День свободи — святкувати!
Влада загналась. Це, як ти йдеш собі вулицею, а на тобі великий помаранчевий капелюх. На ньому жодного напису, жодної картинки. Він просто яскравий і помаранчевий.
Він суто для тебе символізує якісь твої мрії, якесь твоє внутрішнє щастя, якісь приємні спогади, дні, коли знайшов нових друзів. Коли зрозумів, що українці можуть сміятись і тішитись не лише на переглядах «Камеді клаб» і університетських ігор КВН.
Так от, ти йдеш в цьому капелюсі, а до тебе підходить тупий мєнт, не козиряючи, бормоче: «Сержант [незрозуміло], Галицький райвідділ. Зніміть це з голови своєї». На абсолютно нормальне питання, чому я маю зняти капелюх, який жодним чином не суперечить законодавству, не порушує чиїхось прав, не вуняє і взагалі, чому? Він каже, бо то розпорядження вищого керівництва.
Ну, справді, прострація. Шок і всі діла.
У ролі тупого мєнта нещодавно виступив Київський арбітражний суд, який заборонив святкувати 22 листопада День свободи на Майдані незалежності у столиці.
До коментаторів-тролів: це свято — не примха купки людей, а офіційне національне свято, яке відзначається згідно з указом Президента України від 19 листопада 2005 року.
Я до чого? До того, що жоден тупий мєнт не може заборонити носити помаранчевого капелюха.
Мій близький друг запропонував 22 листопада — у День свободи — начіпити на куртку, наплічник чи айФон якийсь помаранчевий елемент — стрічку, значок, шматок тканини, чохол. Будь-що.
Жоден тупий мєнт не може заборонити нам святкувати День свободи.