Ці невідомі дрони наробили чимало проблем у країні-агресорці, зокрема у Пскові, де знищили щонайменше 4 ворожих Іл-76. Про підсумки літа-2023 в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк.

Варте уваги Оборонці неба: як Повітряні Сили ЗСУ завадили Росії захопити Україну та чого нам чекати взимку

31 серпня, кінець літа – другого у цій повномасштабній війні. Що нам вдалося і не вдалося за це літо?

Це друге літо суттєво відрізняється від першого, бо нам вдалося показати ключове – ми вміємо організовувати наступальні операції. Що б там хто не казав. І ви бачите, що змінилася диспозиція наших партнерів. Ми вже все літо обговорюємо наступальні операції України.

А Росія верещить від радості, що вони поступились там 300 метрів, а не 3 кілометри. Ви розумієте, як змінилось за цей рік все. Якщо минулого року ми говорили про таку ефективну Харківську операцію. Нагадаю, це дуже важливий параметр, Харківська операція була трошки інакша. Тоді Росія не готувалася до оборони. Вона не робила мінні поля, інженерні конструкції, ешелони з глибиною в 15 кілометрів тощо.

Чому? Бо Росія вважала цю війну аналогічною 2014 року – якщо вона вже якусь територію в України забрала, то це буде як з Кримом. Проводили всі ці "референдуми", "вибори" проводять, у конституцію собі вписували. Росіяни вважали, що це буде анклав, як з Кримом і Донбасом – вони все контролюватимуть, і Україна назад не забиратиме, лише багато говоритиме.

Цього літа вже чітко зрозуміло, що зараз Збройні сили максимально ефективні, потужні, з огляду на відсутність паритету. На жаль, цього ми з вами не зробили ще. Паритету з точки зору зброї не існує поки що. Нам треба більше ракет, снарядів, дронів, бронетехніки, тралів для розмінування, спеціальних ракет для розмінування тощо.

Навіть попри все це Збройні сили України, м'яко кажучи, не те що співмірні зі збройними силами Росії, а краще підготовлені до сучасної війни.

Ще одна складова, яку нам вдалося вирішити, – повністю змінена глобальна політична думка щодо того, що Росія може та має програти, а також – Росія точно не має права контролювати окуповані території. Тож Україна має право робити все, що завгодно на території того ж Криму тощо.

Нарешті глобальна політична думка змінюється щодо Владіміра Путіна, Росії та їхньої суб'єктності. Усі гидливо ставляться до появи будь-де такого суб'єкта, як Сєргєй Лавров. Це такий вже мемний чувак.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Це все, що вдалося змінити. І це треба довести до кінця. Треба, щоб Росія була країною мемів, щоб над нею знущались. Це має бути покарання за цю історичну модель поведінки, коли вони всім погрожували, хотіли всіх поставити на коліна тощо.

Росія має бути перетворена на країну-клоуна – країну, над якою сміятимуться певний час. Поки вони це не усвідомлять: або ти – партнер та дотримуєшся певних зобов'язань, моделей поведінки, або ти – мем. Треба обов'язково довести цю війну до кінця, щоб історично Росія виглядала нікчемно.

Щодо наших фронтів. Марк Міллі говорить про те, що ЗСУ перетнули першу лінію оборони. Ми ж розуміємо, що вона не одна. Інші лінії підуть простіше, вони менш підготовлені? Чи вони однаково важко даватимуться?

Спершу давайте про Міллі. Було б бажано, щоб вони не казали, що ми зробили, а більше аналізували паритетність обсягів зброї, яка є в нас і яка є в Росії. А також – щоб вони періодично заглядали в ті підручники, які там у Вест-Пойнті використовують.

Там прописано, що таке наступальна операція та які засоби потрібні на тому чи іншому етапі ведення сучасної війни. Щодо авіаційного та далекобійного компонентів, розмінування. Це було б краще. І щоб у них в стовпчиках було прописано, що Україні потрібно додатково, наприклад, 46 літаків такої категорії та 50 літаків іншої категорії. ATACMS потрібні? Так, безумовно.

Ешелони, щоб було зрозуміло, це – не лінія одного окопу. Це все в глибину. Мінні поля можуть бути повністю заміновані на глибину 5 – 15 кілометрів. А ешелон оборони – це величезна кількість інженерних конструкцій, забетонованих стаціонарних точок вогню. Теж може бути на 15 кілометрів.

Коли наші хлопці заходять на перший ешелон російської оборони, то це треба буде ще проводити величезний обсяг руйнацій, внутрішнє знищення в цьому ешелоні, тобто проходити кілометри всередині першого ешелону оборони.

Другі – треті (лінії оборони – 24 Канал) матимуть трошки інший вигляд. Вони будуть не такими фундаментальними, як перша. Це буде трошки простіше, але тут питання про інше.

По-перше, треба вгризатись в оборону, як сьогодні вже на тих чи інших напрямках наші хлопці зайшли. І вже після цього знищувати далі. Тут головне знищувати, знищувати і ще раз знищувати. І для цього потрібні відповідні інструменти у великій кількості.

Один з видів укріплень ворога -
Один з видів укріплень ворога – "зуби дракона" / РосЗМІ

Чому? Тому що Росія розуміє дві речі: знищення великої кількості живої сили по лініях оборони та знищення транспортної можливості підвозити додаткові резерви та ресурси. Тобто одночасно треба знищувати все, що перебуває в Криму, Токмаку чи Мелітополі. Щоб вони не могли через ці логістичні центри підкидати свіжий резерв та проводити ротації.

По-друге, треба знищувати максимально жорстоко велику кількість живої сили, яка перебуває в першому ешелоні оборони. Сьогодні ці два завдання наші хлопці виконують просто блискуче.

Я оптимістично ставлюся до того, що відбувається. Для мене взагалі було загадково, коли ми з вами півтора-два місяці читали: "А чого ж ви так швидко не знищили все це?". Та ви подивіться, ви ж маєте супутникові знімки. Що таке Росія? Скільки вона там сконцентрувала? І ми сьогодні робимо те, що ви боялись навіть подумати зробити.

Ми сьогодні знищуємо все, що стосується російського агресивного потенціалу, яким вона 20 років лякала всю Європу. А також активно це використовувала на африканському континенті, знижуючи там присутність європейців. Все це вона використовувала на Близькому Сході, лякаючи всі країни, які мають там певні інтереси.

Україна одна виконує ту роботу, яку боялись ще вчора навіть подумати виконувати величезні країни не тільки європейського, але й інших континентів. Все, що відбувається, йде абсолютно в межах плану, який прописаний Генеральним штабом, в який вносяться певні корективи тощо.

Знищення живої сили окупантів призведе до нових великих наборів нових мас, нових чоловічих пакетів?

Давайте тут логічно думати. Не просто говорити, а треба проаналізувати. Вони дуже тяжко набирали людей. Після того, як по суті повністю втратили контрактну армію в перші місяці війни. Це ті люди, в яких вони багато інвестували, готували їх, щоб вони приходили на інші території та вбивали. Росія достатньо швидко це втратила. Є ще певна кількість контрактників, але не така, як була на початку війни.

Другий етап, коли вони почали "часткову мобілізацію". Там була невеличка низка добровольців – десь 30 – 40 тисяч, низка зеків, які були мотивовані тим, що можуть офіційно різати людей, а потім прийти й офіційно різати людей вже в самій Росії, якщо виживуть в Україні.

Але це все, що вони могли забезпечити, більш-менш зібрати з тих, які готові хоча б якось внутрішньо воювати. Бо оцей умовний перший призов – 300 тисяч, які набрали після втрати контрактної армії, не до кінця розумів, що це за війна.

Психологічно вони, звісно, розуміли, що когось з них вб'ють. Але в цілому думали, що матимуть мандат на те, щоб безкарно вбивати українців, грабувати, мародерити тощо.

Сьогодні психологічно у них інше відчуття – що це зовсім іншого типу війна, де їх вбиватимуть максимально жорстоко, а шансів вижити дуже мало. Психологічно в Росії це розуміють на усіх рівнях. Тому вони ухвалюють ці драконівські заходи щодо мобілізації: обмеження пересування, виїзду та інші штрафи.

Тож їм буде дуже складно провести там тотальну мобілізацію, враховуючи, що лояльність до Путіна сьогодні вкрай низька. Те, що говорять про 90% підтримки на виборах – це якщо Дмітрій Пєсков голосуватиме. Але якщо голосуватиме хтось інший, то зрозуміло, що лояльність до Путіна вкрай низька.

Росія економічно просідає, соціальні зобов'язання падають. Рубля як міцної валюти немає. Пам'ятаєте, як минулого року Путін виходив і казав, що долар переживає складні часи, а рубль – "неземна валюта", усі зберігайте в рублях.

Російські мобілізовані
Російські мобілізовані / РосЗМІ

У них все це падає. Психологічно вони відчувають панічні настрої. І є ще одна складова – амуніція. Це ж не просто взяти 300 тисяч і знайти ті чи інші засоби, зброю. Це все не так просто. Треба враховувати, що в Росії є певний мобілізаційний резерв, але немає критичного числа людей, наприклад, 500 тисяч, після вбивства яких Росія скаже, що не воюватиме.

Ми маємо зрозуміти – якщо немає критичної межі, за якою вони відмовляться воювати, то нам треба багато далекобійної зброї, щоб знищити їх там на 3 – 10 ешелоні. Так вони не йтимуть на перший чи другий ешелон оборони. Тоді ця війна буде пришвидшена. Отже, повертаємось до паритету. Зброя, зброя і ще раз зброя.

Після історії з російськими Іл-76 у Пскові Сєргєй Шойгу поїхав на завод з виробництва ППО у Тулі, щоб нібито налагодити виготовлення систем. Коли вони зможуть це зробити, чи допоможе проти дронів і чи було "псковське фіаско", бо на російському телебаченні нічого про це не говорили?

Це дуже добре, хай продовжують шоу Трумена, говорять про те, що "все в них супер і все постановка". Вони можуть казати своїм громадянам те, що вони про нас говорили – це все голлівудська постановка, не було нічого в Пскові, ніякі безпілотники не літають. Нібито це "фільми, які знімають вороги Росії" і хай вони в цьому стані живуть.

Щодо Шойгу – не є людиною, яка розуміється в ППО і взагалі у військовій тематиці. Йому треба було привезти шаманів в Тулу і безпосередньо влаштувати там танець з бубнами. Це було б набагато природніше для такої людини.

Так, Росія хоче виготовляти ППО. Питання в іншому – чи зможе вона це робити? Ні, безумовно. За 18 місяців вони цього не зробили і не зможуть, бо попри все – санкції працюють.

Так, зрозуміло, що є можливість щось обійти, через приватні компанії завести певну кількість мікрочипів тощо. Над цим треба працювати, і ми це робимо. Не тільки ми, а й інші країни також потужно працюють, шукають рішення. Росія частково виготовляє, наприклад, ті ж "Іскандери". Але це вже не та кількість, про яку можна було б казати, мовляв, завтра вони все завалять.

Крім того, наші хлопці вміють працювати по С-400, РЕБ, "Панцир" тощо. Вони знищують все, що закриває небо в Росії. Псков показав, що в принципі в Росії немає єдиної системи протиракетної чи протиповітряної оборони, яка могла б щось захистити.

Цікаво Атака аеродрому у Пскові: у мережі з'явилися перші супутникові знімки після вибухів

Не забуваємо, що коли росіяни збиралися за своїм "легендарним планом" захопити центр Києва, то для цього саме з Пскова вони збирались відправити десант на тих самих Іл-76. Усе кармічно – вони отримають все назад, мають не сумніватися в цьому.

Ми маємо працювати як на початку, зокрема, з партнерами, щоб обмежити можливість Росії будувати додаткову зброю, або ми маємо її знищувати.

Її треба знищити, а для цього потрібні далекобійні ракети, набагато більше дронів, зокрема "весільних дронів". Нам потрібні безпілотники любого генезу, тому що вони ефективно використовуються й дійсно змінюють картину того, що відбувається по рівні фронту.

Наприклад, Чорноморська акваторія. Там ідуть запеклі бої. Україна не дає можливість Росії монопольно контролювати її, на відміну від інших країн, для яких ця акваторія життєво необхідна з точки зору комерції тощо. Крім того, Україна активно починає контролювати повітряний простір над півостровом Крим – це ключовий транзитний коридор, через який йде забезпечення окупаційного угруповання.

Важливо У Криму майорів прапор України та був бій: що відомо про спецоперацію ГУР та ВМСУ на півострові

Україна починає демонструвати готовність відбивати всі російські повітряні атаки. Безумовно, нам потрібні додаткові системи ПРО і партнери це розуміють. Ми показуємо ідеальне використання тих засобів, що в нас є, й на противагу показуємо не ідеальне використання того, що є у Росії.

Ба більше, сьогодні можна порівняти, наскільки є ефективним Patriot, NASAMS, IRIS-T, SAMP/T і, наприклад, С-300, С-400. Особливо, якщо їх квикористовує Росія.

Дуже багато таких фрагментів, з яких складається те, що сьогодні йде по лінії фронту, й те, що відбувається в глобальній політиці.

Але ж з безпілотниками у них виходить, запустили масове виробництво.

Запустили. Об'єктивно, ми ж не воюємо з плем'ям, яке використовує списи. Це ж Росія, й у неї є певні абсолютно аморальні партнери, зокрема Іран та Північна Корея. Росіяни там беруть якісь технології. До речі, круто виглядає Росія, яка постійно роздувала свої щічки, а тепер бере технології виготовлення безпілотників в Ірану, який перебуває під санкціями.

Тут є багато питань: як Іран через Каспій все це дає, як він взагалі зміг це зробити, перебуваючи під санкціями, як Росія отримує додаткові елементи для виробництва безпілотників тощо. Бо ми бачимо там 20 країн, які дають ті чи інші частини, що потім підуть на виробництво безпілотників.

Це питання про те, що, на жаль, міжнародне право часто буває фіктивним. Тобто прийняли якісь резолюції, потім усі удають, що ці резолюції є, але це не заважає дієво обходити ті чи інші санкції, резолюції тощо.

Під час цієї війни побачили набагато більш суттєві проблеми щодо того, як має функціонувати глобальний політичний, економічний, санкційний простір. Якщо ви приймаєте відповідні рішення, то треба, щоб вони виконувалися. Інакше це фікція, яка породжує у тієї ж Росії бажання воювати далі, бо вона знає, що зможе обійти санкції.

Росія виготовляла безпілотники, але які? Нагадаю, це ж та Росія, яка говорила, що має зброю, яку точно ніхто не зможе знищити. Сьогодні ми бачимо, що Росія просто воює, як у часи Другої світової війни – кількістю інструменту та живої сили. Такого примітивного інструменту: старий танк, старий бронетранспортер чи стара гаубиця. І найпростіший дрон, який просто в кількості залітає на тому чи іншому напрямку.

Отже, дійсно бажано збільшити для нас зброю, бо тоді з'являтиметься паритет і, очевидно, з креативної точки зору Україна набагато більш ефектно воюватиме, порівняно з Росією. З іншого боку, санкції – треба ж зупиняти Іран, який абсолютно нахабно віддає все Росії.

Є чутки, що міністр оборони Олексій Резніков начебто поїде послом у Велику Британію. Водночас Грант Шеппс став новим міністром оборони в Британії. Для нас це щось змінює?

Я не люблю коментувати прогностичні чутки. Коли будуть рішення – можемо обговорити їхню ефективність чи неефективність, як виглядає Міністерство оборони чи як має виглядати, нові якісь підходи до роботи відомства, бо це ж забезпечення.

Ми говорили про зброю, але вкрай важливе і забезпечення. Це не тільки зброя, це і додаткова амуніція, і те, як себе відчувають на передньому краї наші хлопці. Це дуже важливий параметр.

Повернімося до Резнікова і всіх чуток. Будуть рішення – тоді коментуватимемо і говоритимемо про плюси і мінуси цих рішень.

Щодо заміни Бена Воллеса – абсолютно ефективного міністра, який нам допомагав, на не менш ефективного Шеппса – міністра енергетики Британії. Я не бачу тут взагалі ніяких змін щодо підтримки України, бо це системна політика Британії, яка є проукраїнською, найбільш глибоко розуміючою.

Отже, хто б не був міністром оборони в Британії – це буде максимально щиро і відверто. І це буде максимально ефектна та ефективна підтримка України, тому тут не треба нічого боятись. Все буде так, як нам потрібно

Сьогодні Україна є суб'єктною, її поважають і готові допомагати. Ми маємо отримати все необхідне від наших партнерів і вони самі постійно на цьому наголошують.

Грант Шеппс
Грант Шеппс / Фото з його твітера

Ми всі чекали на рішення щодо F-16 і щойно отримали ці гарні новини, то в нас сталася низка авіакатастроф, зокрема на Житомирщині та Донеччині.

Ці трагедії самі собою важливі, бо забирають найкращих. Але я б не пов'язував рішення щодо F-16 з цими трагедіями. Ці трагедії і рішення про передачу нам F-16 та навчання – це окремо. Це ж війна, і вона завжди має дуже багато болісних наслідків. Ми за 18 місяців не звикли до цього й ніколи не звикнемо.

Особливо рельєфно бачитимемо це все одразу після того, як Росія програє. Тоді ми зможемо оцінити все, що ми втратили, зокрема з точки зору людей, які могли суттєво додати вартості Україні як суб'єктній країні. Ми бачитимемо величезний обсяг наслідків, які заважатимуть нам дуже швидко просуватися до того місця, яке ми маємо зайняти в глобальній цивілізації.

Зверніть увагу Загинули три пілоти, серед них – "Джус": усе, що відомо про зіткнення L-39 на Житомирщині

Є питання в іншому – ця ціна, яку, на жаль, не заплатили в 1991 році, коли не так жорстко розпадався Радянський Союз – тоді була б набагато менша. Але тоді не прийняли рішення, що ми маємо бути суб'єктними. Тоді єдиним суб'єктом післярадянського простору стала Росія, яка почала перероджуватись від демократії знову ж в імперію.

Сьогодні ми маємо це все зупинити. Для сучасного світу, свободи, суб'єктності інших держав, а не тільки для України, дуже важливо, щоб Росія програла. Але ціна в таких війнах завжди дуже висока. І якби світ у XXI сторіччі був трошки більш прагматичний, швидкий та рішучий, то це можна було б закінчити з набагато меншими втратами і швидше.

Але є як є, й на передньому краї – Україна. І тому, на жаль, ми зазнаємо втрат. Ви ж знаєте, що після початку війни першими пішли захищати саме люди, в яких велике серце і, відповідно, вони завжди перші закінчують, гинуть.

Поясню, чому я згадала про F-16. Вважається, що для канатохідців останні три кроки найнебезпечніші, бо в кінці шляху вони розслабляються. У жодному разі не маю на увазі, що три українських льотчики, які загинули 25 серпня у Житомирській області, втратили увагу. Однак що саме могло стати причиною трагедії? Звичайно, в цьому розбиратиметься слідчий комітет, але як ви собі це пояснюєте?

Думаю, що ДБР зробить відповідні висновки й щодо першої катастрофи в Житомирській області, й щодо подій з гелікоптерами (29 серпня в Краматорському районі шестеро українських військових розбилися на двох гелікоптерах Мі-8 – 24 Канал).

Я б не шукав паралелі між цими подіями. Сьогодні ми всі з холодним розумом сприймемо інформацію про надання Україні літаків F-16. При цьому не будемо поводити себе емоційно та стрибати від радості. Нині всі розуміють, що навіть якщо отримаємо винищувачі F-16, це буде початок великої роботи, яку необхідно виконати. Тому й ставлення до цього в нас раціональне.

А тому немає жодного зв'язку між отриманням F-16 та тим, що, на жаль, відбуваються катастрофи й ми зазнаємо втрат.

Краще мислити позитивно та зважати на те, що отримання нарешті в достатній кількості F-16 вплине на наш контроль над повітряним простором по лінії фронту.

Саме це суттєво відкине російську тактичну авіацію від переднього краю. Ворог не зможе нас атакувати насамперед КАБами (керованими авіаційними бомбами). А також це мінімізує втрати людей, які сьогодні своїми тілами звільняють територію України від суб'єктів, які не мають права на ній перебувати.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте вже незабаром на сайті 24 Каналу.