Хоч в мене така заява і викликає сумніви, якщо це справді трапиться, то особисто я позитиву в таких змінах не бачу. У дописі йтиметься не про політичні та визначені законом аспекти служби. Я не про те, хто кому що винен і де й ким це написано. Все значно простіше.

Попри погане фінансування й деякі інші проблеми, є один дуже важливий нюанс. Строкова служба позитивно впливає на людей саме в тому віці, коли вони цього найбільше потребують.


Почну з того, що серед моїх знайомих немає жодної людини, яка шкодувала про службу в армії. І я теж не шкодую.


У кожного своє ставлення до військової служби. Мої друзі чи співробітники, почувши про те, що я служив, сприймають це по-різному. Хтось вражений, хтось сприймає це негативно. Мовляв, «ну й дурний, стільки часу згаяв». Я нічого не згаяв. Я здобув досвід.


Уявіть, ви раптово залишаєтеся один серед абсолютно незнайомих людей в абсолютно незрозумілій ситуації. Все, що у вас є, видана старшиною нова (якщо пощастить) незручна форма, важкі черевики, якісь шеврони, погони, голки, нитки, носовичок і ще якісь незрозумілі комбінації речей запаковані в пакетик, який ви мусите носити з собою. При собі ще гривень 20, телефону немає. Загалом таких як ви в одній кімнаті чоловік дев’яносто. Ви всі з різних куточків України, і головне - між вами тотальна солідарність. За час служби я жодного разу не почув про москалів, хохлів, бандерівців, схід, захід та інші поняття, які так гостро розділяють країну. Там усі рівні, бо всі відчувають себе в однаковій, перепрошую, задниці. Дивно, що ця модель не діє на всеукраїнському рівні.


Цей жорсткий, урегульований своїми законами космос, у якому ти сам за себе відповідаєш і поряд немає батьків - доволі серйозне випробування для молоді. Наряди, брак часу для сну, постійний голод, фізична праця, полігони, начальники, які вимагають від вас, здавалося б, чогось настільки неадекватного й подекуди комічного, що недарма існує приказка – «хто в армії був, той у цирку не сміється». Але так уже склалося, що саме в такому дивному космосі, в який вас примусово вкинули, ви формуєтеся як особистість. Аби оцінити деякі речі, з якими ми живемо щодня, потрібно подивитися на все іншими очима. І армія - дуже непогана нагода зробити це об’єктивно.


Такі речі просто необхідні для підлітків. Висмикнуті зі звичного, подекуди не найкращого оточення, через деякий час вони починають дивитися на світ зовсім по-іншому. Гадаєте, 90-ті давно минули й у всіх все добре, всі щасливі та благополучні? У великих містах і справді жити стало краще, але відвідайте будь-який депресивний регіон.


За час своєї служби я зустрів багато людей з різних куточків України. Дехто навіть зізнавався, що якби не армія, він міг би опинитися в тюрязі. І лише зараз він зрозумів, наскільки те, що культивується в його старому оточенні, щонайменше, неправильно. Колектив формує людину.


Я вважаю, що строкова служба необхідна, але в помірних дозах. Потрібно лише зменшити терміни перебування, а не скасовувати її повністю. Забезпечити нормальне харчування, шити форму, в якій солдату не буде соромно вийти на вулицю. Словом, зробити так, аби нікому ні за кого не було соромно в принципі.