Sic transit gloria mundi

Все повертається на круги своя. 7 червня 1942 року в шатрі бедуїнів поблизу лівійського міста Сірт народився хлопчик, якому судилося стати одним з найбільш одіозних правителів нашого часу – Муамар Каддафі. Через 69 років, поблизу того ж самого Сірта, життя лідера Джамахірії обірвали кулі повстанців. Отож, з попелу ти постав, і у попіл ти повернешся.

Ця фотографія датується 1973 роком. Каддафі – 31 рік. Він з надією дивиться в майбутнє, в очах - бажання вернути гори та безліч нових амбіційних планів. Саме за це він мені і подобався, незважаючи на те, що він робив і чого він не робив. І суто по-людськи мені його шкода. При чому дуже. Адже саме Муамар Каддафі змінив життя лівійців на краще. Саме за його правління бедуїни переселилися з пустелі у комфортні помешкання. Саме він забезпечив лівійців питної водою – грандіозний проект «Велика рукотворна ріка» діє і до сьогодні. А про безкоштовну освіту, солідні підйомні для молоді, безкоштовну освіту за кордоном та забезпечену старість для пенсіонерів я взагалі мовчу – хто хоче, може поцікавитися у мережі, яким було матеріальне становище лівійців до революції.

І от, настав лютий 2011: хвиля арабських революцій докотилася і до Лівії. В країні почалася повномасштабна громадянська війна з тисячами загиблих та десятками тисяч поранених. Те, що Каддафі вирішив боротися до останнього, я цілком розумію – адже Лівія в її сучасному вигляді була виключно творінням полковника. Звісно, тут можна сперечатися, але я дуже сумніваюся, що без Каддафі Лівія стала б однією з найбільш розвинених країн Африки. Саме тому він і боровся за своє творіння і неодноразово заявляв, що краще загине, але свою рідну землю не покине.

І він дійсно загинув. При чому загинув у бою, а не помер на шибениці, як Хусейн, чи в тюремній камері, як Мілошевіч. Він не втік за кордон, хоча міг це зробити, а загинув на своїй рідній землі, воюючи один проти цілого світу. І вже за це Муамар Каддафі вартий поваги своїх ворогів, які менше року тому були його друзями – всіх цих Кемеронів, Саркозі, Берлусконі та інших.

Наразі зрозуміло одне – Муамар Каддафі став ще однією жертвою у боротьбі за новий переділ світу серед провідних гравців. Нафта, завдяки якій він створив нову Лівію, і контролем над якою він не бажав ділитися з іншими, спричинила його падіння та, як результат, смерть.

Можливо, для когось Каддафі був кривавим тираном, але для мене він і після своєї смерті залишатиметься таким, як на цій фотографії – сміливим та відважним, який так багато зробив для своєї країни.