Чому жінки не хочуть заміж?

З ледь помітною посмішкою продавець у білому халаті додав: «Моя донька теж досі неодружена, все ще шукає свого ПРИНЦА!» Чоловік, який вже прожив життя, пояснив, що жінки часто поспішають вийти заміж, а коли їм це не вдається зробити до 20 років – потім дуже важко наважуються на цей крок.

Спочатку я скептично віднеслась до цих слів, а потім усвідомила – а він таки має рацію. Пригадую, як десь у 18 років мріяла про своє весілля, сукню з великим шлейфом, білий лімузин з маленькими ляльками на капоті, уявляла як буду щоранку прокидатися з коханим чоловіком, плануватиму з ним своє життя... А якось прокинувшись вже 24-річною подумала: «А може не варто поспішати зв‘язувати своє життя з одним чоловіком? Як бути впевненою, що саме ЦЯ ЛЮДИНА призначена мені долею?»
Я часто чую серед своїх друзів-чоловіків заїжджену фразу: «Дівчата тільки й думають, як затягнути під вінець хлопця!» Тут я не можу погодитись на усі 100 %. Звичайно, для дівчини дуже важливо знайти коханого чоловіка, народити йому дітей – одним словом влаштувати своє особисте життя. Але, якщо жінка з певних причин втовкмачить собі в голову, що «не потрібні мені ті чоловіки, нехай спочатку доведуть, що гідні мене» – одянути їй на палець обручку буде майже нереально. На це, вважаю, у жінок є кілька причин.
Одна з перших причин – у жінок щороку зростає «планка» вимог до чоловіків. Адже, коли дівчина дорослішає, набуває нового досвіду, самовдосконалюється, починає розуміти справжні життєві цінності – тоді вона того ж починає вимагати від людини, яку воліє бачити поруч усе своє життя. Щоб краще усвідомити потреби жінок, я спробую поділити їх на кілька вікових груп. Доприкладу, зазвичай, для 18-річної дівчини достатньо для одруження, щоб хлопець подарував квіти, запросив до ресторану, пообіцяв, що буде вічно любити. Сімейні статки у цьому віці не завжди беруться до уваги, та й на плани на життя теж не дуже зважається.
Вже у 22 роки, як на мене, дівчина починає задумуватись, а яка освіта у хлопця, чим він хоче займатись в житті, чи хороша у нього родина, чи має машину (тут вже прокидаються більш матеріальні захцянки), також цікавить, де вони будуть жити після одруження, хто заплатить за весілля?
Минає ще два роки і дівчина перед тим, як сказати «ТАК», дивиться ким працює хлопець, чи має він перспективи кар‘єрного росту, квартирне питання стає гострішим, машина теж не завадить. Окрему увагу приділяється його друзям, бо якщо вони неодружені та ще й полюбляють загуляти з дівулями, - де гарантія того, що будучи з ними у компанії, до нього теж раптом не навідається така думка, тому таких друзів відразу відносять до «групи ризику». У цьому віці також жінки зважають на вподобання чоловіка – важливо, щоб у них були спільні інтереси. Окрім того, дівчина придивляється чи любить він дітей, яким батьком в перспективі буде, чи готовий він пожертвувати своїми бажаннями заради неї, чи стане він її опорою в житті..? Тут довіра переплітається з любов‘ю, а в душу «заповзає маленький черв‘ячок», який постійно запитує: «чи правильний вибір ти робиш, адже з цією людиною доведеться прожити усе життя?»

Тут ви зі мною можете не погодитись, але, коли жінці вже стукнуло 28 – затягнути її під вінець стає ще важче. Ви подумаєте, що жінки навпаки, аж «пищать», як хочуть заміж у такому віці – мовляв «старая дєва, хто ще її захоче», але не все так просто. Адже саме тепер планка «досконалості чоловіка» підвищується ще у кілька разів. Оскільки у жінки прокидається загострений материнський інстинкт – вона, немов та самка намагається обрати для себе партнера, який буде достойним батьком для її дітей. Жінка розуміє, що підтискає час і вже за кілька років потрібно народжувати малюка. Для такої місії, погодьтеся, замало, щоб чоловік просто був добрим, красивим, чуйним, ставив жінку на перше місце, мав хороших друзів, квартиру – тут головне показати, що тільки з ним жінка відчуватиме себе у цілковитій захищеності від усіх негараздів і жоден «вітер» чи «міні-спідниця» не зможуть сколихнути вашу сім‘ю. Для цього чоловікові потрібно бути самодостатнім і реалізованим у житті.
Ще одна категорія жінок – ті, кому за 30. Вони вже надто звикли до свого ритму життя, їм важко ще когось впустити у свою душу. Вони перестають довіряти людям, покластися на чоловіка стає все важче, адже до цього усі свої проблеми вони звикли вирішувати самі. Знайти правильний підхід до такої жінки підсилу справжнім «трудоголікам», у яких не забракне настирливості. Я впевнена, що частина з вас не погодиться з моїм віковим поділом жінок, адже неможливо передбачити усі життєві стосунки – у кожного своя доля і життєві шляхи ніколи не повторюються.

Серед інших причин, які заважають жінці вийти заміж – нещасливе сімейне життя її батьків. За словами психологів, якщо вона виросла у сім‘ї без батька, то в її уяві сформувався образ сталевої вольовї жінки, яка сама здатна усе подолати (адже саме такою вона бачила весь час свою маму). Тоді чоловік розглядається, як об‘єкт, який може запліднити жінку, а вже виховувати дітей, заробляти гроші і керувати своїм життя вона здатна самотужки. Також у дівчаток з таких сімей розвивається страх, що їхнє подружнє життя може виявитись таким, як у їхніх матерів. Інший варіант – якщо батьки часто сварились, а розлучатись не хотіли: «мовляв жили разом заради дітей». Хоча інколи, як на мене, краще б не жили, бо це може травмувати дітей на все життя і сформувати комплекс «завчасно нещасливо шлюбу».
Особливу увагу я б приділила жінкам-кар‘єристкам – це теж не подарунок для чоловіків. Для них на першому місці робота, повага колег, самореалізація, кар‘єрний ріст, висока зарплата. Чоловіки у більшості випадків потрібні для сексуального задоволення, щоб було ким похизуватись перед подругами або ж на крутій вечірці. Зазвичай, такі жінки одружуються після 30-ти, дітей народжують ближче до 40-а, або у перервах між велики контрактами чи у відпустці. Чомусь я переконана, що їхнім чоловікам доведеться звикнутися з думкою, що бавити дітей будуть саме вони.

Страх стати чиєюсь власністю – ще одна причина не виходити заміж. Шлюб – це постійна праця чоловіка і дружини, справжню любов потрібно щодня, щохвилини підкріплювати, потрібно уміти інтереси іншої людини ставити вище за свої, поступатися своїми принципами, уміти змовчати, коли потрібно... Не кожен зможе це робити.

Остання «супервагова» категорія – це жінки, у яких було невдале заміжжя. Їх, я впевнена, буде найважче затягнути на рушничок щастя. Вони вже раз там побували, спробували усі «радості» подружнього життя, дізналися якою на смак є зрада, загули чоловіка до ранку, сварки, друзі-гульвіси. Пустити у свій потаємний світ ще одного чоловіка таким жінкам надзвичайно важко. Після розлучення вони намагаються брати від життя усе по повній – вечірки, посиденьки з подругами, курорти, залицяння, шопінг... Ви можете подумати, що це нісенітниця, але наступному її чоловікові доведеться розплачуватися за помилки свого попередника, бо йому потрібно буде довести, що насправді «не усі чоловіки сволочі» - для цього буде замало дорогого ресторану чи каблучки з діамантом. Потрібно буде знайти ліки, які зможуть вилікувати поранене серце розлученої жінки. У когось на це просто не вистачає часу і терпіння.
Але в усіх цих жінок є одна спільна риса – усі вони хочуть зустріти справжнього ПРИНЦА, який ніколи не змусить їх плакати, ніколи не зрадить, дозволить їм бути слабкими, оберігатиме їх від найменшої небезпеки, створить для них справжню казку, а головне – кохатиме донестями!

Нещодавно знову заходила на ринок і зустріла свого знайомого продавця, про якого розповідала на початку блогу. Мені стало цікаво чи вийшла заміж його донька. Чоловік з посмішкою відповів: «Ні, досі чекає на свого ПРИНЦА!» Я не знаю, ЯКА з перечислених мною вище причин змушує дівчину так довго роздумувати перед тим, як подарувати своє серце коханому чоловікові – але знаю точно, вона вагома і достойна на повагу.