Реванш регионалов, "понаехавшие" и Шарий: что показали местные выборы?

Спроба аналізу складається з чотирьох частин: стисло суть, потім відповіді на типові скарги у соціальних мережах, потім безумовний позитив, на завершення прогноз подальших подій.

Читайте також Я не бачу виходу з цього тунелю: на що прирекла себе Кіровоградщина

1. Що сталося?

Нічого особливого не сталося. Виборці, що голосували за Зеленського у 2019 році, розчарувалися і повернулися до своїх звичних уподобань. Місцеві феодали, які зазнали нищівної поразки від "Слуг Народу" на парламентських виборах, нині завдали рішучого реваншу (партійна приналежність феодалів не має значення, вони її легко міняють або беруть власний місцевий прапорець).

На житті громадян це загалом мало позначиться, оскільки ні більшість "слуг народу", ні місцеві феодали не мають на меті модернізації України, їм йдеться про збереження існуючого ладу, який найкраще можна описати словами "демократичний феодалізм". Але місцеві феодали склали потужну противагу проросійським силам.

І хоча ми все це прогнозували задовго до виборів, в останній місяць це вже було зрозуміло всім із соціологічних даних.

2. Коментарі до найбільш поширених скарг у соціальних мережах

(якщо у вас немає скарг, гортайте далі)

2.1. Це реванш регіоналів

Нічого подібного. Існує значний прошарок виборців (до 30%), які симпатизують проросійському порядку денному. Цей прошарок доволі строкатий: відверті проросійські громадяни ("Путин, введи") складають в ньому меншість, а більшість належить іншим двом категоріям – "радянським людям" ("как там было хорошо, такую страну потеряли", і це не лише старі, а й частина молоді) та тим, для кого просто неприйнятний порядок денний, що виник після Майдану (зростання українського патріотизму, пріоритет культури та мови, реформи тощо).

Ці люди ніколи не проголосують за "армію, мову, віру", то за кого ж їм голосувати? Там, де місцеві феодали запропонували зрозумілу альтернативу, там результати ОПЗЖ та Шарія сильно зменшилися. Там, де місцеві феодали виявилися слабкими, там відверто проросійські партії набрали більше. Але загалом місцеві феодали показали потужні результати, тож відверто проросійські партії скоріше недобрали до своїх очікувань. Хоча крові у місцевих радах вони поп'ють чимало, в тому числі й розгойдуючи загальноукраїнський човен всякими регіональними вимогами.

Існування великого проросійсько-радянського прошарку якось підзабулося за останні роки, а він нікуди не подівся – просто у 2019 році голосував за Зеленського і партію "Слуга Народу" в очікуванні, що вони справдять їхні сподівання. Але так не вийшло, у тому числі через активну позицію патріотично-реформаторського прошарку. Що же стосується третього прошарку, аполітичного, то його сподівання найкраще окреслюють і задовольняють якраз місцеві феодали (до речі, їхні особисті якості виборців не турбують, що уможливлює, наприклад, локальну перемогу Лозинського).

Отже, це не реванш регіоналів, а просто поразка "слуг народу".

Важливо зазначити, що проросійський електорат в Україні має свою стелю, і поки що Росія не може її подолати, навіть контролюючи значну частину медіапростору та вкидаючи шалені гроші. Якщо системно витісняти Росію з медіапростору, то цей електорат почне здуватися.

Цікаво! Погані новини для Коломойського та успіх Ахметова: що змінили вибори для найбагатших

2.2. "Понаехавшие" у Києві проголосували за Попова

Нічого подібного. Більшість людей з радянським порядком денним живе у старих центральних районах з 1960-70-х років, якщо не раніше. Ви просто забули про їхнє існування.

Кличко марно дивувався, що у столиці Майдану знайшлися прихильники Попова, адже Київ був і столицею Антимайдану водночас.