П’ять із п’яти. І хто тут справжній король?

- Чим відрізняється «Реал» від таксі?
- В таксі поміщається чотири!
Васілій Уткін

Вибух… Торнадо… Лавина… Перестаратися з порівняннями неможливо, перехвалити «синьо-гранатових» нереально. Цього мало хто чекав. Навіть для найвідданіших «барсоманів» такий погром мав стати несподіванкою…

Головного матчу Іспанії футбольна Європа чекає завжди. Але цього разу все було по-особливому. «Реал» повинен був вийти на Классіко під орудою Жозе Одіозного. Португалець, переїхавши в Мадрид, відразу поставив своїй команді гру. Зі своїми тактичними задумками, маючи такий неймовірний кадровий ресурс, Моурінью повинен був нарешті нав’язати боротьбу «Барсі» – в Прімері останнім часом ставало нуднувато…

Сподіваюсь, Ви дивилися гру. Бо в іншому випадку змушений Вам поспівчувати – це варто було бачити… Хто проґавив – швиденько качайте і дивіться. Хоч Post Factum. Хто мав таку насолоду – гайда швиденько згадувати!

* * *

«Я щасливий бути тут. Я віддам життя за цей клуб.» Так сказав Вілья, коли перейшов до «Барселони». Каталонія чи Мадрид? Мадрид чи Каталонія? Куди перейде Давід – над цим питанням всі свого часу сушили голову. Бо розуміли – хай яким патріотом «Валенсії» є Вілья, він просто не може залишитися на «Местальї» назавжди. І він обрав «синьо-гранатові» кольори. Я впевнений, що вчора, покидаючи поле із посмішкою на обличчі, Давід пригадав свої вагання і подякував долі, що зробив саме таке рішення. Як би склалася доля Вільї в «Реалі» можна лише гадати. Натомість доконаним фактом є те, що в «Барселоні» Давід вже прижився. Та йому навіть притиратись не довелося, зважаючи на манеру гри каталонців. Це ніби рибу гулькнула в ополонку. Сеньйор Перес, мабуть, учора чухав потилицю, дивлячись на те, що робить Вілья. Хаві і Педро створили «Барсі» перевагу. Але саме Вілья поставив «Реал» на коліна.

* * *

«Це не приниження» - сказав Моур на післяматчевій прес-конференції. Знаючи характер наставника, зазначу, що він збрехав, не почервонівши. Бо що ж таке приниження, якщо не це? І вмакнули обличчям у грязюку не «Реал», а саме його тренера. Мадридці вже не раз програвали 0:5 на «Ноу Камп». А от Жозе з таким рахунком не програвав ніколи…

Він же не божевільний. Так, самозакоханий, але не до такої ж міри. Тому мусів розуміти, що у відкритому футболі «Барселона» знищить його й не помітить. Усвідомлював, що треба грати закрито, сконцентровано, самовіддано і тоді можна перемогти. Грати так, як грав навесні «Інтер». Чому ж «Реал» так не грав. Та просто тому, що на 10-ій хвилині всі плани тренера були перекреслені масною лінією Хавіньєсти…

Він ішов до королівського палацу. І можливо він буде в ньому. Але шлях до цього палацу лежить через Авгієві стайні. Чомусь цієї осені всі вже подумали, що Моурінью вже вичистив їх і цей подвиг позаду. Виявляється – попереду ой як багато роботи! Особливо це було помітно в другому таймі. «Барса» не просто вигравала, вона знущалася над суперниками, а «Реал» спокійно дозволяв це робити. Отримував удар за ударом і навіть не пробував відмахуватися. Збентежений Касільяс сам віддавав м’яча суперникові, потім по його воротах стріляли з центру поля. І знаєте, в цей момент гол ген звідтіля у ворота чемпіона світу та Європи виглядав би навіть якось логічно. «Реал» був утоптаний кудись туди, до рівня «Вільярреала» та «Еспаньола», виписаний із ґрандів і відправлений у «болото». І ця екзекуція відбулася без якогось помітного супротиву. Лише Рамос, уже за рахунку 5:0 продемонстрував, що хоч у когось в цій команді є характер… Лідера ж у команді не було. І Кріштіану – зовсім не самурай… Все, що міг Роналду – скептично висловитися про прогноз "Альмерії" напередодні матчу. Мовляв, нехай нам вісім заб'ють. Обережніше треба зі словами – мало бракувало...

Мене дратує Моурінью-переможець. Увесь такий чванькуватий, зверхній. Так і гляди не стримається і обізве когось «бидлом» прямим текстом. Моурінью-переможений мені навпаки імпонує. Без зайвих емоцій, безапеляційно визнаючи перевагу супротивника, Жозе вже після гри думає про майбутнє. І виношує план помсти. Жорстокої, болючої та принизливої. Досі жоден тренер не перемагав Гвардіолу двічі. І я чомусь не сумніваюся, що якщо це досягнення доживе до квітня, то впаде саме на «Сантьяго Бернабеу»…

* * *

Головний же герой цього протистояння – він, такий молодий і вже такий великий, наставник «Барселони». Хосеп Гвардіола став першим тренером, що зміг виграти 5 Класіко поспіль. От і все. Зі 111-річчям Вас, синьо-гранатові! І Пеп занадто скромний. Ви – найкращі на планеті!