Ялинка. Майже за Коцюбинським

"Яким підійшов ближче, замахнувся сокирою і вдарив по стовбурові. Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха, і кілька зелених глиць упало на сніг. Яким рубав, а ялинка тремтіла, як у пропасниці" (М. Коцюбинський)

Своє оповідання класик української літератури написав ще 121 рік тому, а з того часу змінилося небагато. Ялинка продовжує годувати найбідніший прошарок населення, який заради отих "трьох карбованців" готовий їхати на край світу - з рідної Турківщини, Сколівщини чи Старосамбірщини аж до Львова. Сьогодні переглянув сюжет колег з "Нашого репортера" і побачив практично стовідсоткового двійника 12-річного Василька, головного героя "Ялинки".

Хлопчак, майже ровесник літературного персонажа, стояв перед міліцією і телевізійниками, втираючи сльози. Лихо його спіткало лише через те, що забракло сил втекти з зеленою красунею під пазухою. Фізично витриваліші і дещо старші контрабандисти таки дали драла з-під електрички. Можете не сумніватися, що вже через півгодини вони торгували на Привокзальному ринку. А от "хоробрі" міліціянти, наче ті крокодили, вдовольнилися ще однією жертвою, яка погано бігає - чи то матір'ю, чи то вже бабусею, яка переконувала, що її чоловік працює лісником і в неї, начебто, законна продукція.

Та повернімося до малого з Турківщини. Василько, назвімо його так, щиро зізнався на камеру: "Хотів заробити пару гривень. На селі безробіття". Такою є правда чи не кожного, хто пре до міста з ялинками. Це їх єдиний шанс на те, що сім'я зможе накрити такий-сякий стіл у Святвечір. І наскільки б мені не було шкода зелених красунь, яких з кожним роком у Карпатах все менше, я усвідомлюю, що по-іншому ці люди не можуть.

Цікавою є позиція міліції. У їх виконанні бачимо абсолютно вибіркове правосуддя. Чому Василькові не можна, а десяткам тих, що таки дісталися до ринку, можна? Чому "боротьба" здійснюється лише тепер, коли ялинку вже не повернеш на узлісся? Чому гори так інтенсивно і безкарно лисіють? Чому, врешті, простих людей свідомо провокують на злочин?

Надзвичайно влучними були у тому телесюжеті коментарі львів'ян, які стали випадковими свідками затримання хлопчака і бабусі. "Це все показуха", - гірко посміхалися вони. І мали рацію. Тішить лише те, що суспільство починає дивитися на світ тверезими очима. Натомість міліції, схоже, не довіряє вже ніхто.