Продовжуємо підводити підсумки бразильського чемпіонату, перейшовши до віце-чемпіона та чемпіона країни…
«Крузейру»
На вершині бразильської Серії А останні роки постійно трималися три команди – «Сан-Паулу», «Фламенгу» та «Крузейру». Цього року перші дві провалили сезон – «Сан-Паулу» дев’яте, а «Фламенгу» – на 14 місці. «Крузейру» ж знову тут як тут. Команда Південного Хреста відтепер найстабільніша команда ліги. Звісно, в доброму значенні цього слова – безпробудні аутсайдери не рахуються ;)
Тур 38. Перед останнім туром «Крузейру» відставало від «Флуміненсе» на 2 бали, а від «Корінтіанса» – на 1. Шанси більш, аніж примарні. Потрібно було перемагати та сподіватися, що «Флу» програють, а «Корінтіанс» не переможе. Та ще й суперник найсерйозніший випав – «Палмейрас». Коли «Крузейру» на початку другого тайму пропустили, їх уже заздалегідь записали на третє місце. Однак Raposa на останній хвилині вирвали вольову перемогу, а з нею і друге місце в турнірній таблиці.
«Зірка». Зазвичай бразильці в Європі не надто прив’язуються до конкретного клубу. І це зрозуміло. Що йому якийсь «Реал» чи «Юнайтед», коли вдома чекає якесь рідне серцю «Атлетіко Мінейру» чи «Атлетіко Паранаенсе». Клаудіу Роберту да Сілва, більш відомий як Касапа – виняток. Він встиг стати своїм усюди. В 24 роки захисник покинув своє «Мінейру» і переїхав до Франції. Переїхав для того, щоби стати одним зі творців золотої команди на «Жерлані». 6 титулів чемпіона Франції і капітанська пов’язка «Ліона» – такі здобутки Касапи. Згодом два роки в «Ньюкаслі», а після вильоту «сорок» із прем’єр-ліги – повернення на «Мінейрау». Втім не до складу команди, що його виховала, а до заклятих суперників – «Крузейру». Титул віце-чемпіона Бразилії, путівка до Кубка Лібертадорес… Гідне завершення чудової кар’єри…
«Зірочка». 38 пропущених м’ячів у 38-ми матчах. Менше лише в чемпіонів. Тому не дивно, що говорячи про провідних футболістів «Крузейру», згадуємо лише захисників. Мабуть, найпривабливішою кандидатурою для європейських клубів з-поміж усіх гравців Raposa є правий захисник Жонатан. Це вихованець клубу. Йому 24. Свого часу Жонатана відмовилися продавати в московський «Локомотив», а це означає, що «Крузейру» розраховує на мегасуму – адже РЖД копійки не пропонувала. Оскільки термін дії контракту завершується в липні, то неважко спрогнозувати, що обронець уже взимку знайде собі місце роботи в Європі. Пора знайомитись?
«Флуміненсе»
І нарешті тріумфатори! Кажуть, уболівальники «Флузау» весь час вимагали від своєї команди передусім перемог у чемпіонаті штату – Лізі Каріока, а вже потім у все бразильських змаганнях. Саме тому триколірна команда з Ріо вигравала чемпіонат Бразилії лише раз – у 1984-му. Був іще Кубок Робртеао 1970-го. Офіційним чемпіонством він не вважається, але прихильники команди вважають «Флу» 3-разовими чемпіонами. Мені не шкода: три – то три… Лиш, дивлячись на божевілля, що творилося на трибунах, я чомусь засумнівався в легенді про пріоритети фанів «Флуміненсе». Хоча, може ті ж пріоритети помінялися після 2003-го, коли чемпіонат Бразилії перейшов із олімпійської системи на коолову. Тепер це все на чемпіонат хоч подібне…
Тур 38. У спину «Флу» дихали дві команди. Однак тим, хто на вершині, простіше. Є конкретна мета. Виграй – і ти чемпіон! «Гуарані», до честі безпробудного аутсайдера, опиралися. Перший тайм – сухий. Пропустили аж на 62-ій. Емерсон – герой епізоду…
Далі вже було святкування. Не чекаючи фінального свистка. Без п’яти хвилин чемпіони тупо оборонялися, в контри бігали лиш для затримки часу, не півхвилин готувалися до вкидання ауту і ретельно валялися по газону після кожного зіткнення, запасні роздавали інтерв’ю, а вболівальники все активніше пускали в хід запаси піротехніки. «Гуарані» може й хотіли зіпсувати свято, однак їхні спроби атакувати виглядали вже аж надто блідими. Карнавал мусів розпочатись!!!
«Зірка». До чемпіонства він доклався лише чотирнадцятьма зіграними матчами і одним забитим голом. Однак суті це не міняє. Він поїхав у Європу в 20-річному віці, так жодного разу не вигравши титул чемпіона Бразилії. Йдеться про Андерсона Луїса де Соузу, більш відомого як Деку. Кар’єрі цього футболіста можна, та й слід заздрити. 2 тріумфи в Лізі Чемпіонів і 1 в Кубку УЄФА, чемпіонські титули Англії, Іспанії та Португалії. В 2004 році йму не вистачило лише трохи до Золотого м’яча – друге місце після Андрія Шевченка... Шева, без сумнівів, зробив правильно, повернувшись до рідного клубу. Тут він беззаперечний кумир, тут він має нагоду демонструвати свою феноменальну техніку, нехай тепер підкріплену дещо слабшою «фізикою». Таким же шляхом пішов і головний конкурент українця за «Бальондор-2004». Гроші зайвими, звісно, не бувають. Однак битву за титули на батьківщині я вважаю значно достойнішою справою, ніж клоунада на Аравійському півострові…
«Зірка №2». «Зірочкою» його називати не личить аж ніяк. Трансферні чутки про Даріо Конку Ви ще не раз почуєте. Одне з видань тим часом уже навіть сватало його в київське «Динамо». Футболіст надзвичайно цікавий. Він поїздив по орендах, але це, схоже, лише зміцнило його дух. Так буває. Форвард Сергій Кузнецов ніде не міг надовго затриматися, аж поки в 26 років не приїхав до Львова й не став лідером атак «Карпат». Конці ж уже 27. Може тепер настав і його час? Зрештою, що його може тримати в Ріо? Адже він навіть не бразилець. Тремти, Європо! Не спи, Суркісе (це якщо в чутках про «Динамо» є хоч крихта правди)!
P.S. Я не маю сентиментів до жодної з бразильських команд. Історія футболу в цій країні настільки багата, що у всіх за спиною багато гучних перемог, в кожного з вболівальників є нагода похвалитися «суперзіркою», яка грала саме в його команді… Однак за «Флу» я щиро порадів. Не за футболістів, а за вболівальників – людей, які чекали цього моменту довгих-предовгих 24 роки. І дочекалися…