Релігійні мантри в світській установі
Хоч держава в нас світська, але тягар релігійної традиційності відчувають на собі фактично всі. Неприємно, коли цей вантаж падає на нас на місці навчання чи роботи.
А як вам тема релігійного прінту в філії популярного банку? Іноді читаю там різний рекламний спам. І тут серед "візьми кредит", "отримай депозит", "продай душу" і так далі, бачу: "молитва до святої такої-то", "прохання до блаженного того-то"... Карточки з іконами з тим самим дизайном і тої самої якості, що і попередні рекламки. Ну і що для цього відділення банку характерно - над касою на віконечку чимось масним намальований хрест. Ось які в нас неаднозначно праведні установи.
Тепер, власне, про ситуацію, через яку вирішила порушити цю тему.
Вперше в своєму юному науковому житті близько зіткнулася з православ’ям головного мозку в універі. Ну і нехай, якби проблемною була якась фанатично налаштована бабця, а тут – молода викладачка філософії, яка зводить до «православної величі почаїва» і «світу янголів і демонів» дискусію про Сократа і Протагора.
Хто б подумав, що в свої приблизно 25-30 років жінка буде казати про те, що душевні недуги (включно з біснуватістю, або, по-науковому, епілепсією) лікуються тільки в церкві. І про те, що духовне в людині – за її словами – це лише релігійне, а щасливою може бути лише хрещена людина, бо саме тоді на неї спускається благодать. К ульмінаційно – пошук щастя являє собою пошук християнського, православного бога. Мене, як майбутнього фахівця частково релігієзнавчих питань, ця постанова дуже зачіпила.
На щастя, університет мав би бути світським закладом. Ні? Про полісемію думок в філософії мовчу. Чомусь після таких "дискусій" здається, що через таких затягнутих викладачах рівень освіти опуститься до середньовічних витоків.