Трамп-тиждень. Чим запам’ятається президент США після інавгурації?

Втім початок його президентства не було безхмарним, можливо, як хотілось його прихильникам. Зокрема, в американській столиці Вашингтоні та інших містах не вщухли, посилились різноманітні громадські протести, марші незгоди з окремими програмними курсами нового президента.

Перші політичні кроки Трампа. Ще задовго до інавгурації численні політичні аналітики зі США та, зокрема, України вказували, що найбільші політичні несподіванки від Трампа варто очікувати в перші 100 днів його правління. Хоча, як продемонстрував його перший робочий тиждень, оцінюючи неоднозначність президентських указів, несподіванки від Трампа було отримано в першій сім днів після інавгурації. Взагалі, якщо говорити відверто, для американської політичної практики такі укази є нонсенсом, адже попередньо не були пропрацьовані адміністрацією президента США з ключовими міністерствами американського уряду.

Цікаво, що вже перший тиждень діяльності Трампа ряснів громадянськими протестами його противників. Певна річ, у кількісному еквіваленті дані протести не становили прямої політичної загрози для самого Трампа. Втім взагалі ситуація з протестами, вкотре, як на мене, підтвердила припущення, що Трамп є одним із непопулярних президентів США. До слова, в громадському дискурсі активно тиражується політичний стереотип, що "Трамп є політичною маріонеткою для Кремля". У зв’язку з цим, республіканській партій США вочевидь треба надолужувати, щоб мінімізувати репутаційні втрати для адміністрації Трампа від даного політичного кліше. Вже наприклад, навіть лідер республіканської більшості в Конгресі зауважує, що Америка й далі лишатиметься країною, де можна буде реалізувати еміграцію, а заяви республіканців і Трампа про "небезпечні мусульманські країни" є скоріш метафорою, чим закликом до прямого обмеження питання еміграції до США людей з таких країн як Сирія чи Лівія.

Важливо розуміти, що для американського виборця є татуйовані теми, до таких тем відноситься політичні відносин їх країни із Росією. З часів Холодної війни кінця ХХ століття, Росія не сприймається пересічним американцем як рівноцінний політичний партнер. Відповідно, адміністрації Трампа й самим республіканцям навряд чи буде легко пояснювати пошук політичних, економічних компромісів, налагодження взаємовигідної політичної комунікації засобами "м’якої дипломатії" та поверхневого обґрунтування політичної доцільності. Очевидно, що у Трампа будуть намагатися злагоджувати гострі питання американсько-російських відносин.

Що ж стосується української теми, то загалом в американських мас-медіа дане питання не піднімається. Вочевидь воно стане актуальним, коли утвердяться відносин між Трампом та ключовими політичним лідерами, і стане зрозуміло, які політичні алгоритми дій Трампа. Я впевнена, що Трамп корегуватиме свою позицію і по мігрантам, і по Росії, і по методах протидії міжнародному тероризму. Для цього вже є підстави. Так, прем’єр-міністр Великобританії Тереза Мей та канцлер ФРН Ангела Меркель з критичним зауваженнями прокоментували плани Трампа по змінам в американській політиці у відношенні до мігрантів.

Читайте також: У Кремлі розповіли, якої думки Дональд Трамп щодо війни на Донбасі