Селфі з бюлетенями, фальсифікації, підкуп: покарання за "нечесну гру" під час виборів

Виборець

Якщо уявити вибори грою, то її правила прості.

Читайте також: Брехуни та маніпулятори: хто з політиків найбільше зловживає довірою українців

Коли ви граєте за команду виборців, вам треба:

• раз на п'ять років прийти на свою дільницю з паспортом,
• отримати бюлетень, обов'язково розписавшись за нього у списку,
• усамітнитися в кабінці з непрозорими стінами,
• поставити галочку за свого кандидата?
• кинути бюлетень в скриньку з прозорими стінками.

Виборчі комісії

Виборчі комісії – це сервіс для виборців. Вони працюють для того, щоб виборець міг виконати всі п'ять пунктів свого виборчого права. А після голосування члени комісії мають порахувати голоси. Звичайно, що ми, виборці, сподіваємось, що це буде чесний підрахунок. Інакше вибори перетворилися б на фарс.

Підрахунок голосів, фальсифікації

Жорстокому диктатору 20 століття Йосифові Сталіну приписують слова: "Неважливо, хто і як голосує. Важливо, хто і як рахує голоси". До нашої історії, і не дуже віддаленої, це правило кровавого комуністиного тирана теж має стосунок.

Читайте також: Політична реклама кандидатів у президенти: хто заплатив найбільше

На виборах 2004 року екзит-поли обіцяли впевнену перемогу Віктора Ющенка (54%) над Віктором Януковичем (43%). ЦВК дуже довго рахувала голоси, а коли оголосила результат, він був зовсім іншим. 49% голосів за Януковича і лише 46% – за Ющенка.

Результати екзит-полів

Результати ЦВК

Що сталося потім – ми пам’ятаємо. Україна виявилася не Росією. Масові протести, які потім назвали Помаранчевою революцією, завершилися повторним голосуванням, де переміг Віктор Ющенко майже з тим самим результатом, який і передбачили соціологи. Янукович пішов, щоб потім, щоправда, повернутися. Але це вже інша історія.

Читайте також: Президентські вибори: чи є альтернатива виборчим бюлетеням

Після виборів 2004 року Генеральна прокуратура порушила 1600 кримінальних справ. Щоправда, покарані за фальсифікацію результатів голосувань були одиниці. І завжди це були виконавці на рівні секретарів виборчих комісій, які виконували вказівки "невстановлених осіб".

Ось типова історія: Черкаська область, Городищенський район. Секретар комісії створила окремий список, і розписавшись в ньому за виборців, які вже проголосували, додала 127 бюлетенів за Януковича. Їй дали 5 років з відстрочкою покарання. Тобто за ґрати жінка так і не потрапила, відбувшись переляком.

Приклад покарання за фальсифікацію

Але хто стояв за цим конкретним порушенням? Хто замовляв ці фейкові голоси? Хто орденував масове кидання фейкових бюлетенів? Слідство не викрило жодної ланки.

Тодішній голова ЦВК Сергій Ківалов, який дістав від учасників Помаранчевої революції образливе прізвисько "Підрахуй", також уник кримінальної відповідальності. Більше того, він досі залишається респектабельним політиком, депутатом ВР і академіком правових наук.

Сергій Ківалов

Але попри це, 2004 рік, Помаранчева революція і Революція Гідності поступово змінили правила гри. У 2006 та 2014 році до статей Кримінального кодексу вже вносилися зміни, спрямовані на зменшення виборчих махінацій. Проте і зараз кримінальний закон все ще потребує вдосконалення. А відповідний законопроект 8270 поки не прийнятий Парламентом.

Читайте також: Президентські вибори-2019: чому третина українців не визначилася, і якою буде явка?

А нечесні політики (не всі) зрозуміли, що диктаторські методи в Україні не працюють. Але до масових фальсифікацій при підрахунку голосів у масштабах країни на наступних виборах вже не доходило. Порушення нікуди не ділися, просто вони стали тоншими, хитрішими і не такими зухвалими. Але сенс їх не змінився – всіма правдами і неправдами забезпечити перемогу непопулярного політика.

Епоха "виборчих демократій"

Ми живемо в епоху виборчих демократій. Це означає, що навіть найбільш авторитарні режими мусять принаймні робити видимість виборів. Можливо, це здивує, але вибори є навіть у Північній Кореї, яка займає 167 місце в індексі демократій авторитетного британського видання The Economist.

Більше того, в КНДР є аж три партії. Щоправда, на останніх виборах, які пройшли в 2014 році в цій країні, на 687 місць в парламенті претендували рівно 687 кандидатів. Тобто, по одному на округ. І всі вони були від правлячої трудової партії, яку очолює нинішній правитель КНДР Кім Чен Ин. До речі, Кім Чен Ина обрали з результатом 99,97% голосів за стовідсоткової явки. Цікаво, що хоча кандидат в бюлетені лише один, виборець може проголосувати проти. Але для цього йому треба зайти в спеціальну окрему кабінку. Щоправда, кажуть, що ця опція не користується популярністю.

Кім Чен Ин

Таємниця голосування, селфі на виборах, продаж голосів

Варто подумати про це, коли наступного разу в кабінці для голосування вам спаде на думку сфотографувати свій бюлетень, щоб потім запостити його в соцмережах. Є країни, де таємниця голосування, насправді, лише фікція, а "неправильний голос" може коштувати дуже дорого.

Фото бюлетенів

Такі фото вважаються порушенням таємниці голосування

Спробуючи зробити це, подумайте про голосування у КНДР

Селфі з бюлетенем

В Україні за порушення таємниці голосування вас, звичайно, не розстріляють. Але якщо виборець фотографує бюлетень, за такі дії він може бути запідозрений у підкупі виборців. Виборці часто роблять знимку як доказ голосування за потрібного кандидата в обмін на гроші.

За фото в кабінці людину можна запідозрити у підкупі виборців

1. буде викликано слідчу оперативну групу;
2. ви змушені будете пройти процедуру встановлення особи та давати пояснення, селфі того не вартує;
3. якщо справді ви планували продати свій голос, вас очікує до двох років обмеження волі, виправні роботи або штраф до 5100 гривень.

Якщо ви планували продати голос, вас очікує покарання

Чому так мало покарань

Хоча, якщо бути відвертими, то шансів уникнути будь-якого покарання набагато більше. Наприклад, на парламентських виборах 2014 року не було жодного кримінального провадження за цією статтею. Хоча спостерігачі громадянської мережі "Опора" зафіксували в день голосування десятки випадків фотографування в кабінках. І це попри обіцянку міністра внутрішніх справ Арсена Авакова жорстоко карати за незаконні виборчі технології.

Читайте також: Як голосувати ФОПам не за місцем прописки: покрокова інструкція

З майже 300 кримінальних справ, які були порушені з 2014 року, лише 10 завершилися судовими рішеннями. Троє виборців отримали штрафи за те, що проголосували без паспорта. Покарали також членів комісії, які видали їм бюлетені. Ще дві справи стосувалися скоріше процедурної помилки. Тобто члени виборчої комісії підписали протоколи ще до завершення підрахунку голосів. І лише два стосувалися підкупу виборців. Але і тут йшлося не про замовників, а про виконавців найнижчої ланки.

Є порушення іншої категорії, які ані спостерігачі, ані журналісти в великій кількості не можуть зафіксувати, тому що для цього потрібно мати не лише інсайди, а по суті, розслідувальні функції або інструменти для розслідування. Щоб відкрити зміст сітки і її чисельність, якщо ми говоримо про підкуп виборців. Підкуп на жодних виборах масово розкрити не вдавалося у звязку з тим, що, на жаль, слідчі органи, які якраз мають інструментарій для роботи з цією тематикою, не завжди або мали достатньо вмінь, знань і навичок, або політичної незаангажованості для того, щоб працювати належним чином,
– зазначила координаторка виборчих програм "Опори" Ольга Айвазовська.

"Принаймні, до 2012 року включно ми це бачили. Були певні індикативні показові речі, які виявляли спостерігачі "Опори" чи журналісти щодо підкупу виборців. Але це були якісь поодинокі події, де фіксувався, наприклад, факт зібрання людей, на якому передавали персональні дані громадяну, отримували гроші. Але це відбувалося в одному населеному пункті, в одній квартирі, під'їзді, дворі. Тим не менше, жодному з представників неурядових структур або медійного середовища не було можливості розкрити всю сітку в цілому", – додала Ольга Айвазовська.

Координаторка виборчих програм "Опори" Ольга Айвазовська.

Проблема в тому, що більшість порушень, які фіксуються на останніх виборах, – це, наприклад, білборди без вихідних даних. Це те, що стосується виборчої агітації. В той же час злочини, які пов'язаня з реальними виборчими технологіями, залишаються ніби невидимими для правосуддя. Ми бачимо потім лише результат: технічні кандидати, агітатори на зарплаті штабів, засилля реклами з тіньових фондів, прямий підкуп вибборців. От що приводить до влади тих, за кого ми б не проголосували.

Справжні витрати на агітацію – невідомі

В чому проблема? Зміст виборчого фонду і видатків не відповідають реальним тратам. З одного боку законодавство забороняє укладати договорні угоди з агітаторами, поняття штабу взагалі відсутнє, будь-які наймані працівники, які діють поза межами виборчих комісій і спостерігачів, взагалі не існують у законодавстві. Тому видатки на людей, по факту, не потрапляють до виборчого фонду. Це найбільша проблема. Ми бачимо тільки офіційні витрати. Які стосуються зовнішньої реклами, виготовлення поліграфічної продукції чи газет, замовлення медіареклами на телебаченні, радіо… Але ми не бачимо реальної кількості грошей, які інвестовані кандидатом чи політпартією у вибори,
– наголосила Ольга Айвазовська.

В наших проблемах винні і ми самі – виборці. Ми нарікаємо на владу, вважаємо її негідною керувати нами і країною, але при цьому саме ми цю владу обираємо. Щоразу спокусившись або на прямий підкуп або непрямий: від гречки до обіцянок підняти пенсії чи знизити ціни на газ. Або ж купуємось на дорогу медіарекламу, оплачену з тіньових фондів олігархів.

Читайте також: Як проголосувати не за місцем прописки: поради для переселенців та українців за кордоном

Це одна з досі нерозв'язаних проблем виборчої демократії. Це пастка, в яку потрапляють багато країн з невисоким рівнем життя. Україна тут не виняток. Бідні виборці продають свій голос. Але біда в тому, що люди, яких вони в такий спосіб приводять до влади, ніколи не зроблять їх багатими. І це коло, яке варто розірвати.

Президентські вибори в Україні 2019

Про кандидатів у президенти – читайте тут.
Про нерухомість кандидатів у президенти можна дізнатися тут.