Противники асоціації не жаліли аргументів "проти" – в бій йшло від "ні вступу України в ЄС" до "ні введенню європейських військ на Схід України" і навіть "ні введенню військ Путіна в Голландію".

Цей референдум – спаринг Путіна з ЄС руками голландських ліваків. І, повірте, Брюссель це добре розуміє. Як і те, що неналежне пропрацювання цього прецеденту може відкрити скриньку Пандори для прийняття рішень ЄС, в результаті чого 0,00..% населення Союзу ці рішення блокуватиме. Тому наразі хвилюватись не варто.

А от зробити правильні висновки — так це точно треба. Якщо з європейськими уповноваженими особами діалог ведеться – і про досягнення, і про поразки України, то середньостатистичний європеєць черпає інформацію про нас зі ЗМІ. Давайте пригадаємо останню позитивну статтю про досягнення України на поважних світових медіа-ресурсах. Важко, правда?

Медіа (справедливо!) нашу корупцію не щадить, і це хороший інструмент тиску на наших політиків, які, як та мавпа з анекдоту, досі не визначились, чи вони гарні, чи розумні — чи то з Європою, чи з корупцією, бо ніби з обома хочеться бути, але чогось одночасно не виходить. Але побічним ефектом цього інструменту виходить загальне негативне сприйняття України середньостатистичним європейським платником податків.

Чи справедливо говорити, що краще б yes campaign не вели? На мою думку, ні. З явкою була рулетка, і шанси цілком пролетіти в нас були високими. Ми могли програти не зробивши нічого, а так ми боролись. Ми цей шанс використали — повчились, зрозуміли, здобули чудовий досвід. Десь бачила, що голландці казали, що такої агітації не було навіть під час чергових виборів останні N років. Ми такі креативні і класні в нестандартних ситуаціях, але у нас чомусь значно гірше зі щоденною нудною роботою. І зрозумівши цю проблему ми зможемо стати сильнішими.

Ніхто в нас нашу волю не забере, поки ми самі не вирішимо здатися. А якщо ми не припинятимемо боротьбу, то зможемо досягти дуже великих результатів. Всупереч опору систем. Заради нас самих. Я от точно знаю, що в нас має вийти. Недаремно кожного ранку проходжу на роботу через алею Героїв Небесної Сотні.

Олена Галушка, менеджер з міжнародних зв'язків

Читайте також: Дякуємо, Нідерланди! Про позитив від провального референдуму