В Україні сформувалася влада мільйонів. Лишилося перейти від влади грошей, до влади людей. Не можна обирати мільйонерів у владу. Тим більше – мільярдерів. Єдине куди вони можуть привести тих, над ким владарюватимуть – на барахолку.
Хоча б тому, що мільйонер не є типовим представником суспільства. Він не відчуває на власній шкурі чим живуть переважна більшість людей. Він не роздивляється цінники на ковбасу у магазині примірюючись, чи може він її собі дозволити, не рахує копійки до зарплати прикидаючи скільки можна дати дитині у школу на обід… І це не вина мільйонерів. Просто це не їхнє життя.
Чисті тротуари у дворах, прибране сміття, ремонт у під’їздах – все це буде лише тоді, коли цим опікуватимуться люди які серед цього живуть. А мільйонери не живуть у «хрущовках». Саме тому місцева рада має бути соціальним зрізом громади яку вона представляє. Скільки мільйонерів в Україні за статистикою, 1%? От і у радах їх має бути 1 на сотню, а не 99 зі 100. Справа мільйонерів – керувати не громадою, а своїм бізнесом і платити податки.
«Надо что-то делать с тупыми. Потому, что тупость – великая сила» - М.Жванецкий.
Михайло Жванецький кепкує з тупості радянського чиновництва. Коли ця риса була необхідною умовою аби втриматися на теплому місці. Кепкує через радянський «одобрямс» всього, що запропонують згори, небажання бути активним, аби не помітили, а відтак і страх взагалі щось робити.
Після обрання Галини Гереги секретарем Київради, вкотре виникає відчуття що за 20 років, українське чиновництво, чи пак «політикум» так і залишилися отим самим «тупим совком».
«Она была бизнесменом, а не политиком, и опыта государственной работы у нее нет», — це говорили депутати Київради, яка ухвалила кандидатуру 89 голосами з 90 присутніх і 120 можливих! Так навіщо призначали?
Але справа зовсім не у персоні нового секретаря. Вона як раз людина активна і успішна, і за це достойна лише хвальби. Справа у тих хто за неї голосував. Коли обирав депутатом, коли обирав секретарем. Не варто забувати, що саме ця Київрада на чолі з Леонідом Черновецьким та Олесем Довгим ухвалювала рішення про надання чималої земельної ділянки у Києві під будівництво чергового магазину мережі «Епіцентр», співвласником та керівником якої і є Галина Герега.
Будь-яка людина, яка коли-небудь мала справу з грошима знає: гроші постійно звідкись беруться і кудись зникають. Весь цей рух грошей є зобов’язаннями бізнесмена перед своїми контрагентами. Очевидно, чим більші суми – тим більші зобов’язання.
Новий секретар Київради успішний бізнесмен. Її статки оцінюють у сотні мільйонів доларів і мільярди гривень. Тобто успішна людина. Залишається питання, чому вона і далі не розвиває свій успішний бізнес, а замість того іде у владу? Можливі відповіді напрошується лише три. Дві з них невтішні для киян, третя – зовсім гіпотетична.
1. В Україні вести успішний бізнес не маючи влади неможливо;
2. Влада потрібна, аби захистити свій бізнес;
3. Людина досягла успіху в житті і хоче зробити щось корисне для суспільства, яке надало їй таку змогу.
Невідомо, якими мотивами керувалася новий секретар Київради. Зрештою, напрошується висновок, що вона має зобов’язання перед своїми партнерами по бізнесу, перед депутатами Київради за виділену землю та призначення, тощо. Єдині, перед ким у Г.Гереги немає зобов’язань – кияни. Не востаннє, завдяки існуючій системі виборів. А вірити обіцянкам і сподіватися на порядність у бізнесі не прийнято.