Карабахский диссонанс: что украинцы говорят об этой войне и при чем здесь Крым

Західна освіта привчила мене, що немає правильних та неправильних суджень – є добре обґрунтовані, внутрішньо послідовні та логічні тези, і є ірраціональні, внутрішньо суперечливі та алогічні, в які можна тільки вірити. Перші судження називаються наукою, другі – пропагандою (тою самою, яка ґрунтується на принципі "чим абсурдніша брехня, тим охочіше вірить у неї натовп"). Перший тип мислення називається раціональним, другий – міфологічним.

Зверніть увагу! Війна в Карабаху: Вірменія готова йти на поступки, але є важливий нюанс

Конфлікт в Карабаху: чого не хочуть розуміти українці?

Здавалося б, російська пропагандистська машина та кремлівський конвеєр з виробництва фейків мав би привчити українців думати трохи більш критично та трохи більш полюбити логіку. Але де там – замість вдумливих спостерігачів Карабахського конфлікту, яких єднає емпатія до тисяч його безневинних жертв та бажання зрозуміти причини трагедії двох народів, які із гідною кращого застосування наполегливістю спалюють будь-які мости для майбутнього компромісу, ми перетворились на дві команди фанатів, які прагнуть перемоги "своїх" за будь-яку ціну.

Найяскравішим прикладом когнітивного дисонансу в головах українців є безумовна підтримка Туреччини, яка з одного боку, не просто послідовно виступає за відновлення територіальної цілісності та суверенітету Азербайджану, а й всіляко спонсорує та, схоже, бере безпосередню участь у спробах його відновлення воєнним шляхом.

З іншого, та сама Туреччина 1974 року створила на Кіпрі турецький сепаратиський анклав, який згодом проголосив себе Турецькою Республікою Північний Кіпр, і досі виступає гарантом його існування та безпеки – один в один як Вірменія виступає гарантом існування та безпеки невизнаної держави Карабах/Арцах. В обох випадках причиною стала загроза життю та безпеці одноплеменців, що були національною меншиною на території недружньої держави.

Погроми та вбивства на етнічному ґрунті, примусові депортації, "етнічна гомогенізація" обох частин Кіпру до болю нагадують карабахські події, хоча і в набагато меншому масштабі.