Чому День Незалежності не серед найулюбленіших свят українців?

Зрештою, із чим святкуємо 27-й День народження нашої держави – "Інститут Просвіти" проаналізував із соціологом.

Дивіться також: Військовий парад до Дня Незалежності 2018: фото і відео найяскравіших моментів

24 серпня – лише на 7-му місці в рейтингу важливості свят

Громадяни незалежної України назагал декларують, що є патріотами своєї держави, але її день народження – 24 серпня – для переважної більшості українців усе ще не є одним з найвидатніших свят.

Це підтверджують висновки соціологів. Зокрема, за результатами соцопитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) у лютому 2018 року, найпопулярнішим День незалежності є лише для 16% громадян України. У рейтингу важливості свят 24 серпня лише на сьомому місці. Набагато значимішими для українців є Великдень (найпопулярнішим його називають 82% українців), Різдво Христове (81%), Новий рік (79%), Міжнародний жіночий день (45%), Трійця (35%) і День Перемоги (31%).

У інтерв’ю "Інститутові Просвіти" доцент кафедри соціології Українського Католицького Університету, директорка українського центру вивчення громадської думки "Соціоінформ" Наталія Зайцева-Чіпак так пояснила ставлення громадян до Дня незалежності"

На старті 90-х років 24 серпня було святом перемоги, надій і сподівань. Адже, згадаймо, що на референдумі 1 грудня 1991 року аж 90,32% населення України проголосували за незалежність. Тоді був великий рівень сподівань. Людям розповідали, що Україна має потужний людський і промисловий потенціал, великі поклади корисних копалин, родючі землі, а отже, її громадяни будуть жити у потужній і багатій державі. Тоді, у 91-му, день проголошення незалежності для багатьох людей був початком сподівань. І лише для тих, хто добре знав справжню історію України, цей день був святим. Але не так сталося як гадалося. Відбулося масове зубожіння населення, люди вперше у житті зіткнулись із таким явищем, як гіперінфляція, а розвал промислових підприємств призвів до масового безробіття. Відтак 24 серпня став великим святом для небагатьох. Насамперед для тих, хто сприймав незалежність не як шлях до добробуту, а як право бути вільним "за будь-яку ціну". Тож нині для більшості – це просто вихідний день.

ЩО КРАЩИЙ ДОБРОБУТ, ТО ВИЩИЙ ПАТРІОТИЗМ?

Така ситуація є трохи дивною, зважаючи на те, що громадяни України здебільшого вважають себе патріотами нашої держави. Так, за результатами опитування, яке провела Соціологічна група "Рейтинг" 3-10 серпня цього року, патріотами своєї країни називають себе 82% громадян України (стільки ж як і 2017-го).

"Справді, українці нині декларують високий рівень патріотизму. Думаю, що такі відчуття вони пов’язують більше із поняттям "Батьківщина", аніж із конкретною датою проголошення Акту про незалежність, – пояснює Наталія Зайцева-Чіпак. – Тоді, у 1991-му, більшість українців отримали незалежність у подарунок, вони не мусили нічим жертвувати, за щось боротися, а людям переважно властиво пам’ятати лише те, за що вони дорого заплатили. І рівень підтримки Державної Незалежності під початку 90-х невпинно знижувався".

У 2003-му році соціологи зафіксували історичний мінімум державницьких настроїв наших громадян. Тоді незалежність України підтримували лише 46,5%, проти висловлювалося аж 29% наших громадян. Ще чверть опитаних вагалася із відповіддю.

Якби російська агресія на територію України розпочалася тоді, то не відомо, чи знайшли б ми сили і ресурс для захисту нашої Батьківщини, – вважає Наталія Зайцева-Чіпак. – Але приблизно у той же час економіка України почала стабілізуватися й навіть зростати. А із підвищенням добробуту стабільно збільшувався рівень підтримки незалежності України. Вже у 2012-2013 рр. рівень підтримки незалежності сягнув позначки 61-62%. Однак справді революційний стрибок показників усвідомлення громадянами України важливості Держави, усвідомлення того, що вони мають і справді хочуть мати власну державу, стався після початку військової агресії з боку Росії. У середині 2014 року рівень підтримки незалежності вже був 76%.

УКРАЇНСЬКИЙ "ПАТРІОТИЗМ" НЕ МАТЕРІАЛЬНИЙ

Цікаво, що в нашій державі різняться ніби тотожні показники рівня підтримки незалежності України та патріотизму її громадян. Соціологи зауважують: патріотами себе вважають більше людей, аніж є тих, які підтримують незалежність.

"Ймовірно, для частини населення України любов до Батьківщини мало корелює з потребою мати свою Державу. Дехто цілком щиро вважає, що Україні значно краще жилося у складі СРСР. Утім, хочу наголосити, що зміни у свідомості мешканців України відбуваються. У 2010 році патріотами України себе називали 75-76% громадян. Потім був сплеск рівня патріотизму у 2014 році, коли 86% наших громадян назвали себе патріотами держави, – пояснює соціолог Зайцева-Чіпак. – І навіть ті міста і регіони, які колись вважалися проросійськими, засвідчили дуже високий рівень патріотизму. З’явилося усвідомлення, що патріот України це людина, яка не лише розмовляє українською і носить вишиванку, а українець – це той, хто хоче мати свою державу і готовий її захищати. Нагадаю, що в авангарді зупинки агресора стояли жителі Дніпра, Одеси, Запоріжжя".

При цьому науковці зазначають, що для громадян України поняття "патріотизм" є досить різноплановим і переважно лежить у площині нематеріального.

Хтось каже: я є патріотом, бо я тут народився. Хтось є патріотом України, бо "це моя земля". Для українців патріотизм мало асоціюється із "захистом власних інтересів". Для нас це з категорії душевного, романтичного, духовного. Ми мислимо здебільшого категоріями любові до Батьківщини. Разом із тим у патріотизму є й практична складова. Мені подобається фраза, що патріотизм також вимірюється кількістю сплачених податків. Та із цим в Україні не все гладко. У нас все ще процвітають "схеми оптимізації оподаткування", українці за всяку ціну намагаються отримати пільги, які їм не належаться. Українці ніби люблять свою державу, але за першої ж нагоди спробують якось використати її у своїх потребах. Та й усі наші політики аж кричать про свій патріотизм, але чи всі їхні вчинки є патріотичними?– розмірковує Наталія Зайцева-Чіпак.

13% УКРАЇНЦІВ НАЗИВАЮТЬ СЕБЕ "НЕ ПАТРІОТАМИ"

Значна частина мешканців нашої держави не боїться визнавати, що не підтримує її незалежності і не є патріотами України. Так за результатами опитування, яке провела Соціологічна група "Рейтинг" на початку серпня, 13% опитаних громадян чітко ідентифікують себе як "не патріоти України" і ще 5% респондентів не можуть відповісти на запитання, чи є патріотами нашої країни. Але виїжджати з території держави, де їм так некомфортно жити, ці особи не поспішають.

Цей феномен пані Зайцева-Чіпак пояснює так: "Це люди, які звикли "пишатися своєю країною". Цілі покоління виховувалися в переконанні, що держава мусить "бути сильною, щоби її боялися". Тому певній частині населення України здається: якби незалежності не було, то до нас би й далі у світі ставилися з повагою, чи бодай з острахом. Їм хочеться тієї ж визначеності та стабільності, які були раніше. Ці люди забули, що розпад СРСР відбувався на тлі величезної економічної кризи, тотального дефіциту. Про це вони згадувати не хочуть, але запуск ракет у космос пам’ятають. Ці люди ностальгують, може, навіть не за цією "потугою й міццю", а насправді за своєю молодістю".

ПОВАГА ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ЗРОСТАТИМЕ – ПРОГНОЗ СОЦІОЛОГА

"Тішить те, що рівень патріотизму серед молоді є значно вищим, аніж серед людей старшого віку. Виросло покоління, яке народилося вже в Незалежній Україні, і воно не ностальгує за тим, що було колись, а дивиться вперед. І так є у всіх без винятках регіонах нашої держави", – додає кандидат соціологічних наук Зайцева-Чіпак.

Однак великою проблемою залишається те, що часто засвідчення любові до рідної держави в українців розходиться з їхніми вчинками, які не те, що не допомагають розбудові сильної держави, а й відчутно шкодять країні, яку ми всі назагал ніби шануємо і боїмося втратити.

Залишається проблемою те, що частина наших співвітчизників декларує відданість Україні лише на словах. І стосується це, зокрема, й найбільш патріотичного західного регіону. Варварське вирубування Карпатських лісів, бурштинова мафія, контрабанда – це все про Західну Україну– резюмує пані Зайцева-Чіпак.

Попри таку нотку, песимізму доцент Українського Католицького Університету впевнена, що всі громадяни нашої держави будуть щоразу з більшою справжньої повагою ставитися до рідної країни і до свята її народження – Дня незалежності. Бо вчена-соціолог бачить позитивні тенденції у зміні ставлення українців до рідної держави.

"Переконана, що розуміння цінності Дня незалежності на території всієї України лише зростатиме, – прогнозує доцент УКУ Наталія Зайцева-Чіпак. І пояснює чому. – Процес форсованого відродження усвідомлення важливості власної державності почався із Помаранчевої революції. Тоді ми насправді почали виборювати Незалежність у її справжньому сенсі, вперше сказали "ні" ставленику з Москви, вперше привели до влади президента, який декларував розвиток українського.

Українці почали усвідомлювати, що Незалежність – це не лише те, що ми самостійно можемо розподіляти бюджет і ресурси своєї держави. Ми почали розуміти, що мати Незалежність – це бути захищеними від найстрашнішого: від примусової війни десь далеко і невідомо за кого, бути захищеними від голоду, не боятися масових репресій.

Революція Гідності – стала ще одним щаблем розвитку громадянської самосвідомості (громадянської, а отже й державницької). А справді якісно нового сенсу і значення День незалежності набув після вторгнення Росії.

Сьогодні це є урочиста дата, коли ми не лише святкуємо народження нашої держави, а й сумуємо за тими героями, які віддали неї свої життя і за нас врешті-решт, за те, щоб ми могли жити у незалежній державі. 24 серпня – дуже великий День, але він уже із серпанком смутку".

Павло Бук, ГО "Інститут Просвіти"