Про свободу та неволю
Сьогодні у різних куточках світу, та в самій Україні, провели акції на підтримку української льотчиці Надії Савченко, яка ув'язнена в Росії. Активісти по всьому світу вимагають звільнити Надію.
Хоч російська влада не поспішає звільнити українську льотчицю, яка ще і народний депутат, я можу твердо сказати, що Надія вільніша від більшої частини російського населення, яке на відміну від Савченко вільно пересуваються вулицями. Ця жінка дає причухана російській владі своїм бойовим духом навіть перебуваючи в ізоляторі.
Взагалі ця історія з Надією знову переконала мене у незламності нашого духу. Колись, я думала про те, чому в Росії люди не хочуть боротися за свою свободу, і чому вони не шукають правди. Тоді я собі уявила, щоб я сказала громадянину РФ, і як пояснила би чому він має боротися за свободу. І з цих думок вийшов дещо образний та емоційний текст...
Розмова з громадянином Федерації
Ну як тобі, громадянине, у кайданках? Мало? Твої руки в ранах і рубцях від кайданів. Куди ж ще?!
Громадянине Федерації, ти осліп? Тепер зрозуміло, ти сам закрив собі очі. Мені шкода тебе, я співчуваю тобі. Без усілякої там іронії – болить душа за твоє рабство, громадянине Федерації.
Що кажеш? У вас тихо і нема війни? Можливо. Але я можу відбиватися без кайданів, а твої руки прикуті, ти їх і підняти у боротьбі не зможеш, але далі тягнешся за наступними кайданами, хоч і нема куди вже їх і чіпляти. Ти сам себе приковуєш, якась дивна алергія на свободу в тебе. Знаєш, коли прийде твій Цар щоб тебе добивати, ти зрозумієш це надто пізно, а кайдани, що сковують тебе, не дадуть відбитися. Та і сили в тебе вже не стане боротися! А я вільна, я можу відбиватися, боротися, воювати за свободу, за правду! Громадянине, коли ж ти зрозумієш, що ти робиш?
Твої газети та телебачення давно прогнило. Твоє, громадянин ЗМІ - це геєна! Живуть там нащадки Геббельса і тих, хто лишив криваві сліди в Руанді! Ти бачив тих хробаків, що проїдають очі глядачу ваших телеканалів. Вони починають з очей - це для них делікатес, найм’якіша частина. Потім вони лізуть до вух. Тоді люди перестають чути інших. І тепер ні одна думка, що суперечить пропагуючій ідеї вашого ЗМІ не буде почутою Потім через вуха хробаки доходять до мозку – страва №1! А коли, вони дістаються мозку, то людина втрачає себе, а свободу вважає гіршою чуми. В тому пеклі, що ти називаєш « вєликая держава», ЗМІ розводять цих хробаків. І ти навіть не відчуваєш, громадянине, що ти вже по-пояс в тих хробаках загруз.
У тебе в Федерації люди не вміють дихати. Вас душать і розучують дихати. Адже ти б тоді точно відчув той гнилий і тухлий сморід, що навколо вас усіх. Як ви живете з ним? Більшість людей у вас не дихають. Вони не вміють дихати, чи навіть не хочуть дихати. Я зараз про подих свободи. Просто, коли ти вільний думки та слова твоєї свободи ніби морозний подих. Це ж як дихання свіжим арктичним повітрям, що ти вдихнув на краю айсберга стоячи перед безмежністю океану. І це повітря, що ти вдихнув, таке морозне і свіже, що навіть легені поколює зсередини, але це відчуття неймовірно приємне. В моїй країні я можу дихати вільно, я можу відчути приємний біль в грудях, і я знатиму, що це моя свобода.