Боротьба за Маріуполь: як українські військові визволяли міста Донбасу

Українська армія продовжить визволення міст. 13 червня під контроль повернеться Маріуполь, а 14 – Щастя. Обидва міста мають стратегічне значення: у Щасті знаходиться Луганська теплоелектростанція, а у Маріуполі – значна частина української металургії.

В операції по звільненню Маріуполя головними факторами були рішучість та своєчасність. Терористи не змогли мобілізувати у місті велику кількість людей, а за день до штурму значна їх частина кудись зникла. За повідомленнями сепаратистських ЗМІ, вони пішли на підмогу Гіркіну до Слов’янська. Але, скоріш за все, терористи просто втекли перед штурмом. Повноцінно контролювалась сепаратистами лише незначна частина міста. І його доволі швидко зачистили підрозділи 72-ої бригади 20 батальйону, нацгвардійці, спецпризначенці та частина, на той момент, батальйону "Азов".

Читайте також: Напад на Луганськ: чому терористи штурмували прикордонні позиції Донбасу

Багато військових відзначають важливу роль місцевих, які стали на захист свого міста і створили у ньому рух опору, який не давав терористам прижитися і почувати себе, як вдома. У будь-якому разі, Маріуполю пощастило. Пощастило значно більше, ніж Донецьку, в якому ці три роки нема ні миру, ні справедливості, ні української влади.

Терористи планували свою експансію на сусідні області, а замість цього почали втрачати міста. І це породило внутрішні чвари. Взаємні звинувачення і пошук крайніх набирали усе нових обертів. Жертвою однієї з таких розборок став так званий "народний мер" Слов’янська В’ячеслав Пономарьов. Його кар’єра була швидкою, але короткою.

До 13 квітня згадок про нього було дуже мало. Російські ЗМІ пишуть, що він керував миловарнею та привозив машини з Росії. "Народним мером" його обрали за рекомендацією місцевих терористів. В’ячеслава Пономарьова запам’ятають за явними ознаками вживання наркотичних речовин та рядом неадекватних заяв. Він називатиме Петра Порошенка "посланником диявола", рекомендуватиме помовчати президенту США і йому завжди ввижатиметься "Правий сектор", хунта та каратели".

Читайте також: Ні слави, ні честі: скільки росіян загинуло з початку АТО

Але каратимуть В’ячеслава Пономарьова свої ж. Ігор Гіркін ув’язнить його за розтрату казни і назве наркоманом. З часом Пономарьова відпустять і він втече до Росії, роблячи заяви, що Слов'янськ був залишений в результаті змови Гіркіна та ВСУ. Також втікач звинуватить Ігоря Гіркіна в розстрілі своїх соратників, розправах та грабунках мирних жителів.

"Ті, хто називав тоді себе "урядом ДНР" – це люди, які розкрадали гуманітарну допомогу, грошові кошти, які збирали росіяни і мешканці далекого зарубіжжя. Слов'янськ воював, а в цей час в Донецьку "оплотівці" і люди з "Востока" віджимати транспорт, переписували на себе підприємства і квартири. Є дані, що йде торгівля вугіллям з "УКРОПами", продається метал, що надходить з Росії, бензин реалізується через заправки. Гуманітарка приходить і реалізується через ринки і магазини, медикаменти – через аптеки", – заявив В’ячеслав Пономарьов.

За даними ЗМІ, "народний мер" зараз працює будівельником у Москві. В принципі, це найкращий сценарій, за яким могла піти доля "видатного діяча руської весни".

Читайте також: Крах плану "Новоросія" і псевдореферендум на Донбасі

Ситуація ставала усе більш складною для терористів, їм терміново потрібна була допомога. І вона прийшла. Так, 12 червня у Сніжному та Макіївці були помічені колони російської техніки. Кожен такий випадок росіяни спростовували і називали фейком.

Уже 13 червня під Добропіллям буде знайдено підбиту установку ГРАД 18-ої мотострілецької бригади РФ.

14 червня о 1 годині ночі російська зброя заговорить знову. При заході на посадку в Луганський аеропорт буде збито військово-транспортний літак ІЛ-76 Збройних сил України.

Читайте також: Як відбувались псевдореферендуми на Донбасі

Так званий "голова "ЛНР" скаже, що за декілька годин до збиття був бій біля аеропорту. На думку ватажка "ЛНР", львівські військові вбили дніпропетровських побратимів та, прикриваючись терористами, приховують правду.

Потім росіяни будуть заявляти, що на місці трагедії знайшли багато документів польською та англійською мовами. Згодом з'явиться інформація, що в літаку був американський генерал з охороною. Та, на жаль, на його борту були 40 десантників 25-ої окремої повітрянодесантної бригади та 9 членів екіпажу. Жоден з них не вижив.