«Якби всі бійці так діяли в рингу як Кличко та Мейвезер, бокс був би нуднішим за шахи», - таку фразу довелось прочитати на одному із американських боксерських форумів. Приємно, що заокеанські шанувальники боксу прирвінюють іноземця до свого Найкращого Флойда, але прикро розуміти, що порівння зі знаком мінус…
Вихід на ринг «Стіл Хаммера» на «Комерцбанкарена» як і в попередніх боях супровожувався відомою композицією Red Hot Chili Peppers «Сan't stop», назва якої чітко відображає теперішню ситуацію у суперважкому дивізіоні – Кличків не зупинити. Перед тим, як відчинились двері, із яких мав вийти чемпіон, по коридору підтрибунного приміщення пролетіла камера, зупиняючись на картинах, які раптом оживлялись і на них Володя був поруч із Мухаммедом Алі на піку його слави. Спілкування із легендою, повторення маневрів Клея – все це мало не двозначний зміст: українець наслідник Великого Алі. Але в бою із Пітером акторські здбності Кличка-молодшого залишились поза рингом.
Все, Майкл Баффер відспівав свої пісеньки і «кошмар» та «стальний кулак» на ринзі. Зробивши ковток пива, відразу біжу на балкон швидко скурити сигарету і поки відбуваються дихальні вправи з димом, уявляєш, як ти вистрибуватимеш, коли побачиш на екрані вибухові удари. Чи варто писати, що на прямі ноги протягом бою я вставав лише заради того аби взяти чіпси або вкотре піти покурити, не слухаючи «тун-ту-тундун-ту…» Немірофф абслоютний чемпіон?
Скинувшки чимало ваги, Пітер зі старту поєдинку приємно звдивував. Активні рухи головою, ногами та торсом справили непогане враження. Щоправда, у діях нігерійця було чимало зайвих рухів і багато хаотичності, що свідчило про його швидше наляканність, ніж жагу до перемоги.
Нігерійський Дядечко Сем до третього раунду намагався викинути побільше ударів, але майже усі із них потрапляли в молоко, а старання розірвати дистанцію врізались головою Пітера у кулаки Володі. 5 років тому «кошмару» вдалось викинути за увсеь бій 440 панчів, а в суботу у Франкфурті лише 199 (!) за 10 раундів. Говорячи мовою статистики, Пітер в 2,2 рази гірше пробивав у другому поєдинку із молодшим братом.
Описувати те, що відбувалось від третього раунду до нокауту просто відпадає бажання. Якщо вже німці почали освистувавти, які звикли до ідолів Кличків і стримано та терплячо чекають оголошення результатів, то що вже говорити про того, який чекав на повторення 2005 року. Хоча це були лише мрії, адже розум казав відразу, що інтрига в бою-реванші надута як командою Пітера, так і майстром піару Стюардом.
Тактика «удар-клінч потім відхід назад по прямій і знову удар-клінч» стала візітівкою цього поєдинку і якби в середині бою Пітер не нагадував нерухому мішень, то могло б бути і цікавоіше, а так обережність Кличка в деякі моменти навіть дратувала. Між раундами, Віталій не раз казав Володимиру тікати і не танцювати по ринзі із Семом, вимучуючи себе, але старшого брата в той вечір володар трьох поясів не слухав. Володя як запрограмований проводив джеб, лівий-правий, деколи боковий і обвисав на Пітері. Під час цього не раз виривались фрази «ну відійди в бік, зроби крок..», «ну куди ти поліз знову» і т.д. Але якщо Володя не слухає старшого брата, то чому б він мав відчути, чого хоче половина людей, які спостерігають цей бій.
Танго партнерів, сумарна вага яких перевалила за 220 кг, вимучило усіх і навіть рефері в ринзі. Перед десятим раундом суддя попросив Клчика більше працювати кулаками, а не відлежуватись в обіймах Пітера. Правий був Едді Чемберс, який перед поєдинком сказав, що Кличко відправить «кошмар» в нокаут тоді, коли цього захоче Стюард (дещо перефразовано, але зміст повідомлення таким і був). Після 9-го мудрець Еммануель почав вимагати від Володі у підвищеному тоні справжніх дій і результат не забарився. Дійшовши до 10-го раунду малою кров’ю і вийшовши із клінча, чемпіон відразу пробив і коли побачив, що «циклопа» Пітера, а до того часу праве око запливло повністю, понесло вирішив добивати (щоправда затяжне добивання супроводжувалось ще двома клінчами). Бомбардування з обох рук принесло чималий ефект – не встиг Пітер опинитись в горизонтальному положенні, ак Клчико уже виліз на канати і вітав публіку.
Безмежно радий, що Володя переміг і не хочу, щоб хтось хоча б на мить затримав у своїй голові думку, що я належу до кличкофобів. Просто в мені тече українська кров, а нам завжди замало того, що маємо. Гегеомонія Кличків дещо приїлася і тепер хочеться супер-ефектності, а коли і вона буде – чого тоді захочу? Хочу, щоб брати увійшли до залу слави найбільших чемпіонів, де Джо Луїс, Мухаммед Алі, а не до другого ешалону, де знаходяться Рокі Марчіано та Джек Демпсі. Думаю, греків, коли їхня збірна створила чудо у 2004 році мало турбувало те, як вони виграли ЄВРО. Чи корейців, які дійшли у 2002-у до півфіналу ЧС. Не треба далеко ходити: у 2006-у не хотів навіть чути про поразку 0:4 від іспанців, коли пройшли по пенальті Швейцарію. Однак, є одне «але».
«Але» полягая у тому, що коли на поле виходять бразильці, то від них ніхто не очікує простої перемоги із рахунком 0:1, хочеться феєрверку, купи фінтів, красивих комбінацій. Так із чемпіонами у суперважкій вазі. Щоб завоювати прихильність по обидва боки океану і увійти в залу слави – мало просто перемагати, а деколи мало й перемагати нокаутом.
«Люїс, Алі, Тайсон – усі вони програвали, але ніхто не боявся сили ударів свого опнента. Люїса теж звинувачували за безпечну манеру веденян бою, але він не боявся, а Клчико…». Ще одна цитата із боксерських форумів. Володя боїтсья? Легендарний тренер Тайсона Кас Д’амато запевняв, що стар є у всіх і порівнював його з вогнем. Ти можеш використати вогонь собі на благо, якщо його контролювати. Коли дати йому волю – він з’їсть тебе повністю. Кличко-молодший же цей вогонь, таке враження контролює, не до кінця, кожен раз задмухуючи його, не важливо чи він палає йому на руку чи його супернику.
Не дамра, попри «кострубату» техніку Віталія, його в Штатах люблять більше, ніж Володю. «Біг Бро» ризикує, а найголовніше вміє ризикувати. Молодший як запрограмований і таке враження, не робить нічого в ринзі, відштовхуючись від дій суперника. Хтось колись чув, щоб Здунек кричав Віталію між раундами «Добивай»? Ось вам і різниця.
«Хто не ризикує, той не п’є шампанського» - Віталій Кличко. Такий банер варто повішати в тренувальному залі Володі.