Чому Герої вмирають?

Останнє "вшанування" тих подій, які називають "Революцією Гідності", насправді є:

• прибутком для виробників лампадок, свічок та квіткових магазинів;
• прибутком для держ.чиновників, які виділили бюджет на закупівлі нових прапорів, стрічок та світло і музику на заходи;
• прибутком для Медіа дрібненьких та алігаторних компаній, що отримали свої бонуси за висвітлення спічу політиків;
• імітацією, блюзнірством та але однозначно не вшануванням Героїв.

Читайте також: Зрада по Фрейду: світоглядні збочення українців

Чому?

Бо справжнім вшануванням загиблих борців за свободу свого народу, в наших реаліях, могло б бути лише:

• арешт винних у вбивствах;
• арешт нинішніх депутатів та олігархів, що спричинили криваві події;
• виконання умов Майдану (про які вже всі забули);
• зміна Системи, що включає випадання з політичного ареалу усіх старих політиків, що засновували партії Регіонів, були гвинтиками Системи та роками самі будували її, ту конфігурацію, яку вони декларативно зараз намагаються змінити;
• реалізація реформ, замість імітації реформ;
• пробудження народу з пасивної сплячки та відкриття власної Гідності.

Того почуття, яке не дає депутатам та чиновникам дерибанити, оскільки людина з Гідністю, що платить податки, вимагає у тих, кому вона делегувала владу, виконання роботи, як у звичайного найманого працівника.

Того почуття, яке не дає проводити незаконні забудови, руйнувати історичну пам'ять, торгувати з ворогом і дозволяти сідати собі на шию.

Того почуття, якого ми українці досі, масово не маємо. Адже наше вшанування героїв заключається у радянському покладанні квітів та паралельному процвітанні на волі винних у розстрілах і квітуванні корупції.

Один арешт винного – замінить 10 000 гасел "Герої не вмирають". Одна зміна в Системі – замінить мільйонний мітинг пам'яті.

Герої помирають. І помиратимуть, поки ми не включимо будильники для нашої коматозної Гідності.

Читайте також: Кухонні Революції: хроніки диванних військ