Мені (людині, яка не має жодних симптом і не контактувала з хворим людьми і не була за кордоном у найближчому минулому) кажуть: ти маєш дотримуватися карантину, не заради себе, а заради загального блага.
До речі: В Україні посилюють карантинні заходи: перелік обмежень
І я чемно сиджу вдома, відмовляюся від послуг няні, нікого не бачу, майже не гуляю, користуюся доставкою продуктів, мию руки по 200 раз день, мию милом мило, мию кожну упаковку, яка потрапляє додому, мию підлоги, пшикаю ручки і роблю це знов і знов, хоч мене вже верне від тих правил.
Бо так треба для загального блага. Я не зовсім то в групі ризику. Але ж за інших переживаю.
А тепер увага, уряд видає постанову, яка дозволяє людям з діагностованим коронавірусом чи тим, які контактували з хворими і імовірно теж заражені, у разі потреби ходити в магазин і аптеку. І заражати всіх підряд.
Ви скажете мені: де ж твоя людяність, а якщо їм справді треба? Є десятки безконтактних доставок, є родичі і друзі, для тих, у кого немає нікого, є соціальні працівники. І це те, що має парити уряд, як забезпечити достатньо соціальних працівників (у нас безробіття так між іншим, багато хто страждає, бо втратив роботу). А ще уряд може домовитися про безкоштовну доставку для самоізольованих. А ще пошукати волонтерські організації, які б могли допомогти. Але легше дозволити: ну як дуже треба, то можете виходити. Дозволити на урядовому рівні зруйнувати саму суть самоізоляції, коли людині не можна контактувати навіть з іншими членами сім'ї.
Бо я тоді не надто розумію, з якого дива всі інші мають сидіти в ізоляції. Якщо ті, хто мають бути в самоізоляції, за рекомендацією лікарів, можуть ходити куди заманеться.