Земля проклятых: почему Украина может стать очагом распространения COVID-19 в Европе

Якщо провідні країни світу точно домовляться між собою про повернення до звичайного життя із відкритими кордонами, як тільки вакцинують більшу кількість населення, українці можуть опинитися за височенним парканом. Скоріш за все, вже восени, коли створять міжнародні паспорти імунізації, громадяни нашої країни неофіційно стануть небажаними гостями в будь-якій цивілізованій країні світу.

Дивіться також Степанов прогнозує до 30 тисяч COVID-хворих за добу в Україні найближчим часом

Справжню боротьбу з вірусом держава навіть не почала

Можна довго називати медиків чемпіонами світу, казати про те, що ситуація перебуває під контролем, та розповідати про спроможність робити до 500 тисяч щеплень на добу. Але чи є в цьому сенс, коли щодня, лише за офіційними даними, від коронавірусної хвороби помирають сотні людей, а серед інструментів протидії у наявності лише карантин, який більшість населення просто ігнорує.

І поки чиновники дають брифінги та виступають на ток-шоу, ситуація в Україні стрімко погіршується. Це може призвести до трагедії, якої за масштабами в сучасній історії наша держава ще не знала.

Взагалі ж, якщо проаналізувати перебіг пандемії в Україні, можна провести чітку паралель з російсько-українською війною. Чим далі, тим більше людей воліють абстрагуватися та не помічати загрозу. Тоді як провладні політики граються у збереження рейтингу, та не роблять нічого, щоб проблема вирішилася. Справжня протидія України як держави з вірусом насправді ще навіть не починалася. Однак хвороба забирає життя людей вже понад рік.

Політичний карантин

Коли COVID-19 лише почав розповсюджуватися, майже всі держави реагували на нього по-різному. Більшість цивілізованих країн зачинилася майже одразу, як тільки стало зрозуміло, яку загрозу становить новий вірус. Інші ж момент поширення проґавили, за що сплатили страшенну ціну. Але потім виправились та скоригували реакцію на загрозу.

Україна ж швидко зійшла з загальноприйнятного шляху протиепідеміологічних заходів. Після оголошення карантину у березні 2020, а також за відсутністю хоча б якогось реального контролю над виконанням обмежень, влада почала шалено втрачати рейтинг довіри. І замість того, щоб комунікувати із суспільством, у Кабміні швидко вигадали свою модель обмежень – адаптивний карантин.

З цього моменту, судячи з усього, більшість людей зрозуміла, що обмеження є фактично фіктивними. Щоб уникнути штрафу, треба лише вдягнути маску на підборіддя. Якщо дуже хочеться перевозити скільки завгодно пасажирів – без питань. Поліцейські на подібні порушення, якщо й реагували, то настільки винятково, що всі зрозуміли: за недотримання карантину покарань можна не чекати. А вірус часу не гаяв.

То ж, коли наприкінці 2020 центральна влада вносила деякі міста та регіони до червоної зони, міськради уряд відкрито посилали. Мовляв, ми самі вирішуватимемо, що робити. Зокрема, і через ці болючі моменти влада України зачинитися в будиночку та переклала відповідальність за посилення карантинних заходів на мерії та регіони. І це призвело до колапсу.

Посилення обмежень перейшло з площини виживання людей та охорони здоров’я у політичну гру, в якій всі хочуть зберегти свої рейтинги.

Статистичне шулерство

Станом на зараз ситуація з поширенням COVID-19 в Україні найгірша серед всіх країн Європи. Хоча б якось покращити її можна лише за рахунок або швидкої вакцинації людей, або за допомогою реального локдауну, із комендантською годиною, повною відсутністю транспорту та іншими ніяк не популярними заходами.

Однак у МОЗ та Кабміні воліють чекати на те, щоб рішення про посилення обмежень приймали місцеві чиновники. І лише після оголошення додаткових заходів центральна влада вносить місто або регіон до червоної зони. Яскравий тому приклад – Запорізька, Житомирська, Харківська та Черкаська області, які за критеріями МОЗ станом на 7 квітня мали б оголосити червоною зоною із подальшим посиленням протиепідеміологічних заходів. Однак високопосадовці проблему просто ігнорують. Та, судячи з усього, чекають на реакцію місцевої влади.

Попри наявність всіх індикаторів до червоної зони не відносять низку регіонів / Скриншот довідки ЦГЗ

Треба зазначити, що способів утримувати те чи інше місто в помаранчевій або жовтій зоні дуже багато. Можна, наприклад, вчасно не вносити результати тестувань людей, чим штучно занижувати дані статистики щодо кількості нових хворих.

Також можна подавати до МОЗ інформацію про збільшення ліжкомісць у лікарнях. Наприклад, на Хмельниччині лише за 1 день 31 березня нібито додали 109 ліжок з киснем. Наступного дня у лікарнях "звільнилося" 83 ліжка. І через це область звітувала про те, що станом на 1 квітня відсоток зайнятих місць із киснем став 60,8%. Хоча станом на останній день березня ця цифра була 64,4%.

Динаміка збільшення ліжок у лікарнях на Хмельниччині / Скриншот довідки ЦГЗ

При цьому волонтери стверджують, що хворих просто нема куди класти. А до лікарень беруть зі своїми концентраторами, оскільки ніякого доступу до кисню немає. Тобто ці "додаткові" ліжкомісця існують лише на папері, щоб область не потрапила до зони посиленого карантину.

Приблизно така ж ситуація – в Одесі, Харкові, Кривому Розі, Дніпрі та інших містах. Реальна кількість ліжок у лікарнях, які обладнані доступом до кисню, може значно відрізнятися від тієї, яку показують в статистиці.

Вкрай дивною виглядає статистика померлих від хвороби. Якщо проаналізувати інформацію про летальні випадки, які вносили до офіційних даних, можна, наприклад, знайти померлих у грудні 2020 серед тих, чию смерть внесли лише у січні. При цьому взагалі не зрозуміло, скільки насправді людей померли, наприклад, 7 квітня. Оскільки серед 481 випадку смерті, цілком ймовірно, можна буде знайти померлих у березні. В такий спосіб можна занижувати жахливі цифри, просто подаючи статистику так, як потрібно.

Коли, наприклад, серед лідерів за кількості хворих було Закарпаття, там вносили до статистики занижені цифри. Про це свідчать дані Центру громадського здоров'я, які не збігаються з офіційною інформацією від РНБО та МОЗ.

Кількість померлих від COVID-19 на Закарпатті у лютому-березні за даними ЦГЗ / Скриншот довідки ЦГЗ

Кількість померлих від коронавірусу у Закарпатській області у лютому-березні за офіційною статистикою / Скриншот аналітичної панелі РНБО

Завдяки такому статистичному шулерству реально відстежувати ситуацію з COVID-19 фактично неможливо. При цьому суспільству постійно подають більш зручні для МОЗу та влади дані.

Крім того, взагалі ніхто не враховує людей, які насправді померли від коронавірусної хвороби, однак їх відправили з лікарень додому як тих, хто "одужав". Родичі пацієнтів з різних міст стверджують, що у лікарі виписують важких пацієнтів за 2 тижні після їх лікування у стаціонарі. Деякі з них помирають, оскільки потребують зовсім не лікування вдома. Менша частина – виживає наперекір всьому.

Тих, хто вмирає вдома, вивозять та ховають за звичайною процедурою / Фото 24 каналу

Однак факт залишається фактом: заради звільнення ліжок та збільшення статистики одужавших людей з важким перебігом коронавірусної хвороби виштовхують з лікарень. Звісно, у разі смерті "одужавших" ніяк не вносять до статистики як жертв пандемії.

Ось так виглядають виписки "одужавших" від COVID-19 пацієнтів з лікарень / Фото зі сторінки Лесі Литвинової

Супутні втрати

А ще, окрім померлих безпосередньо від коронавірусної хвороби та її ускладнень, жертвами пандемії можна вважати людей, які не отримали вчасної допомоги через колапс медичної системи. І хто б що не казав, а вже давно працівники швидкої та медики у лікарнях фізично не можуть повноцінно надавати людям допомогу. Скільки людей померли, наприклад, від серцевих нападів лише через те, що швидка не доїхала вчасно. Оскільки мала чергу з викликів. Скількох не змогли планово покласти до лікарні через відсутність ПЛР-тесту, і це призвело до погіршення стану хворого та подальшої смерті? Ці підрахунки взагалі ніхто не веде.

Дивіться також Pfizer Україна отримає у квітні та травні, є ще контракт з Novavax, – Степанов

Сувора безперспективність

І хоча незабаром, судячи з відносного плато за позитивністю ПЛР тестувань, деякі регіони може пройти пік третьої хвилі пандемії, немає ніяких сумнівів, що згодом нас очікує четверта.

Як і взимку, після досить жорсткого на думку людей карантину, країна може опинитися у жовтій зоні. Почнуться безконтрольні народні гуляння, масові заходи на тисячу та більше людей без масок.

У будь-якому великому місті можна буде побачити забиті молодими людьми нічні клуби. Але ж ця війна з вірусом продовжиться. Для тисяч медиків, які не мали змогу вакцинуватись. Для десятків тисяч хворих, які просто хочуть дихати.

Але на цій війні вони залишаться самі по собі. Кинуті своєю владою, яка постійно каже про потужності медичної системи та уявні захмарні можливості вакцинації.

У реальності ж ми маємо куплені через прокладки китайські вакцини, які досі не почали використовувати. Та Covidshield, який вже фактично закінчується. Купу дорослих та освічених людей, які не вірять у коронавірус, чекають на обіцяний Pfizer, або взагалі є прихильниками антивакцинації. Пенсіонерів, які бояться вакцинації, оскільки по телебаченню їм розповідають всілякі жахіття. І повну відсутність комунікації влади із суспільством.

Які взагалі можуть бути перспективи виходу із ситуації? В українців може роками не бути ніякого імунітету до хвороби, оскільки створення природного колективного імунітету є під великим питанням. Достатньо подивитися на бразильське місто Манаус, де у 2020, за підрахунками вчених, перехворіло від 66 до 76 відсотків населення. Але за пів року після цього вірус знову почав масово заражати та вбивати людей.

Дивіться також Україна другий день лідирує в Європі за темпами поширення COVID-19

Локдаун по-українськи / Фото "Актуально"