2 факти з українського судочинства

1.
12 березня Подільський районний суд Києва випустив під підписку про невиїзд двох екс-чиновників, яких звинувачують у розкраданні понад 23 мільйонів гривень. Судді змінили запобіжний захід через погіршення стану здоров'я підсудних.

Зі слів начальника київського УБОЗу, екс-чиновники протягом двох років за "накатаною" схемою "відмивали" бюджетні кошти. Їм інкримінують статтю за "створення злочинної організації".

Той же керівник УБОЗу запевнив журналістів, що обвинувачені не мали значних проблем зі здоров'ям і могли брати участь у судових засіданнях.

2.
Екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка звинуватили у розтраті понад 600 тисяч гривень.

Адвокати протягом всього судового процесу подавали клопотання, однак Печерський районний суд Києва щоразу відмовлявся змінити запобіжний захід екс-міністру і випустити його з СІЗО. Хоча Луценку ставало все гірше і "швидку" декілька разів викликали прямо до зали суду.

Чому Луценко, який нібито вкрав 600 тисяч, на думку суддів, був небезпечним за межами СІЗО, а двоє інших чиновників, яких звинуватили в крадіжці 23 мільйонів, викликають довіру в суддів?

Якщо українське судочинство може бути незаполітизоване, то усім гілкам влади варто було докласти набагато більше зусиль, аби когось переконати в цьому. На слово їм вже ніхто не вірить.