він стане кращим президентом за Путіна. Мовляв, Путін занадто "довірливий" та "м'який", а він буде жорстокішим. Що це, бунт чи випрошування собі такої ж смерті, як у Пригожина? Або ж демонстрація того, що опозиція в Росії існує?

Гіркіна не існує. Він взагалі відсутній як суб'єкт. Це нульовий суб'єкт з від'ємною вартістю. Гіркіна занулив Пригожин у свій час, коли сказав йому, мовляв, якщо ти багато всього знаєш, йди у складі ПВК "Вагнера" воювати. А Гіркін втік від всього.

Він мав певну аудиторію, яка його читала. Але ця аудиторія, як з'ясувалося, дуже боїться російської держави. Ці люди не вийшли на підтримку Гіркіна. Вони ніколи цього не робитимуть на відміну від так званих російських системних лібералів. Ті хоча б періодично виходили на протестні акції, зокрема на Манежну площу.

А підтримка Гіркіна виявилась віртуальною, тому що він більш пасіонарно-агресивно писав про війну, ніж інші блогери. Але це не означає, що у Гіркіна є електоральна вага. Він її взагалі не має.

Також Гіркін не впливає на жодні процеси й не має ресурсів. Крім того, навряд чи хтось інвестуватиме в нього. Навіть оця особина, Малофєєв (російський православний мільйонер Костянтін Малофєєв – 24 Канал), не буде фінансувати нього.

У Гіркіна не існує жодного медійного компонента. Загалом він абсолютно комедійний персонаж й нагадує людину, яка виконує певні функції півня на курячій фермі. Не більше, але й не менше.

Терорист Ігор Гіркін / РосЗМІ

Його вже ніхто не сприймає серйозно, тому немає сенсу взагалі обговорювати, що він написав. Адже це має лише одне навантаження: Гіркін вимолює на колінах можливість залишити СІЗО, перейти до свого диванчика та звідти розповідати, як треба воювати. Існує декілька варіантів, як все закінчиться у Гіркіна:

• може неочікувано фізично закінчити існування в СІЗО, тому що хтось там просто "випадково підійде до нього";
• сидітиме довічно через українське або міжнародне правосуддя;
• не доживе до правосуддя – незалежно від того, що далі відбуватиметься в Росії, для того, щоб не мати свідків подій 2014 року.

Коли в Росії говорять, що мотивом для повномасштабного вторгнення для них став захист якогось міфічного "народу Донбасу", то свідок Гіркін після того, як з ним юридично попрацюють, може багато чого розказати. Зокрема, що не було ніякого "нападу на народ Донбасу", окрім російського нападу на народ України.

І тому він просто зникне. Тож немає ніякого Гіркіна як суб'єкта того чи іншого процесу.

Про правильні акценти щодо війни

Якщо все розпочиналось нібито з якогось захисту міфічного народу Донбасу, то тепер вся "СВО" побудована на тому, щоб "захистити бідну, нещасну Москву" від дронів, які по ній прилітають.

Якщо ми розбираємо, що відбувалось у 2014 році, абсолютно чітко треба буде сказати, що це Росія прийшла на суверенну територію, зробила собі анклави, повбивала там людей. Після цього вона провокувала вісім років: атакувала, скоювала терористичні акти.

Починаючи з 2022 року, Росія безпідставно організувала масштабну війну проти суверенної держави. Ключове – жодної юридичної підстави для того, щоб про щось там говорити чи якось виправдатись.

Чому вони так нервово поводяться? Тому що вони розуміють: якщо вони програють війну, а це очевидно, то тоді не зможуть казати якусь абстракцію про "захист народу Донбасу". Ніхто це не сприйматиме, тому що це юридичний нонсенс. Вони не приходили нікого "захищати". Вони прийшли вбивати громадян іншої країни.

Треба правильно ставити акценти. Ця війна триває саме заради того, щоб захистити Україну та інші країни від чотирьох видів терористичної діяльності Росії, які мають бути зупинені:

• безпосередні масові вбивства цивільного населення;
• замінування об'єктів критичної інфраструктури;
• терористична пропагандистська діяльність;
• втручання в політичні процеси в інших країнах, які призводять до масових заворушень на вулицях.

Дуже цікаво дивитись на таких людей (у російській владі – 24 Канал), тому що в них усе написано на фізіономії. Ми можемо дивитись на Сєргєя Лаврова, Дмітрія Пєскова, Владіміра Путіна – як вони поводяться, говорять, мотивують ті чи ті дії.

Ці люди некомпетентні для тих функцій, які вони виконують. Вони перебувають не на своєму рівні. Вони частково криміналізовані, і тому мислення цих людей не збігається з мисленням сучасних політичних еліт інших країн. Тому сідати з ними за стіл переговорів – це нонсенс.

Ердоган летить до Путіна

Але Реджеп Ердоган летить до Путіна в Сочі й 8 вересня хоче з ним зустрітися. Я так розумію, поговорити про зерновий коридор, але все-таки.

Моя позиція трошки інакша, безвідносна до Ердогана. Я вважаю, що якщо ти хочеш мати певну репутацію, ти маєш з повагою ставитись до себе. "Путін, тобі щось потрібно – приходь сюди. Якщо ти не хочеш, тоді ми вважаємо, що ти ніхто". І тоді ти репутаційно маєш вигляд саме як глобальний лідер.

А якщо ти їдеш до людини, яка сьогодні абсолютно боїться вийти з кабінету і пройтися без охорони три метри, це означатиме, що репутація – ніщо в сучасному світі. Водночас ти претендуєш на статус регіонального, потужного лідера, який має опікуватись, наприклад, безпекою Чорноморської акваторії.

Я думаю, що Туреччина отримує сьогодні від Росії все, що їй потрібно, з демпінгом. Це для Туреччини важливо, враховуючи той економічний стан, у якому ця країна перебуває. Тут я з симпатією ставлюся до Ердогана. У мене таке парадоксальне ставлення.

Реджеп Ердоган і Владімір Путін / Associated Press

З одного боку, якщо ти хочеш бути регіональним лідером, то маєш поводитись інакше, демонструвати свою неповагу до людини, яка чогось боїться. З другого боку, якщо ти маєш економічні складнощі – можна розв'язати питання шляхом демпінгу, бо Росія готова платити премії, має багато чого віддати задарма.

Тут Ердогану вирішувати, що для нього важливіше. Для нас важливіше, наприклад, коли ми говоримо про акваторію Чорного моря, щоб країни перестали дивитись вгору.

Чорноморська акваторія – це ж гроші. Там плавають якісь дивні істоти, які мають стосунок до залишків Чорноморського російського військового флоту, і диктують умови: можете ви заробляти гроші чи не можете.

Можна сказати: дивіться, ви там собі воюйте, де хочете, але є торгові маршрути, тут ходитимуть балкери. Якщо до них наблизиться якийсь із російських кораблів – він буде знищений. І на цьому все.

Росія розуміє цю мову найкраще з усіх інших. А якщо вони навіть наблизяться для провокації – знищити якийсь один об'єкт, після цього ґвалт, через 24 години Росія боїться навіть у цей бік дивитись. І акваторія Чорного моря починає працювати.

До речі Гра, у яку можуть грати двоє: чи зможе Ердоган врятувати Путіна після зриву зернової угоди

Це про ескалацію? Ні, це про деескалацію. Тому що коли ви напрацювали певне морське міжнародне право – воно має працювати. Якщо хтось його порушує і ви за це не караєте – це ескалація, тому що будуть і інші порушувати, а порушник збільшуватиме обсяг порушень.

Якщо ви покарали, а потім показали: дивіться, от морське право чітко зафіксовано. Ви його порушили – ми вас покарали. І це є деескалація. Отак працює система глобального стримування.

Доля зернової угоди

Якщо Ердоган підпише якісь документи з Путіним щодо зернової ініціативи, для нас це грає якусь роль? Чи ми вже знайшли вихід із цієї ситуації?

Президент Володимир Зеленський завжди шукає рішення. Він не очікує, що все складатиметься само собою – у цьому полягає ефективність цього президента України. Тому ми після 18 місяців маємо такий вигляд сьогодні і можемо цю війну повністю виграти.

Так, ми шукаємо можливості, вони проговорюються. Дунай, нижче порти через Румунію. Це все відпрацьовується, шукаємо рішення і вони будуть. Але якщо будуть підписані якісь угоди, які все гарантуватимуть, що працювало рік – нас це не обходить, про що там Туреччина домовиться з Росією. У нас угода буде – ООН, Туреччина, Україна.

Для нас принципово важливо (відновити зерновий коридор через море – 24 Канал), тому що логістично це простіше, ніж сухопутні транзитивні коридори. 18 мільйонів тонн, нагадаю, за рік ми відправили.

Крім того, що Росія знищила багато портової та зернової інфраструктури, вона вкрала 6,2 мільйона тонн українського зерна, спокійно його вивезла через свої порти та продала на зовнішньому ринку.

Росія знищує зернову угоду не тільки для того, щоб шантажувати спільноти голодом, а й для того, щоб знищити конкурентів у цьому регіоні. Хто є конкурентом? Україна, яка продавала величезні обсяги зерна на зовнішні ринки і таким способом балансувала глобальну ціну на різні види зерна.

Росія зацікавлена в чому? У штучних монополіях будь-де. І як ці монополії може створювати неконкурентна, технологічно відстала держава? Виключно шляхом війни, шантажу чи якихось інших провокацій. Це ж типова поведінка.

Просто тут якраз питання, коли ми говоримо з вами про Туреччину, про інші країни, про ООН, наприклад. Чи вони свідомі того, що якщо піддаєшся на шантаж один раз, завтра буде другий шантаж, післязавтра – третій.

Ти завжди залежиш від шантажу непередбачуваної країни, яка користуватиметься цим і балансуватиме ціну, як вона їй вигідна. На цьому ж глобальну політику побудувати неможливо.