Річниця Харківських угод

27 квітня виповнюється рік з дня ратифікації Верховною радою харківських угод. Політики планують чергові мітинги. Хто проти, а хто і на підтримку рішення віддати на десятиріччя тисячі гектарів кримської землі за 100-доларову знижку ціни на газ.

За даними самого «Нафтогазу», у 2009 році в Україні було спожито 52 млрд. кубометрів газу. З них 20 млрд. куб. – спожили промислові підприємства, 26,8 млрд. куб. – пішли на потреби ЖКГ та населення. Решта – технологічні витрати на транспортування. При цьому в Україні було видобуто 21 млн. куб. м.

Тобто, на забезпечення життєдіяльності (гаряча вода, опалення і т.п.) Україні не вистачає 5,8 млрд. куб. м. газу на рік. Але, Україна (саме держава, через свою державну компанію «Нафтогаз України») планує закупити у 2011 році 40 млрд. куб. м. Навіщо?

Так, держава має забезпечувати життєдіяльність населення. Так, держава має створювати сприятливі умови для розвитку промисловості. Але, вона не має забезпечувати приватні підприємства сировиною та енергоносіями! А саме сировиною є газ для хімічної промисловості (загальне споживання газу у 2009 році – 5 млрд. куб. м.). Остання в Україні представлена 6 (шістьма) підприємствами з яких 4 (чотири) є власністю структур конкретної особи - Дмитра Фірташа. Один – поки державний, і один – контролює група «Приват» Ігоря Коломойського. Останні – активно готуються до продажу. За окремими винятками, чи не вся металургійна промисловість України (загальне споживання у 2009 р. – 5 млрд. куб. м.) належить 2 (двом) особам – Рінату Ахметову та Віктору Пінчуку, ще частина - російському бізнесу.

То може, нарешті треба припинити волати кожного разу, як «Нафтогаз» позичає з бюджету країни чергові сотні мільйонів доларів аби заплатити за російський газ, про те як Юля продала Україну/Янукович продав Україну за дешевий газ? Варто лише, аби «господарюючі суб’єкти» якось самі почали вирішувати свої виробничі питання, як це і належить робити підприємцям в умовах ринкової економіки. А якщо вони цього зробити не можуть, то можливо вони неконкурентоспроможні? Хоча, здається підприємці такій можливості будуть лише раді. Залишилося, аби цього захотіли чиновники.

«– Те люди, которые занимались газом, в том числе ведущие политики Украины, начиная с 1995 года, на этих вопросах имели серьезные откаты и формировали свои богатства. Кто поработал один год в украинском «Нафтогазе», так же как и в российском Газпроме, через триста шестьдесят пять дней становился миллиардером. Это традиция такая. А ведомственные долги через год-два переносили на государственные долги. Это технология такая. Мы предложили отказаться от этого, перейти на денежные расчеты и рассчитывать цену на газ по европейской формуле.» - В. Ющенко («Газпром. Новое русское оружие» М. В. Зыгарь, В. В. Панюшкин)