Аварії теплокомуненерго: стрес-тест ЖКХ України

Аварія на ТЕЦ у Львові – це безпрецедентний випадок для опалювального сезону, який повинен був носити режим надзвичайної ситуації. Більше половини мешканців міста залишилися без теплопостачання. Усунення причин та ремонт обладнання зайняло більше 6 годин (15:00-22:00) – від часу аварії, відключення тепла, гасіння пожежі, ремонтних робіт та підключення споживачів до тепла. При цьому температура повітря була "плюсовою" та дозволила майже пів-мільйону львів’ян не відчути особливого холоду.

Показово, що влада зробила вигляд, що трапилася "звичайна, робоча" аварія. Хоча у випадку серйозніших наслідків (t мінус 10 градусів) мешканцям довелося би замерзати, а внутрішньо-будинкові теплові мережі могли зазнати незворотних деструктивних змін.

Влада не здатна сьогодні відреагувати на схожу аварію в умовах нижчої температури та неможливості відремонтувати обладнання за 6-12 годин. Сили оперативного вирішення надзвичайних ситуацій у Львівській області можуть запропонувати хіба 40 стаціонарних та мобільних пунктів обігріву (типу палатка УСБ-56, УСТ-56), які здатні всі разом прихистити максимум 5000 людей. А що робити решті із 500 тисяч мешканців, які можуть опинитися в такій ситуації?

В теорії кризові сценарії повинні передбачати рецепт вирішення проблеми, але реальність абсолютно інша. До того ж, у випадку надзвичайної ситуації жодне місто, у тому числі і столиця Київ, не володіють достатнім запасом пального, продуктів харчування та медикаментів.

МНС не готове до масштабного регіонального відключення тепла, яке може охопити ареал проживання навіть 10 тисяч мешканців у будь-якому місті. І тим паче, коли мова йде про більше місто.

Львівська аварія на ТЕЦ-1 засвідчила неготовність влади реагувати на подібні аварії, якщо не вдасться оперативно вирішити схожу проблему. Але Львів тут не найгірший. У такому стані технічної та фінансової кризи знаходяться фактично всі області та міста. Усі розраховують на професіоналізм працівників теплокомуненерго (ТКЕ) і тимчасовість аварії (6-12 годин).

Адже причиною аварії на львівській ТЕЦ-1 стала найпоширеніша проблема теплокомуненерго – це відсутність коштів для поточного ремонту або модернізації як теплопунктів, так і тепломереж. Це вже не просто зношеність обладнання, яке можна щороку безкінечно латати і латати. Це ситуація колапсу загального стану ТКЕ.

В принципі, у такому випадку частіше всього згадують сумний приклад Алчевська. І, на жаль, досвід Алчевська засвідчив, що колапс тепломереж не розтягується у часі. Він просто настає і все.

Зараз влада демонстративно дистанціюється від проблем ТКЕ – борги за газ та зношене обладнання. Більше того, у владі роблять вигляд, що ТКЕ є винними у високих тарифах на газ, які зараз все більше роздратовують населення. При цьому ініціатива підвищення тарифів на газ походить саме від уряду. А самі тарифи на газ для ТКЕ на рівні 6879 грн. за 1000 куб. м. були затверджені постановою НКРЕКП.

Водночас, у самому тарифі на тепло 80% (5500 грн) – це вартість газу, і лише 8% (550 грн) – це ремонт, амортизація, матеріали. Показовим є приклад столичної "Київенерго", якій разом із ще сотнею ТКЕ по Україні, влітку цього року заблокували рахунки, що зупинило традиційний ремонт тепломереж.

Тому і не дивно, що опалювальний сезон 2016-2017 років може перетворитися на суцільний "стрес-тест" системи теплокомуненерго та житлово-комунального господарства. Різниця лише в тому, що "стрес-тестування" носить більше теоретично-випробувальний аспект. І в умовах зношених тепломереж та відсутності грошей для поточного ремонту підприємства теплокомуненерго будуть не здатні самостійно пройти та вижити у реальних, а не теоретичних "стрес-тестах".

Читайте також: Як зберегти транзит газу через Україну: чи є у нас шанси?