Висловившись в такий спосіб, білоруський правитель прозоро натякнув на подальші плани свого російського покровителя. І якщо, полякам особливо хвилюватися поки немає про що, то нашим друзям прибалтам навпаки варто починати непокоїтися. До того ж серйозно.

Цікаво Придонбасся: Росія перетворює окупований Донбас на нове Придністров'я

Кібератаки як пристрілка

Загарбницька лінія в російській політиці щодо країн балтійського тріо вже давно від посягань на словах до цілком конкретних деструктивних дій. Тому слова Лукашенка зовсім не несподіванка, а лише логічне продовження ланцюжка досить довгого ланцюжка подій.
Першим тривожним сигналом, до того ж доволі гучним, став фактичний шатдаун (масовий вихід з ладу електронних систем ресурсозабезпечення) естонської системи електронного урядування у далекому тепер 2007-му.

Тому коли протести російськомовних "небайдужих громадян" не допомогли, в хід пішли кібератаки. В результаті ледь не зірвався плановий саміт Росія – ЄС. Ба, більше: до постраждалої країни прибули натівські специ з кібербезпеки й за рік було створено центр з вивчення кіберпростору. Перший такий заклад в історії існування НАТО, позаяк до того альянс просто не зіштовхувався ні з чим подібним. І тут раптом виникла термінова потреба вивчити феномен кібератаки для подальшої класифікації її, як акту міжнародної агресії.

Важливо Утриманець путінського олігарха: хто платить Лаврову за захист

До застосування кіберпростору як напрям для атаки на прибалтійського супротивника РФ вдавалася і надалі. Так, 2016-го жертвою було обрано Литву.

Цікаво, що тоді литовський парламент якраз збирався розглядати питання про порушення прав людини в окупованому Росією Криму. Відтак цю атаку можна сприйняти, як застереження від хибних, на думку Путіна, кроків литовських парламентарів.

Фінальним, на цей час, акордом у кібервійні проти країн Прибалтики для Росії є втручання у литовський кіберпростір датоване 21-шим серпня цього року. Російські агресивні дії були, як і в попередньому випадку, спрямовані проти державних установ. Проте, цього разу інформація здобута в наслідок зловмисних дій стосувалася союзників по ЄС і НАТО. Президент Литви Гітанас Наусєда зазначив тоді, що потрапивши не в ті руки, викрадені відомості можуть бути використані на шкоду згаданим уже союзникам.

Кримський сценарій для Нарви

Цей варіант посягання на одну з держав Балтії, як і перший можна віднести до гібридних. Нарва є тотально зросійщеним містом Естонії. Тут навіть у 1993-му році проводили референдум про незалежність від Естонії. За результатом плебісциту за відокремлення висловилися 97% мешканців. Воно й не дивно, коли взяти до уваги, що естонців у місті всього якихось 3%. На щастя для естонської держави, її державний суд анулював результати, визнавши їх не дійсними.

У населеному пункті де позиції Росії додатково зміцнюють лобісти з Союзу Громадян Росії, зовсім не складно організувати які-небудь, псевдопротести з приводу утисків прав російськомовних. Формальним приводом може слугувати потенційне обмеження об'ємів російського контенту через заборону низки російських пропагандистських каналів. Як то відбулося у сусідній Литві. Чи, до прикладу, обов'язкове переведення всіх навчальних закладів та публічної сфери послуг на мову титульної нації.

Єдиним поки дієвим запобіжником проти такого роду підривних дій РФ є покращення добробуту нарвських росіян. Діючи на випередження естонські урядовці сподіваються відібрати в зацікавленої російської сторони електоральні ресурси для реалізації гібридної окупації своїх територій.

Щоправда, і тут у Росії є контраргумент. Людей, що за духом визнають себе росіянами, може розгнівати скажімо поширення фейку про гоніння проти життєвоважливого у сприйняті Нарви російською частиною її населення того ж таки Союзу Громадян Росії. Останній є настільки важливим елементом комфорту містян, що навіть займається оформленням і видачею більшої частини спецдокументації призначеної винятково для російських городян. До їх переліку зокрема входять: документи на виплати батькам новонароджених, сертифікати на материнський капітал. Крім того, структура консультує охочих на тему отримання російського громадянства.

Військові навчання із родзинкою

Коментуючи спільні з Росією військові навчання "Захід-2021", Олександр Лукашенко мимоволі обмовився про серйозні плани Кремля використати російські та білоруські військові сили проти прибалтів.

Відмахуючись від запитань журналістів, які озвучили побоювання естонського військового командування щодо можливого нападу, диктатор сказав, мовляв, не треба вигадувати, що ми скористаємося Сувалкським Коридором для нападу на сусідів.

Таким коридором військова термінологія НАТО визначає відрізок території, котрий сполучає територію балтійських членів блоку. Також знаходиться в межах прямого доступу для користування ділянкою як сухопутним переходом для Росії та Білорусі, оскільки межує з територіями обох цих східноєвропейських диктатур.

Відповідно, постає питання чи не є ці навчання часом генеральною репетицією майбутнього наступу?

Якщо уважно вивчити постановку сценарію навчань, то деякі причини, щоби непокоїтися таки можна знайти. При чому вони будуть зовсім не уявними.

Річ у тому, що згідно зі сценарієм подій в рамках спільної навчальної виправи представлені війська муситимуть вести військові дії проти "Центральної Держави" та її союзниці – "Полярної Республіки". А за 4 роки перед цим маємо як агресора вигадану країну "Вейшнорію". В останній можемо впізнати за характеристиками Латвію. Що ж стосується поточної сесії навчань, то "Полярна Республіка" є аналогом реальної держави – США. "Центральну Державу" за обрисами нагадує одна з країн балтійського регіону, а також імовірно, Україну та Польщу.

У будь-якому разі балтійцям варто тримати порох сухим. Не дарма ж високопоставлений чиновник з-поміж військової еліти Естонії перед цим говорив про високу імовірність нападу РФ у майбутньому. Як розігрів Москва, вочевидь, використає гібридні засоби, як то вже перелічені тут кібернаступ та підігрівання сепаратистських настроїв, чи, скажімо, атака мігрантами.

Від прямої військової агресії захистить лише чітке дотримання союзниками своїх зобов’язань відповідно до статті 5 в статуті "НАТО". Саме від готовності ввести у дію 5-ту статтю залежить те, наскільки охоче росіяни з переозброєними білорусами підуть на відчайдушну спробу почати повноцінну війну із колективним Заходом.