Росія ніколи не скаже про це публічно: яке справжнє ставлення Кремля до НАТО
- Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус пояснив бачення Росії щодо НАТО.
- У російському суспільстві продовжують просувати ідеологію, що для величі Росії необхідно повторити історичні завоювання.
Все більше з'являється сигналів щодо можливої агресії Росії проти країн НАТО у Європі. Вони мають під собою підстави, якщо розуміти логіку дій росіян щодо Заходу.
Про це 24 Каналу розповів головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус, наголосивши на тому, що у російському суспільстві просувають наративи, які мають підготувати населення до майбутніх дій Кремля. Водночас Москва постійно спростовує всі закиди щодо її планів вторгнутися у європейські країни.
До теми В НАТО дискутують над збройною відповіддю на російську агресію, – FT
Чи мають росіяни на меті вторгнення у Європу?
Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень спробував припустити, що думають у Росії щодо Північноатлантичного альянсу.
Росія вважає, що НАТО – це її стратегічний опонент. Поки є Альянс, завжди є екзистенційна загроза будь-якому проєкту, який існує на території Росії, чи то Радянський Союз, чи то Російська імперія, яка була у донатівську епоху. Росія завжди вважала, що Захід потрібно перемогти,
– наголосив він.
В Росії останні два десятиріччя, за його словами, у голову росіян вкладалась думка, що точка величі Радянського Союзу разом з Росією – це 9 травня 1945 року та захоплення Берліну. Саме тому з'явилась фраза: "Можемо повторити".
Росіянам доводили цю думку – мовляв, якщо мрієте про велич Росії, треба повторити захоплення Берліну,
– зазначив Ус.
Йдеться навіть не про Київ чи Варшаву, а саме про Берлін. Це та ідеологія, яка живе в Росії, і в цьому, на думку головного консультанта Національного інституту стратегічних досліджень, є екзистенційна загроза вже для Європи і, безперечно, для України. Адже Росія, безумовно, прагне відновити свій вплив.
Звісно, росіяни не будуть розповідати, що вони збираються це зробити. Але скільки разів до 24 лютого 2022 року від високопосадовців Росії ми чули, що вони нібито не будуть ескалювати ситуацію проти України. А до 2014 року вони називали безглуздям забрати Крим в України і розпочати проти неї війну,
– підкреслив Іван Ус.
Проте логічно говорити, що вони не збираються це робити, а насправді готувались до цього. Тому, на його думку, ніколи не слід бути впевненим в тому, що на вас ніхто не нападе. Слід аналізувати всі можливості і готувати миттєві відповіді.
Зверніть увагу! Міністри оборони країн ЄС створили план на 5 років, що дозволить підготуватись до війни з ворогом. Відповідно до нього Євросоюз до 2030 року має забезпечити потужну оборону щодо стримування противника та швидкого реагування на агресію.
Росія сьогодні міркує про те, що треба воювати зі своїм ворогом – НАТО, який вона мріє перемогти. Це потрібно Москві, як зауважив експерт, щоб публічно продемонструвати на весь світ свою велич та показати себе гравцем у глобальній політиці. Адже зараз росіяни не задоволені тим, як їх сприймають у світі.
Чи можлива агресія Росії проти країн НАТО?
Голова об'єднаного оперативного командування союзників по НАТО, німецький генерал-лейтенант Александр Сольфранк вважає, що Москва може напасти на територію країн-членів Альянсу у будь-який момент. Росія, на його думку, має достатньо сил, щоб здійснити короткочасну та локальну операцію, адже переважна більшість ресурсів росіян зараз зосереджені в Україні.
За даними ГУР МО, у російській армії на сьогодні запроваджують низку реформ, зокрема, розробляють нові програми озброєння. Це може свідчити про те, що росіяни готуються до імовірного воєнного конфлікту з НАТО до 2030 року.
Водночас командувач повітряними силами Швеції Йонас Вікман наголосив, що Альянс ризикує програти можливий "вирішальний конфлікт в Європі". Він зауважив, що НАТО потрібний швидкий розвиток, впровадження інновацій та навчання. Вікман вважає, що справжній "майстер-клас" щодо стрімкої адаптації можна побачити в Україні. Мовиться не тільки про застосування нових зразків зброї, а й використання старих.